|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Заєць-простак і Лис-дурисвіт
Анна Гарф
Монгольська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Е.Гороховський
Найнявся якось заєць до людини у робітники. Він товк ячмінь у ступі, варив чай, пас овець, робив, що накажуть. Так він відпрацював три роки і отримав за свою роботу білу козу.
Пішов він додому. Йшов, вів на мотузці білу козу і радів:
– Ой, як похвалить мене моя матінка, ой, як затанцюють братики. Козине молоко, козиний сир – тепер ми завжди будемо ситі!
Ще веселіше закрокував заєць і заспівав:
|
Народить нам кізка білих козенят, |
Почув цю пісню молодий лис, визирнув із лісу і подумав:
«Добре б забрати у зайця козу, тоді навесні не у нього, а у мене будуть козенята».
Але як забереш у зайця його добро? Адже закричить він на весь ліс, прибіжать звірі, стануть лиса сварити, пригадають йому всі його витівки.
«А чи не краще буде, якщо заєць сам віддасть мені цю козу?»
Підійшов лис до зайця і каже:
– Гей, зайцю, куди ти цього вовка тягнеш?
– Протри очі, який це тобі вовк? Це моя біла коза, – відповів заєць і пішов далі.
Але лис усе не міг вгамуватися. Побіг він до свого старого батька, поставив його біля пагорба на заячій стежці:
– Слухай, батьку, як побачиш зайця з козою, скажи йому, що це вовк.
Йшов-йшов заєць і дійшов до пагорба, за яким стояв старий лис.
– Ходи, моя кізко, ходи, моя мила, – примовляв заєць, піднімаючись на пагорб.
А старий лис піднявся з іншого боку, витріщив очі і закричав:
– Скільки років живу на світі, але такого ще не бачив, щоб заєць вовка на мотузці тягнув!
– Не вовк, коза. Я отримав її за те, що три роки чесно працював.
І пішов своєю дорогою. Ішов, ішов, аж раптом назустріч два лиса, старий і молодий.
Вони порівнялися з зайцем, низько йому вклонилися:
– О-о, великий заєць, розкажи нам, як ти переміг вовка, як його у полон узяв?
Тут заєць замислився:
«Може, людина обдурила мене? Може, насправді, це не коза, а вовк?»
Від страху стиснулося серце у зайця, лапи тремтять, скосив він очі, дивиться на козу.
А коза, побачивши двох лисів, потягнула мотузку, підняла морду, затрусила бородою, заплакала:
– Мме-е-е...
– Чуєш, зайцю? – сказали обидва лиси, старий і молодий. – Чуєш, як страшно співає твій вовк? – І побігли в різні боки.
– Тьху, – сплюнув заєць, – вже якщо навіть лиси повтікали, напевно, це дійсно вовк.
Відв'язав козу, перекинув мотузку через плече та й побіг додому.
– Ой, як похвалить мене моя матінка, ой, як затанцюють братики! Радітимуть, що я живий-здоровий повернувся додому, та ще й мотузку таку гарну приніс.
І він заспівав:
|
Міцну мотузку я несу додому, |
А коли заєць пішов далеко, лиси вистрибнули із засідки та, гучно регочучи, погнали білу козу до свого дому.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова