Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Прослухати аудіоказку "Заячі лапи"

Костянтин Паустовський

Заячі лапи

Заячі лапи.

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Єпішин

До ветеринара в наше село прийшов з Урженського озера Ваня Малявін і приніс загорнутого у рвану ватяну куртку маленького теплого зайця. Заєць плакав і часто кліпав червоними від сліз очима...

- Ти що, здурів? - крикнув ветеринар. - Скоро мишей мені носитимеш, шибенику!

- А ви не лайтеся, це заєць особливий, - хрипким шепотом сказав Ваня. - Його дід прислав, наказав лікувати.

- Від чого лікувати?

- Лапи в нього попечені.

Заячі лапи.

Ветеринар обернув Ваню обличчям до дверей, штовхнув у спину і гримнув услід:

- Іди, іди! Не вмію я їх лікувати. Засмаж його з цибулею - дідові буде закуска.

Заячі лапи.

Ваня нічого не відповів. Він вийшов у сіни, заморгав очима, шморгнув носом і притулився до дерев'яної стіни. По стіні потекли сльози. Заєць тихо тремтів під засмальцьованою курткою.

- Що з тобою, хлопче? - запитала Ваню жаліслива бабуся Онися; вона привела до ветеринара свою єдину козу. - Чого ви, сердешні, удвох сльози ллєте? Чи сталося щось?

Заячі лапи.

- Попечений він, дідусевий заєць, - тихо сказав Ваня. - На лісовій пожежі лапи собі попік, бігати не може. Ось-ось, диви, помре.

- Не помре, малий, - прошамкотіла Онися. - Скажи дідусеві своєму, якщо так йому охоче зайця вилікувати, нехай віднесе його в місто до Карла Петровича.

Заячі лапи.

Ваня витер сльози і пішов лісами додому, на Урженське озеро. Він не йшов, а біг босоніж гарячою піщаною дорогою. Нещодавня лісова пожежа пройшла стороною на північ біля самого озера. Пахло гаривом і сухою гвоздикою. Вона великими островами росла на галявинах.

Заєць стогнав.

Заячі лапи.

Ваня знайшов по дорозі пухнасті, вкриті срібними м'якими волосинками листочки, вирвав їх, поклав під сосну і розгорнув зайця. Заєць подивився на листя, ткнувся в нього головою і притих.

Заячі лапи.

- Ти чого, сірий? - тихо запитав Ваня. - Ти б поїв.

Заєць мовчав.

- Ти б поїв, - повторив Ваня, і голос його затремтів. - Може, пити хочеш?

Заєць ворухнув рваним вухом і заплющив очі.

Заячі лапи.

Ваня взяв його на руки і побіг навпростець через ліс - треба було якнайшвидше дати зайцеві напитися води з озера.

Заячі лапи.

Нечувана спека стояла в те літо над лісами. Вранці набігли вервечки білих хмаринок. Опівдні хмари стрімко рвалися вгору до зеніту, і на очах підносилися і зникали десь за межами неба . Спекотний ураган дув уже два тижні без упину . Смола, що стікала по соснових стовбурах, перетворилася на бурштиновий камінь.

Вранці дід надів чисті онучі та нові личаки, узяв палицю і шматок хліба й пішов до міста. Ваня ніс зайця позаду. Заєць зовсім притих, тільки зрідка здригався всім тілом і судомно зітхав.

Заячі лапи.

Суховій здійняв над містом хмару куряви, м'якої, наче борошно. В ній літав курячий пух, сухе листя і солома. Здалеку здавалося, що над містом димить тиха пожежа.

Заячі лапи.

На базарній площі було дуже порожньо, спекотно; візницькі коні дрімали біля водогінної будки, і на головах у них були одягнені солом'яні капелюхи. Дід перехрестився.

- Чи то кінь, чи то наречена - дідько їх розбере! - сказав він і сплюнув.

Заячі лапи.

Довго питали в перехожих про Карла Петровича, але ніхто нічого до ладу не відповідав.

Заячі лапи.

Зайшли до аптеки. Огрядний старий чоловік у пенсне і в короткому білому халаті сердито знизав плечима і сказав:

- Це мені подобається! Досить дивне питання! Карл Петрович Корш - спеціаліст з дитячих хвороб - вже три роки як перестав приймати пацієнтів. На ві що він вам?

Заячі лапи.

Дід, затинаючись від поваги до аптекаря і від нерішучості , розповів про зайця.

- Це мені подобається! - сказав аптекар. - Цікаві пацієнти завелися в нашому місті. Це мені вельми подобається!

Заячі лапи.

Він нервово зняв пенсне, протер, знову почепив на носа і подивився на діда.

Дід мовчав і тупцяв на місці. Аптекар теж мовчав. Мовчання ставало гнітючим.

Заячі лапи.

- Поштова вулиця, три! - раптом спересердя крикнув аптекар і закрив якусь розтріпану товсту книгу. - Три!

Заячі лапи.

Дід із Ванею добрели до Поштової вулиці саме вчасно - з-за Оки насувалася висока гроза. Лінивий грім потягувався за обрієм, наче заспаний силач розпрямляв плечі і знехотя струшував землю. Сірі брижі пішли по річці. Безшумні блискавки нишком, але стрімко і сильно били по луках; далеко за Полянами вже палав підпалений ними стіг сіна. Великі краплі дощу падали на курний шлях, і незабаром він став схож ий на місячну поверхню: кожна крапля залишала в куряві маленький кратер.

Карл Петрович грав на роялі щось сумне і мелодійне, коли у вікні з'явилася розпатлана борода діда.

Заячі лапи.

Через хвилину Карл Петрович вже сердився.

