Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Казка про мідний гріш

Латиська народна казка

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – І.Будз

Колись давно жив лазник Анс. Не було в місті такого іншого майстра, який умів би так гарно протопити лазню, піддати пару і ретельно натерти мочалкою спину.

Поважні пани, які приходили до Анса ледве переставляючи ноги від старості й хвороб, вибігали з лазні весело, мало не підстрибуючи. Та так швидко, що й не встигали розплатитися з Ансом.

Одного разу, коли вже сутеніло і було важко розгледіти обличчя людини, хтось поклав до руки Анса мідну монету. Може це був той бідняк, що останній вийшов із лазні?

- Дайте, будь ласка, крендель, найрум'яніший і найсмачніший. Це для матінки, - сказав Анс, завітавши до пекарні, і поклав на прилавок мідний гріш.

- То візьми ще один крендель, для себе! - запропонував пекар.

Анс хотів відповісти, що він би й радий, та тільки грошей більше немає, але сунув руку до кишені й намацав гріш, такий самий, як і перший.

"Оце дива, - подумав Анс, - гріш, виявляється, не простий, а нерозмінний!"

Почав Анс витягати мідяки з кишені один за одним і накупив стільки кренделів, що довелося йому наймати візника, щоб довезти їх до дому.

Як же зраділа добра матінка, побачивши сина, що повернувся додому на візку та ще й з таким багатством: адже у них в домі часто не бувало й скоринки чорного хліба.

- Ти у мене справжній король кренделів! - вигукнула вона.

- Ще не те буде! - відповів син. - Я побудую для тебе, матінко, дім із яблуневим садом. І будуть у тому саду найкращі квіти, які тільки є на світі.

Вранці Анс одягнув драну куртку, що вірно служила йому і взимку, і влітку, та пішов на Головну вулицю, де прогулювалося тільки найбагатше й найповажніше панство.

- Як цей жалюгідний бідняк наважився з'явитися на нашій вулиці? Треба покликати полісмена і посадити його до в'язниці, - обурено почали говорити один одному багачі.

Не слухаючи їх, Анс зайшов до найкращої крамниці. Він вийшов звідти за годину, одягнений так розкішно, що тепер ніхто не впізнав би у ньому колишнього лазника.

- Хто цей молодий пан? - шепотіли поважні городяни, поспішаючи ще здалеку вклонитися Ансеві.

"То он яка сила у грошах, - міркував Анс. - Постривайте, от я назбираю десять... ні, сто мішків грошей і стану не "Королем кренделів", як назвала мене матінка, а справжнім королем міста".

З того часу була в Анса лише одна турбота - накопичувати мідяки. Він витягав їх із кишені, складав у стоси й лічив:

- Десять... сто... тисяча... десять тисяч...

Бувало, що матінка згадувала про прекрасний будинок з яблуневим садом і найкращими в світі квітами, що обіцяв їй син. "Мій Анс дуже заклопотаний, - думала вона в ці хвилини. - Йому важко знайти час, щоб побудувати дім для нещасної старої".

Так минали місяці, роки. Гроші накопичувалися мішок за мішком, і Анс скуповував будинок за будинком, вулицю за вулицею. Він поспішав повернутися до свого підвалу, щоб знову безупинно накопичувати мідні грощі.

І не помічав, як спливає життя.

"Скоро, тепер уже зовсім скоро я стану Королем міста. Треба тільки накопичувати й накопичувати. Гроші - це найкраще, що є у світі", - думав він.

Анс постарів, він ослаб і вже не міг довго сидіти в кріслі, але ж гроші можна лічити і лежачи.

Одного разу він заснув. І побачив уві сні чудову дівчину, гарну й добру, про яку він мріяв, коли був бідняком.

- Ходімо зі мною, Ансе, - ніжним голосом погукала вона. - Ми побачимо, як живуть веселі й добрі люди. Адже ти цього не знаєш.

- Я зайнятий, я рахую гроші, - сердито відповів Анс.

- Ходімо, ходімо! - гукала дівчина так ніжно й наполегливо, що Анс, нарешті підвівся й пішов за нею.

- Ходімо туди, де люди радіють життю, - гукала дівчина Анса. - Ти бачиш, як їм добре. Ми теж будемо щасливі. Ще не пізно, милий Ансе.

Ах, яке веселе, сповнене радості життя відкрилося йому. Крутилися каруселі, дзвенів сміх. Під музику старої катеринки танцювали закохані пари.

Але Анс наче й не чув голосу дівчини. У його душі лунала інша музика: "Дзінь, дзінь" - холодно дзвеніли мідні монети, падаючи у мішок.

"Навіщо мені ці забавки для простого люду? - думав Анс. - І кохання мені не потрібне. Я і так щасливий".

Тільки-но встиг так подумати Анс, як дівчина зникла. Біля ніг Анса лише плюскотіло прозоре джерельце.

Анс нахилився і побачив у воді своє відображення: старого із сивою бородою і сумними очима.

- Нема чого сумувати, - сказав він своєму відображенню. - Адже ми з тобою можемо купити всі каруселі та всі катеринки, і можемо примусити служити собі всіх людей у світі.

Він витяг з кишені чарівний гріш. Монетка, наче жива, ковзнула з його долоні та впала у воду.

Джерело потемніло, завирувало, і з глибини виринув чорт.

- Тобі здавалося, що ти дуже поважний пан, - сказав він Ансу. - Але насправді ти все життя служив мені: натирав мені спину в лазні, а потім лічив для мене гроші. А тепер ти нікому не потрібен, старий!

Чорт зник у глибині джерела. Вода потемніла і знову стала прозорою.

Автор: Латиська народна казка; ілюстратор: Будз І.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова