Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Беатрис Поттер

Ухті-Тухті

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Калаушин

Ухті-Тухті

Жила собі дівчинка, яку звали Люсі. Вона жила на хуторі Літтлтаун, що англійською означає «Маленьке містечко». Люсі була хороша дівчинка, тільки вона чомусь завжди губила свої носові хусточки.

Ухті-Тухті

Одного разу Люсі вибігла у двір та закричала (ох як вона голосно кричала!):

— Я загубила хусточки! І фартушок теж пропав! Скажи, чи ти їх не бачив, Смугастику?

Але смугастий кіт мив свої білі лапки та нічого не відповів.

Ухті-Тухті

Тоді Люсі спитала в курочки:

— Скажи, мила Рябушко, чи не бачила ти мої хусточки та фартух?

Але курочка проквохтала:

— Я біжу босоніж! Босоніж! Ко-Ко-ко! — і втекла у сарай.

Тут Люсі побачила на дереві реполова та спитала в нього:

— Пташко, гей пташко! Чи ти не знаєш, куди поділися мої хусточки і фартух?

Але реполов скоса подивився на неї своїм блискучим чорним оком, нічого не сказав і полетів.

Ухті-Тухті

Тоді Люсі вийшла за хвіртку і подивилася на гору, яка піднімалася прямо за хутором. Гора була така висока, що хмари закривали її верхівку. І раптом Люсі здалося, що на схилі, в траві, щось біліє. «Чи не мої це хустинки?» — подумала вона і побігла на гору так швидко, як тільки могли бігти її маленьки ніжки.

Ухті-Тухті

Вона дерлася крутою стежкою все вище і вище. Скоро Літтлтаун залишився далеко внизу, і його будиночки здавалися зовсім крихітними.

Ухті-Тухті

 

Ухті-Тухті

Люсі все йшла, йшла і раптом побачила струмок, який, звиваючись та хлепочучи, біг з гори.

Хтось поставив на камінь відерце, щоб набрати води. Воно було не більше яєчної шкаралупи, і вода переливалася через край. А на мокрому піску виднілися сліди чиїхось малюсіньких ніжок.

Ухті-Тухті

Люсі побігла стежкою далі та прибігла до високої скелі. Навколо росла низенька зелена травичка, а між гілками папороті були натягнуті тоненькі мотузочки, сплетені з билинок. На траві лежала ціла купа білизняних прищіпок. Але носових хустинок ніде не було видно!

Ухті-Тухті

Проте Люсі помітила щось дуже цікаве. Прямо перед нею, у скелі, були двері. А за дверима хтось співав:

Ухті-Тухті,
Перу для всіх я в лісі.
Ухті-Тухті,
Зайцям, мишам та лисам,
Ухті-Тухті,
Кротам та ведмежатам,
Ухті-Тухті,
Всім лісовим звірятам.

Люсі постукала у двері та увійшла. Вгадайте, що ж вона побачила? Вона побачила чарівну чистеньку кухоньку. Все як у справжній сільській кухні! Тільки стеля така низька, що Люсі майже торкнулася її головою. А посуд на полиці зовсім крихітний.

Ухті-Тухті

В кухні приємно пахло свіжо-випрасуваною білизною. Біля прасувальної дошки, тримаючи праску, стояла кругленька коротулька та перелякано дивилася на Люсі. Її ситцева суконька була підгорнута, а з-під фартуха виднілася смугаста нижня спідниця. Маленький чорний ніс пихкав: «Тух-тух-тух», чорні очі блищали, як намистинки. На голові був чепчик, з-під якого чомусь стирчали голочки.

— Скажіть, будь ласка, чи ви не бачили моїх носових хустинок? — спитала Люсі.

Ну звичайно, бачила, — відповіла коротулька. — Тільки давай спершу познайомимося, люба! Мене звуть Ухті-Тухті. Я вмію прати та крохмалити білизну.

Тут вона вийняла щось з білизняного кошика і розстелила на прасувальній дошці.

— Що це? — спитала Люсі.

— Це жилетка пташки вільшанки, люба. Ухті-Тухті випрасувала жилетку, склала її, прибрала в бік та вийняла з кошика ще щось.

— Чи це не мій фартух? — спитала Люсі.

— Ні, ні! Це полотняна скатертинка пташки-синички. Поглянь, вона вся в плямах від смородинової настоянки. Просто неможливо відіпрати!

Ухті-Тухті знову зафуркала: «Тух-тух-тух», блиснула чорними очима, поплювала на пальчика, помацала праску і заходилася прасувати скатертинку.

— А ось мої хусточки! — закричала Люсі. — Фартух!

Ухті-Тухті випрасувала хусточки, потім фартух і гарненько струснула його, щоб розправилися оборочки.

— Ой, ще хусточка! Але це не моя, це червона.

— Звичайно, не твоя, люба! Це хустка бабусі-кролиці. Від неї жахливо пахло цибулею. Довелося прати окремо. І все одно запах залишився.

— А це що за смішні білі грудочки? — спитала Люсі.

— Це рукавички смугастого кота. Він сам їх миє, а я тільки прасую.

Ухті-Тухті

— А що це ви поклали в тазик з крохмалем? — спитала Люсі.

— Та це жилетка дрозда. Вже дуже він вибагливий, знаєш... Ніяк йому не догодиш! Ну от і випрасувала все! — сказала Ухті-Тухті. — Тепер підсушу, що залишилося.

— А це що таке, м'якеньке та пухнасте? — спитала Люсі.

— Це вовняні кофтинки овечок.

— Хіба овечки їх знімають?

Ухті-Тухті

— Звичайно, знімають. Подивись-но сюди, бачиш мітки? Ось ця кофтинка — з Гейтсгарта. А ці три — з Литтлтауна. Коли віддають речі прати, на них завжди ставлять мітки, щоб не переплутати, — сказала Ухті-Тухті.

Вона стала розвішувати сірі платтячка та різнокольорові курточки мишенят, оксамитову жилетку крота, червоний халатик пустунки білки, куций синій піджачок братика кролика і невідомо чию нижню спідницю без мітки.

Ухті-Тухті

Ось кошик і спорожнів.

Тоді Ухті-Тухті налила дві чашечки чаю: одну собі, другу Люсі. Вони сіли на лавку перед вогнем і стали пити чай. П'ють та одна на одну поглядають.

Ухті-Тухті тримала чашку коричневою, зморщеною від прання лапкою. Крізь її сукню та чепчик стирчали гострі голки. Люсі на всяк випадок відсіла подалі.

Ухті-Тухті

Напившись чаю, вони зав'язали у вузлик все, що було випрасуване, а свої хусточки Люсі загорнула окремо в фартух і заколола великий шпилькою.

Потім вони погасили вогонь у каміні, вийшли з кухні, замкнули за собою двері, а ключ сховали під поріг.

Ухті-Тухті стала спускатися стежкою, і Люсі за нею. А назустріч до них виходили з лісу різні звірята.

Першим з гущі папороті вискочив — скок, скок! — довговухий заєць. Ухті-Тухті віддала йому синій піджачок.

Ухті-Тухті

Потім на стежку вибігло мишеня й отримало свою чистеньку жовту курточку.

Ухті-Тухті

І ось так всім, хто виходив на стежку, — і звірятам, і птахам — Ухті-Тухті віддавала їхні сукні, або штанці, або білизну. І всі вони дякували добрій Ухті-Тухті.

Ухті-Тухті

А коли нарешті стежка дійшла до хутора, все було вже роздано і залишилися тільки чисті хусточки і фартух Люсі.

Тоді Люсі перелізла через паркан і обернулася, щоб подякувати Ухті-Тухті та побажати їй доброї ночі.

Ухті-Тухті

Та раптом (ні, ви тільки подумайте)... раптом Люсі побачила, що Ухті-Тухті, не чекаючи подяки і навіть не попрощавшись, з усіх ніг біжить на гору! Але куди ж подівся її чепчик в оборочках? І куди зникли її шаль, сукня, нижня спідниця? І яка вона раптом стала маленька-маленька, коричнева, вся покрита голочками!.. Ну зовсім як їжачиха!

Ухті-Тухті

Кажуть, що маленька Люсі просто заснула біля огорожі і все це їй наснилося. Можливо. Але звідки ж тоді взялися носові хустинки і фартух, заколоті великий шпилькою?

Що ж стосується дверей, які ведуть до печерки, де живе Ухті-Тухті, то я сама їх бачила.

І з Ухті-Тухті я теж дуже добре знайома.

Ухті-Тухті



Автор: Поттер Б.; ілюстратор: Калаушин Б.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



В моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати й розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились в моїй душі. Я б хотіла, щоб в україномовному дитинстві й моїх дітей також знайшлось місце цим дивовижним книжками. Саме для цього і була зроблена ця сторінка.

Більшість книг в цій збірці - унікальні, майже усі книги перекладені мною особисто, окремі переклади знайдені в букіністичних виданнях.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2017 Валерія Воробйова