Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Генадій Снєгірьов

Країна пінгвінія

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Григор'єв

Пінгвінячий пляж

Близько Антарктиди з боку Африки є маленький острівець. Він скелястий, вкритий льодом.

І навколо в холодному океані плавають айсберги. Всюди круті скелі, тільки в одному місці берег низький – це пінгвінячий пляж.

З корабля ми вивантажили свої речі на цей пляж.

Пінгвіни вилізли з води, з'юрмилися біля ящиків. Бігають по мішках, клюють їх і голосно кричать, перемовляються: вони ніколи не бачили таких дивовижних речей!

А потім вони почали бігати по ящиках і клювати їх. Один пінгвін клюнув мішок, голову схилив набік і щось гучно сказав іншому пінгвінові.

Другий пінгвін теж клюнув мішок: разом вони постояли, поміркували, подивилися один на одного і гучно закричали: "Карр!.. Каррр!..."

Тут ще пінгвіни з гір прибігли на нас дивитися. Багато їх зібралося, задні напирали на передніх і кричали, як на базарі. Ще б пак: адже вони вперше побачили людей і кожному захотілося пролізти вперед, подивитися на нас, клюнути мішок.

Раптом чую ззаду хтось танцює.

У нас був великий лист фанери. Він лежав на камінні, і пінгвіни на ньому влаштували танці. Пробіжить пінгвін по фанері, назад повернеться, ще раз пробіжить та ще лапкою тупне!

Черга вишикувалася – всім хочеться потанцювати.

Один пінгвін послизнувся на гладенькій фанері та на череві проїхався, інші теж стали падати й кататися.

Цілий день вони танцювали на фанері. Я її не прибирав. "Нехай, – думаю, – повеселяться: вони, напевно, радіють, що ми приїхали".

Увечері пінгвіни вишикувалися рядком і пішли. Один тільки на мене задивився і залишився. Потім він наздогнав інших, але ніяк не міг йти в ногу, тому що весь час озирався на мене.

Цікаві

Сів я на камінь та їм хліб. А пінгвіни до мене підходять і до рота заглядають – ніяк не можуть второпати, що ж це я роблю. Дуже вони цікаві.

Увечері я повісив рукомийник на дошку. Поки я його до дошки прибивав, один пінгвін стояв і уважно дивився, навіть кивав головою.

Уранці я вийшов умиватися, а до рукомийника не підійти: ціла юрба пінгвінів зібралася. Вода з рукомийника крапає, а пінгвіни навколо мовчки стоять, голови посхиляли і слухають, як краплі з рукомийника крапають і розбиваються об каміння. Для них це, напевно, музика.

Якось я в наметі розпалив примус. Примус шумить. Я нічого не помічаю.

Хотів вийти з намету і не зміг: скупчилися біля входу пінгвіни, слухають, як шумить примус.

Зігрів я чаю і вимкнув примус. Пінгвіни закричали, загаласували. Хочуть ще послухати. Тож став я примус просто так запалювати – нехай слухають.

Задираки

Пінгвіни не тільки цікаві, були серед пінгвінів і задираки.

А один пінгвін біг повз наш намет і налетів на порожній бідон. Бідон задзвенів.

Пінгвін назад повернувся і знову налетів. Бідон дзвенить, а пінгвін з криком на нього налітає і б'є крилами.

Я пінгвіна віттягую від бідона, а він мені руки клює, сердиться.

Але найстрашніше було ходити по воду.

Ідеш стежкою, а сам боїшся.

За камінням жив пінгвін-задирака. Він на мене завжди чекав і накидався. Вчепиться дзьобом у чобіт і клює, б'є крилами.

Тоді я став брати з собою ополоник. Коли задирака налетить – я його ополоником. Він дуже його боявся, тікав і за каміння ховався.

До моря

Пінгвіни з ранку йдуть до моря. Перебираються через ущелини. По рівному місцю йдуть один за одним. З гір котяться на череві по снігу.

Перший пінгвін ляже на живіт – і вниз, за ним другий, третій... і покотилися...

Внизу стрепенуться, вишикуються ланцюжком і знову в дорогу. Мовчки йдуть вони, всі в ногу, серйозні.