- Я не ветеринар, - сказав він і закрив кришку рояля. Тієї ж миті у луках прогуркотів грім. - Я все життя лікував дітей, а не зайців.

Заячі лапи.

- Що дитина, що заєць - все одно, - уперто пробурмотів дід. - Все одно! Полікуй, яви милість! Ветеринар наш в таких справах не тямить. Він у нас коновал. Цей заєць, можна сказати, спаситель мій: я йому життям зобов'язаний, маю йому віддячити, а ти кажеш - кинути!

Заячі лапи.

Ще за хвилину Карл Петрович - старий із скуйовдженими сивими бровами, - хвилюючись, слухав уривчасту дідову розповідь.

Заячі лапи.

Карл Петрович зрештою погодився лікувати зайця. Наступного ранку дід пішов на озеро, а Ваню залишив у Карла Петровича доглядати зайця.

Заячі лапи.

Через день уся поросла гусячою травою Поштова вулиця вже знала, що Карл Петрович лікує зайця, який обгорів на страшній лісовій пожежі і врятував якогось дідка.

Заячі лапи.

Через два дні про це вже знало усе містечко, а на третій день до Карла Петровича прийшов довготелесий юнак у фетровому капелюсі, назвався співробітником московської газети і попросив розказати про зайця.

Заячі лапи.

Зайця вилікували. Ваня загорнув його у ватяне ганчір'я і поніс додому.

Заячі лапи.

Незабаром історію про зайця забули, і тільки якийсь московський професор довго домагався від діда, щоб той йому продав зайця. Присилав навіть листи з марками на відповідь.

Заячі лапи.

Але дід не поступався. Під його диктовку Ваня написав професорові листа:

"Заєць не продажний, жива душа, нехай живе на волі. На цьому залишаюся Ларіон Малявін".

Заячі лапи.

...

Цієї осені я ночував у діда Ларіона на Урженському озері. Сузір'я, холодні, наче крижинки льоду, плавали у воді. Шумів сухий очерет. Качки мерзли у заростях і жалібно крякали цілу ніч.

Дідові не спалося. Він сидів біля груби та лагодив рвані рибальські сіті. Потім поставив самовар - від нього вікна в хаті відразу запітніли і зірки з вогняних цяточок перетворилися на каламутні кулі. Надворі дзявкав Мурзик. Він стрибав у темряву, ляскав зубами і відскакував - воював із непроглядною жовтневою ніччю. Заєць спав у сінях і зрідка уві сні голосно стукав задньою лапою по трухлявій підлозі.

Ми пили чай вночі, очікуючи далекого і нерішучого світанку, і за чаєм дід нарешті розповів мені історію про зайця.

У серпні дід Ларіон пішов полювати на північний берег озера. Ліси стояли сухі, наче порох. Дідові трапилося зайченя і з рваним лівим вухом. Дід вистрілив у нього зі старої, зв'язаної дротом рушниці, але не влучив. Заєць втік.

Заячі лапи.

Дід пішов далі. Але раптом стривожився: з півдня, з боку Лопухів, сильно тягнуло згарищем.

Заячі лапи.

Здійнявся вітер. Дим густішав, його вже несло білою пеленою по лісу, заволікало кущі. Стало важко дихати.

Дід збагнув, що почалася лісова пожежа, і вогонь йде прямо на нього. Вітер змінився на ураган. Вогонь гнало по землі з нечуваною швидкістю. За словами діда, навіть потяг не міг би втекти від такого вогню. Дід мав рацію: під час урагану вогонь йшов зі швидкістю тридцять кілометрів на годину.

Заячі лапи.

Дід побіг по купинах, спотикався, падав, дим виїдав йому очі, а ззаду було вже чути нестримний гул і тріск полум'я.

Заячі лапи.

Смерть наздоганяла діда, хапала його за плечі, і в цей час з-під дідових ніг вискочив заєць. Він біг і повільно волочив задні лапи. Лише згодом дід помітив, що вони в зайця обгоріли.

Заячі лапи.

Дід зрадів зайцеві, наче рідному. Як старий лісовий мешканець, дід знав, що звірі набагато краще за людину чують, звідки йде вогонь, і завжди рятуються. Гинуть вони тільки в тих рідкісних випадках, коли вогонь їх оточує.

Дід побіг за зайцем. Він біг, плакав від страху і кричав: "Постривай, любий, не біжи так швидко!"

Заячі лапи.

Заєць вивів діда з вогню. Коли вони вибігли з лісу до озера, заєць і дід - обидва впали від утоми.

Заячі лапи.

Дід підібрав зайця і поніс додому. У зайця були обпечені задні лапи і живіт.

Заячі лапи.

Потім дід його вилікував і залишив у себе.

- Так, - сказав дід, поглядаючи на самовар так сердито, ніби самовар був в усьому винний, - так, а перед тим зайцем я, виходить, вельми завинив, любий друже.

- Чому ж ти завинив?

- А ти піди поглянь на зайця, на рятівника мого, тоді дізнаєшся. Бери ліхтар!

Я взяв зі столу ліхтар і вийшов у сіни. Заєць спав. Я нагнувся над ним з ліхтарем і помітив, що ліве вухо в зайця рване. Тоді я зрозумів усе.



Автор: Паустовський К.; ілюстратор: Єпішин Г.

Подивитися аудіоказку:




На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



В моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати й розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились в моїй душі. Я б хотіла, щоб в україномовному дитинстві й моїх дітей також знайшлось місце цим дивовижним книжками. Саме для цього і була зроблена ця сторінка.

Більшість книг в цій збірці - унікальні, майже усі книги перекладені мною особисто, окремі переклади знайдені в букіністичних виданнях.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2017 Валерія Воробйова