Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Естонська народна казка

У переказі Ю.Кундера

Чарівне дзеркало

Чарівне дзеркало

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Лембер-Богаткіна

Жив колись король. Всього у нього було вдосталь! Але старості до того й діла немає: жене король її у двері, а вона у вікно до нього лізе... І здолали короля тяжкі думки.

Чарівне дзеркало

Покликав він до себе двох старших синів і каже їм:

– Чув я, що є на світі дзеркало, що молодить будь-кого, хто тільки в нього подивиться. Дістаньте мені його – і віддам вам півкоролівства.

Чарівне дзеркало

До душі припав братам батьків наказ. Запрягли вони шестеро коней, поклали у карету мішок золота і вирушили в дорогу.

Чарівне дзеркало

Почув про це молодший син.

– Відпусти мене теж шукати дзеркало, – просить він у батька.

Король тільки посміявся:

– Що ти, дурнику, розумієш, ти й за місто не зможеш вибратися, біля першого ж каменю впадеш.

Чарівне дзеркало

Але так гаряче прохав батька син, що старий король, нарешті, здався:

– Гаразд, їдь! – каже він. – тільки на мою допомогу не розраховуй! Не можу я тобі довірити ані живої істоти, ані золота.

Чарівне дзеркало

На останні гроші купив королевич старого коня і хтозна-як під вечір дістався великого трактиру. Бачить – біля дверей коні братів. Зрадів: "Далі разом поїдемо" – думає.

Чарівне дзеркало

– Ось тобі й на! – почали сміятися старші брати. – Як тебе, дурню, сюди занесло?

– Я теж хочу дзеркало шукати, – каже молодший брат, – адже втрьох нам легше буде.

Чарівне дзеркало

– Йди, дурню, геть! Нащо нам у дорозі такий тягар!

Нічого не сказав менший брат та пішов собі.

Чарівне дзеркало

Старезний кінь ледь-ледь плентався. Довгим був шлях. Але от постав перед ними величезний дубовий ліс.

"Поїду-но я через ліс, – думає королевич. – В лісі, кажуть, завжди щось та знайдеш".

Чарівне дзеркало

І справді, заглибився в гущавину та бачить: хатинка стоїть. Виходить з неї сива бабуся:

– Ти бач! Людина! Я прожила тут стільки, що один дубовий ліс вже згнив, а другий виріс, але жодної живої душі ще не бачила.

Чарівне дзеркало

– Чи не вкажеш ти мені, бабусю, – питає королевич, – дорогу? Я шукаю чарівне дзеркало, таке, що молодить кожного, хто в нього подивиться.

– Ні, сину, нічого я про таке дзеркало не чула, – відповідає стара. – Може, моя старша сестра знає, до неї три дні їхати звідси.

Чарівне дзеркало

От їхав королевич ще три дні та дістався другої хатинки. Виходить з неї бабця ще старіша, дивиться на нього, дивується:

– Я живу тут стільки, що два дубових ліси згнило, а два нових виросло, але жодної живої душі не бачила. Навіщо завітав, юначе?

Чарівне дзеркало

Розповів і їй королевич про свою турботу. Замислилася стара, каже:

– Здається, дівчинкою я щось чула про таке дзеркало, та хто ж його знає, де воно! Треба тобі до нашої старшої сестри, може, вона знає. Їдь далі, за три дні дістанешся.

Чарівне дзеркало

От знову він поїхав. Вийшла з третьої хатини ще старіша бабця, і теж здивувалася, що бачить живу людину перед собою, адже стільки вона живе на світі, що три дубових ліси згнило, та три нових виросло.

Розповів їй королевич про свої пошуки.

– Злазь-но ти, юначе, з коня та відпочинь у моїй хаті! А я скличу слуг: може, хтось із них і дасть добру пораду!

Чарівне дзеркало

Пішов королевич до хати, сів біля вікна, дивиться у двір: свиснула стара – і всі лісові звірі позбігалися. Свиснула на інший лад – птахи злетілися... Але ніхто з них про чарівне дзеркало нічого не знав.

Чарівне дзеркало

Свиснула стара втретє.

Почувся сильний гул, наче вихор пронісся над лісом, і на камінь опустився яструб з двома головами.

– Чого тобі, лісова матір, треба?

– Яструбочку, сину мій, – каже стара, – чи не знаєш ти, де є таке дзеркало, що молодить кожного, хто в нього подивиться?

– Знаю! – відповів яструб.

Чарівне дзеркало

І розповів. Далеко в морі лежить острів. Жоден корабель не може пристати до скелястих його берегів. На тому острові – замок, а в тому замку живе королівна. От в неї і зберігається те дзеркало.

Чарівне дзеркало

– Яструбочку, сину мій, – каже стара, – візьми цього парубка на спину та понеси до того острова.

Чарівне дзеркало

Простяг яструб крила, і полетіли вони над лісами, над горами та, нарешті, над морем.

Чарівне дзеркало

На дев'ятий день прилетіли вони на острів.

– Зараз, – каже яструб, – підеш до замку королівни. Лежить чарівне дзеркало у неї в головах. – І висмикнув два пера. – Біля воріт стоять двоє ведмедів, кінь їм по пір'їні.

Чарівне дзеркало

Не встиг королевич наблизитися до замку, як величезні ведмеді піднялися дибки і грізно рушили на прибульця. Але варто було яструбиним пір'ям торкнутися їх, як ведмеді одразу ж заснули.

Чарівне дзеркало

І ось вже королевич в опочивальні королівни. Миттю схопив юнак чарівне дзеркало і вже хотів йти, як раптом бачить: стіл зі стравами стоїть накритий! Дай, думає, поїм трохи, підживлюся, чи багато на те піде часу!

Чарівне дзеркало

Поїв він, попив, скільки хотів, і думає: "Подивитися б, чи гарна вона з себе, ця королівна!.."

Підійшов, дивиться – надивитися не може. Не бачив він в житті такої краси.

Чарівне дзеркало

Бачить – блищить на пальці в королівни дивне золоте кільце.

"А візьму я його собі на згадку" – подумав юнак і обережно зняв кільце з пальця дівчини.

Чарівне дзеркало

А яструб вже чекає. Не встиг він схопити юнака за кафтан та закинути його собі на спину, як прокинулися, загарчали ведмеді. Але яструб вже злетів у повітря.

Чарівне дзеркало

Повернулися вони до дубового лісу. Підніс королевич дзеркало до обличчя старої.

– Не допоможе мені це дзеркало, аж надто я стара вже! – каже вона. – Але дякую тобі за турботу, візьми оцю в'язку прутиків, тільки-но змахнеш нею, як усе, чого забажаєш – здійсниться.

Чарівне дзеркало

Подякував королевич, та пішов до середньої сестри. Підніс і їй до обличчя дзеркало.

– Стара я вже, мені це дзеркало не допоможе, – каже вона. – Ось, візьми оцей мішечок, коли тобі тільки хліб знадобиться – розв'яжи його.

Чарівне дзеркало

Подякував королевич, поїхав до молодшої сестри. І їй не допомогло дзеркало.

– Візьми оці ножиці. Якщо клацнеш ними, то одразу в тебе з'явиться новий одяг.

Чарівне дзеркало

Подякував королевич за подарунки, та поїхав.

Під'їжджає до того трактиру, аж братові коні досі там стоять. Вирішив він зайти та подивитися, що вони роблять.

Чарівне дзеркало

Побачили його брати, почали сміятися:

– Ну що, братику, знайшов дзеркало?

– А то як же! Ось воно, – каже молодший брат. І розповів, проста душа, про свої пригоди.

Чарівне дзеркало

Забрали старші брати дзеркало у молодшого брата та відвезли його королю. Подивився король у дзеркало і враз помолодшав. Отже, хочеш-не-хочеш, а треба віддавати півкоролівства.

Чарівне дзеркало

Аж тут і молодший брат приїхав додому.

– Адже це я, – каже, – дістав дзеркало!

– Мовчи, дурню! – заричали брати. І вирішили вони назавжди позбутися молодшого брата.

Чарівне дзеркало

Завели вони його далеко на берег моря, посадили в човен і штовхнули без весел у море:

– А тепер клич на допомогу свого яструба, про якого ти так багато базікаєш!

Чарівне дзеркало

Довго плив королевич. Високі хвилі гойдають човен. Й ось одна хвиля підняла його на гребінь висотою з будинок та й викинула на берег. Оговтався королевич від переляку, бачить – острів. "Що ж мені робити у цьому безлюдному місці!" – думає.

Чарівне дзеркало

Подумав так, аж тут його кольнула за пазухою в'язка прутиків. "Це ж бабин подарунок!" - зрадів королевич, витягнув її, змахнув над головою:

– Нехай на цьому острові буде місто, а в ньому безліч людей!

Чарівне дзеркало

І враз з'явилося місто з будинками та вежами, а в ньому – повнісінько людей.

Чарівне дзеркало

Та от тільки всі люди – голі, без одягу.

Клацнув королевич ножицями – і враз з'явилася купа одягу, і всі мешканці стали взуті та одягнені.

Чарівне дзеркало

Та от тільки немає в тому місті, чого їсти.

Дістав тоді королевич мішечок, розв'язав його, і з'явилося стільки хліба, що всім вистачило.

Добре зажили мешканці міста, і оголосили вони юнака своїм королем.

Чарівне дзеркало

А через деякий час припливла до того острова королівна.

– Шукаю я, – каже вона, – свого нареченого, а він – той, хто поверне мені моє кільце.

– Ось твоє кільце! – сазав юнак і вдягнув його королівні на палець.

Чарівне дзеркало

І нащо ж тут весілля відкладати! Зіграли вони весілля і святкували його багато-багато днів. А про дзеркало і шкодувати не стали, адже до старості ще так далеко!

Чарівне дзеркало



Автор: Естонська народна казка; ілюстратор: Лембер-Богаткіна В.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



У моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2018 Валерія Воробйова