Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Естонська народна казка

Лісовий батько та лісова мати

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – І.Панков

Занадилася лисиця в селянина курей красти.

Жінка й каже йому:

– Любий мій господарю, скоро нам ця Руда жодної пір'їнки не залишить. Візьми рушницю, розшукай її та вбий.

Узяв селянин рушницю, гукнув собак та й пішов у ліс лисицю шукати. Шукав, шукав...

Нарешті бачить: стоїть посеред лісу гора, у тій горі глибока нора, а з нори сама Руда виглядає.

Селянин одразу ж прицілився та вистрелив. Впала лисиця мертва, тут їй і кінець настав.

Кинулися собаки до лисиці, витягли її мертву з нори.

Закинув селянин її на плече, пішов додому.

Ішов-ішов, як раптом натрапив на тетерчиний виводок. Хотів він бува знову прицілитися, але в останню мить завагався й подумав:

– Не варто, мабуть. Тетерчата ще замалі, яка користь із цієї здихлі? Нехай підростуть, нехай побільшають – встигну ще їх до свого мішка запхати.

Так і не зробив нічого поганого тетерчатам, пішов далі своєю дорогою.

Пройшов іще чимало, як раптом побачив підбитого глухаря. Крило у бідолахи зламано, ніяк злетіти не може – біжить просто стежкою, бери його хоч голими руками.

Хотів бува знову селянин прицілитися, але в останню мить зупинився і подумав:

– Не годиться вбивати хвору птицю! Нехай видужає, встигну ще її тоді підстрелити.

Так і не зробив глухарю нічого поганого, пішов далі своєю дорогою.

Пройшов він отак ще чимало, раптом побачив між дерев дивного звіра: олень – не олень, кінь – не кінь. Придивився – адже це лось! Оце так здобич!

Хотів уже бува прицілитися, але пожалів звіра: "Шкода таку красу вбивати! Нехай живе." І лось помчав геть – тільки хвіст майнув поміж дерев. 

Аж тут раптом селянин побачив, що забрів він у незнайомі місця. Усе навколо зовсім чуже! Постояв він, подивився, пішов далі, а ліс усе густішим стає, земля під ногами волога, мохом поросла.

Через деякий час стемніло, і селянинові нічого не залишалося, як сісти на пеньок і запалити люльку, щоб зібратися з думками. Коли він нарешті знову підняв голову, здалося йому, ніби за деревами вогник мерехтить.

Селянин підвівся з пенька і знову покрокував уперед. Ішов-ішов і ось дістався до великого старого будинку. Побачив, що двері відчинені, увійшов.

У будинку була простора кімната, в кімнаті стояв великий стіл, а за столом сиділи дід та баба.

У діда була борода зі справжнього моху, одяг зі справжньої кори, постоли на ногах зі справжньої трави.

Баба пряла світле прядиво, а на ткацькому верстаті було полотно, схоже не на тканину, а на чисту тонку бересту.

Поки селянин усе це роздивлявся, дід сказав йому лагідно:

– Не бійся, синку, заходь. Заблукав ти в лісі, доведеться, мабуть, тобі у нас переночувати.

– Так, заблукав. Добре було б переночувати у вас, – відповів селянин.

– Сідай, відпочинь. Ти, напевно, втомився після сьогоденної блуканини. Та й як же Лісовому Батькові з тебе не зглянутися, якщо ти його звірів пожалів, не вбив: моїх тетерок, мого хворого глухаря, мого лося. А що лисицю вбив, про те не сумуй: давно вона в мене від рук відбилася, неслухняною стала – усякого, хто слабший, загризала.

– Ти попоїж трохи, не соромся!

Селянин озирнувся – бач, диво яке, стіл вже накритий. У мисках з берести усякі лісові наїдки: яблука, чорниця, суниця, малина, морошка. Тут же стояв великий берестяний жбан, наповнений до країв квасом, – тільки руки простягни та бери, тільки до рота піднось та пий, скільки душа забажає.

Наївся селянин і каже:

– Дякую вам. Обернулося все на краще, а я ж боявся.

– Ну що ти, синку, у мене скрізь мій народ бродить, мені новини приносить. У кого серце добре, тому ми завжди раді допомогти.

Вранці, коли селянин прокинувся, дід сказав йому:

– Ось вже й світанок, можеш в дорогу йти. А щоб ти, синку, знову не заблукав, я сам піду проведу тебе.

Сказавши це, дід надів берестяний капелюх, берестяні постоли, берестяний сіряк. А баба дала селянинові коробочок з берести та промовила:

– Віднеси це своїй жінці у подарунок. Скажи – Лісова Мати прислала. Адже вона в тебе теж не зла, не жорстока до звірів та птахів?

– До звірів та птахів вона не зла і не жорстока, – відповів селянин і, подякувавши їм, вирушив у дорогу.

Вивів Лісовий Батько селянина з лісу, зупинився і сказав:

– Ну, тепер ти й сам дійдеш, боятися більше нема чого – нічого лихого з тобою не трапиться.

І, перш ніж селянин встиг як слід подякувати дідові, той зник, наче його й не було.

Прийшов селянин додому і віддав жінці берестяний коробочок. А жінка того ранку була не в гуморі, одним оком лише глянула вона на коробочок. Потім відкрила його, побачила, що в ньому лише три висохлих зернятка, викинула все у віконце і сказала:

– Оце варто було таку дрібноту з лісу додому тягти!

І старанно заходилася поратися по господарству.

А там, куди впав берестяний коробочок, вже через кілька днів виросла чудова береза; а куди потрапили висохлі зернятка, виросли три яблуні, які тієї ж осені дали солодкі плоди.

Автор: Естонська народна казка; ілюстратор: Панков І.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова