Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Беатрис Поттер

Білченя Трессі

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Беатрис Поттер

Білченя Трессі

 

Білченя Трессі

Жило колись веселе руде білченя Трессі. І було в нього багато сестер і один братик Чоппі.

Жили вони в густому лісі, біля самого озера, посередині якого стояв острів, густо зарослий чагарником і ліщиною.

Білченя Трессі
Білченя Трессі

На тому острові в дуплі Великого дуба мешкав похмурий і відлюдний пугач – містер Гук.

Він був господарем всього острова. Цілими днями він спав, а по ночах виходив на полювання.

Якось восени, коли листя тільки почали набувати золотистого і бордового коліру, і настав час збирати дозрілі горіхи, Трессі, Чоппі та їхні сестрички-білочки пішли до озера, щоб перепливти на острів і назбирати там горіхів.

Білченята побудували з маленьких гілочок невеликі плоти і спустили їх на воду.

Білченя Трессі
Білченя Трессі

Вони взяли мішки і довгі палички-весла, підняли свої пухнасті хвости, наче вітрила, і попливли на острів Старого Пугача збирати горіхи.

Припливши до острова, білки одразу ж пішли до Великого дуба.

Вони знали, що треба принести гостинець містерові Гуку і подарували йому трьох товстих мишей.

– Шановний пане, дозвольте нам набрати горіхів на вашому острові! – глибоко кланяючись, звернулися до старого пугача сестрички-білченята і братик Чоппі.

Філін дозволив і на знак згоди заплющив очі.

Білченя Трессі
Білченя Трессі

А Трессі без жодної поваги почав стрибати і скакати, розмахуючи хвостом і голосно співаючи:

У червонім платтячку
Влітку я на світ з'являюсь,
Під листком за гілочку
На одній руці тримаюсь.
А під платтям – камінець,
Хто вгадає – молодець!

Похмурий Гук навіть і не думав розгадувати загадки, навіть такі прості, як про гілочку вишні.

Замість цього він заплющив очі й задрімав, всім своїм виглядом даючи зрозуміти, що йому немає ніякого діла до Трессі та його пісеньки.

Тим часом, білченята набрали повні мішки горіхів, перетягли їх на плоти і ввечері вирушили назад додому.

Білченя Трессі

Наступного ранку вони знову перепливли через озеро на острів Старого Пугача.

Цього разу білченята принесли йому смачного жирного крота і обережно поклали його на кам'яну плиту біля його дверей.

– Пане Гук, чи можна нам ще сьогодні позбирати горіхів? – ввічливо спитали сестрички-білочки і братик Чоппі.

Білченя Трессі
Білченя Трессі

А Трессі все продовжував бешкетувати – без жодної поваги до старійшини.

Він навіть набрався нахабства і почав лоскотати напівсонного містера Гука гілочкою кропиви, наспівуючи й пританцьовуючи при цьому:

Злючка-колючка наш давній сусід,
Злючку-колючку чіпати не слід,
Навіть якщо ви сміливець хоробрий,
Злючка-колючка вам лиха наробить.

Містер Гук прокинувся, побачив подарунок і втягнув крота в будинок, голосно грюкнувши дверима перед самим носом Трессі.

Згодом білченята побачили, як з верхнього дупла пішов дим, це пугач розпалив пічку, щоб пообідати кротом.

А Трессі підглядав за ним в замкову щілину і продовжував співати:

Вгору він летить із хати,
Чорний, теплий та кудлатий.
А в долоні спробуй взяти –
Та нічого не спіймати.

Білченя Трессі
Білченя Трессі

А білченята тим часом працювали, вони стрибали по гілках і збирали горіхи в мішки.

Трессі потім теж назбирав трохи круглих горішків і, всівшись на сосновому пні, став грати в кульки.

І наспівував сам собі: цок-цок-цок!

На третій день білченята встали рано до світанку. Вони вирушили на озеро і наловили там сім чудових пічкурів, в якості чергового подарунка для похмурого пугача!

Білченя Трессі
Білченя Трессі

Потім вони всілися на плоти і з попутним вітром попливли на острів. Незабаром вони причалили до берега біля кривого каштана.

Кожна із сестричок-білченят несла в руках по рибці. І маленький братик Чоппі – теж.

Тільки бешкетник Трессі нічого не приготував у подарунок.

Він скакав попереду всіх і, як завжди, весело наспівував:

Стрівся мені у пустелі дивак,
Та причепився немов той будяк.
Став він питати про всякі дурниці:
"В морі багато, чи мало суниці?
Тут я комаху на носі прибив
І дивакові отак відповів:
"Стільки ж у морі суниці знайдеться,
Скільки у лісі живе оселедців!

Але похмурий Гук зовсім не любив загадки, вони його лише дратували, так само як і танці Трессі.

На четвертий день білки наловили для пугача шість чорних жуків, загорнули їх у листя щавлю, і кожен листочок закололи сосновою гілкою. В таких обгортках жуки стали схожі на стиглі сливи.

А Трессі і цього разу склав пісеньку:

Чарівні ми принесли сливи,
Гудуть, літають, от так диво.
Якщо розв'яжеш цю загадку,
Отримаеш кільце на згадку.

Це було нерозумно з його боку: адже він не приніс старому ніякого кільця!

Білченя Трессі
Білченя Трессі

Білченята знову збирали горіхи, а Трессі, як і раніше, розважався: цього разу він придумав протикати сосновими голками ягоди шипшини, і підспівував собі: цок-чок-цок!

На п'ятий день білки принесли містерові Гуку мед, який їм довелося вкрасти у бджіл на сусідній горі.

Правда потім їм довелося вилизувати свої липкі лапки, але це було навіть смачно!

Білченя Трессі
Білченя Трессі

А Трессі все стрибав та співав:

На галяву на хвилинку,
Прилетіли з неба свинки.
Позуділи, посиділи,
І додому полетіли.

Що ж ото за свинки?
В них смугасті спинки
Та смугасті животи.
Можеш нам відповісти?

Містер Гук лише похмуро подивився на Трессі і одвернувся. Проте мед йому дуже сподобався.

Сестрички-білочки і братик Чоппі все поралися в ліщині – набивали мішки горіхами для майбутньої зими.

А Трессі вирішив сьогодні пограти в кеглі – він поставив рядком зелені соснові шишки і кидав в них диким яблуком, наспівуючи: цок-чок-цок!

Білченя Трессі
Білченя Трессі

На шостий день, у суботу, білченята в останнє припливли на острів.

Сестрички-білченята і братик Чоппі принесли плетений кошик, в якому лежало велике яйце – це був прощальний подарунок старому.

Білченя Трессі

А Трессі стрибав попереду всіх зі своєю новою пісенькою:

Лежебока білобокий
Потонув в ставку глибокім.
Лікарі йому сказали:
Жити вам зосталось мало!"

Трессі весело стрибав і танцював, наче сонячний зайчик, а містер Гук похмуро дивився і мовчав.

Трессі ніяк не міг вгамуватися:

Білченя Трессі

Теплий містер Труляля
Спав на троні короля,
На червонім килимку,
Та у кішці на боку.
На портреті королеви,
На гаптованих шпалерах,
І на двох гранітних левах,
І під дахом на гаку.

В гніві став король кричати:
"Скільки можна тут гасати?
Забирайся геть скоріш,
І стрибки свої облиш!".
Та сміється Труляля,
Й королеві промовля:
"Я ніколі не залежав
Від бажання короля!"

Тільки вечір як настав,
Враз і Труляля пропав.

Багато-багато пісеньок-загадок знав Трессі. Ось ще одна:

Веселиться парубок:
Дмухнув та зламав тинок,
Підкидає й крутить листя,
Скаламутив воду чисту,
Та закинув на дерева,
Всю білизну з мотузок.

І нема де сили взяти,
Щоби хлопця вгамувати.

Раптом Трессі пронизливо свиснув і як стрибне пугачу на спину!

– Ух-ух-ух! – заухав від несподіванки містер Гук і заплескав крилами.

Всі почули чийсь жалібний писк...

Білченя Трессі
Білченя Трессі

Від страху білченята сховалися в сусідніх кущах.

Через кілька хвилин вони боязко визирнули і побачили, що похмурий містер Гук спокійнісінько собі дрімає на порозі свого будинку, але куди ж подівся Трессі?

А Трессі сидів у кишені жилета містера Гука!

Але на цьому наша казка ще не закінчується.

Похмурий Гук затягнув Трессі у свій будинок, вхопив білченя за хвіст і вже, бува, зібрався здерти з нього шкуру, так він його дістав своїми витівками.

Білченя Трессі
Білченя Трессі

Але Трессі зумів вирвався, він злетів вгору по сходах і вискочив через димар назовні.

От тільки його пухнастий рудий хвостик залишився в пазурах пугача!

З того часу Трессі більше не співає своїх пісень-загадок.

І, якщо ви зустрінете його на гілці, ні в якому разі не задавайте йому загадки!

Ось побачите, полетить у вас велика шишка!

Білченя Трессі


Автор: Поттер Б.; ілюстратор: Поттер Б.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



В моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати й розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились в моїй душі. Я б хотіла, щоб в україномовному дитинстві й моїх дітей також знайшлось місце цим дивовижним книжками. Саме для цього і була зроблена ця сторінка.

Більшість книг в цій збірці - унікальні, майже усі книги перекладені мною особисто, окремі переклади знайдені в букіністичних виданнях.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2017 Валерія Воробйова