Прийдуть пінгвіни на крутий берег, подивляться вниз і заґелґочуть: високо, страшно! Задні напирали на передніх, сварилися: мовляв, треба стрибати!

Перший пінгвін розчепірить крильця – і вниз головою.

І стрибають з кручі один за одним по черзі. Виринуть з води, наберуть повітря – і знову під воду. Пірнуть, зловлять рачка, знову на поверхню – ковтнути повітря. У воді вони теж ланцюжком плавають, перекидаються, грають.

Морський леопард

Раптом всі пінгвіни стали вистрибувати з води. Хто був ближче до берега – на берег. А хто далеко – на крижини. Наче їх щось виштовхувало з моря.

Один пінгвін вистрибнув з води на крижину. За ним другий.

Перший пінгвін не встиг відійти, другий йому на голову сів.

Усе море спорожніло. На крижинах мовчки стоять пінгвіни, і на березі цілі натовпи стоять – один на одного дивляться.

І в цій тиші з води виринув жахливий звір.

Витягнув свою шию, подивився на пінгвінів, пирхнув, пірнув під воду і поплив.

А пінгвіни ще довго мовчки стояли на березі і на крижинах: ніяк не могли отямитися від страху. Потім задні нетерпляче закричали, натиснули на передніх, і знову пінгвіни скотилися в море.

Звір цей був – морський леопард, величезний, хижий тюлень з гострими зубами.

У морі він пінгвіна хапає, підкидає в повітря і розриває.

Відважне пінгвіненя

Одного разу я спускався до моря і побачив маленького пінгвіна. Він дивився, як дорослі пінгвіни купаються. У нього ще тільки виросли три пушинки на голові та коротенький хвостик.

Нарешті пінгвін зважився і підійшов до краю скелі. Інші пташенята залишилися стояти біля нагрітих сонцем каменів.

Маленьке голе пінгвіненятко стояло на висоті триповерхового будинку. Його зносило вітром. Від страху воно заплющило очі і... кинулося вниз.

Виринуло, закружляло на одному місці, швидко видерлося на камені і здивовано подивилося на море. Це було відважне пінгвіненя. Воно вперше викупалося в холодному зеленому морі.

Камінці

Я помітив, що пінгвіни йдуть з пляжу мовчки і тримають у дзьобах камінчики, щоб будувати гнізда. Якщо упустить пінгвін камінчик на землю, то обов'язково зупиниться і підніме його.

Буває й таке: іншому пінгвінові цей камінчик здасться кращим. Він свій викидає і хапає чужий.

Починається бійка за камінець, і дістається він найсильнішому.

Пінгвінам камінчики потрібні не для гри, а щоб гнізда будувати. Адже острів увесь кам'яний, жодної травинки не росте. Тому пінгвіни будують гнізда з камінчиків.

Пінгвіниха сидить на гнізді та з усіх боків камінчики під себе підгрібає. А поруч стоїть пінгвін, дивиться навкруги – чатує.

Пінгвін заґавиться, сусід його камінь схопить і покладе до себе в гніздо. Через це пінгвіни завжди кричать і б'ються – віднімають один у одного камінчики.

До побачення!

А то якось завив вітер, піднялася заметіль. Нічого навкруги не стало видно, все занесло снігом. Пішов я прощатися з пінгвінами.

Пінгвінів я не знайшов, тільки залишилися від них снігові горбки.

Копнув я один горбок ногою. Дивлюся: дзьоб стирчить. Штовхнув я тоді другий горбок.

Раптом горбок заворушився, і вискочив з нього пінгвін, закричав на мене, почав сваритися...

В пургу всі пінгвіни лягають на камені. Їх заносить снігом. Вони лежать у снігових будиночках, дзьобом протикають віконця.

А пташенята так і залишаються стояти на каменях. Їх заліплює снігом, і виходять снігові грудочки. Я підійшов до такої грудочки, а вона від мене втекла.

Я зняв шапку і сказав пінгвінам: «До побачення!»

Але вони лежали занесені снігом. І тільки пінгвін-задирака біг за нами до самого берега.

Ніяк я його не міг прогнати, бо ополоник був захований в мішку.

Автор: Снєгірьов Г.; ілюстратор: Григор'єв Г.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова