Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Беатрис Поттер

Білченя Трессі

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Беатрис Поттер

 

Жило колись веселе руде білченя Трессі. І було в нього багато сестер і один братик Чоппі.

Жили вони в густому лісі, біля самого озера, посередині якого стояв острів, густо зарослий чагарником і ліщиною.

На тому острові в дуплі Великого дуба мешкав похмурий і відлюдний пугач – містер Гук.

Він був господарем всього острова. Цілими днями він спав, а по ночах виходив на полювання.

Якось восени, коли листя тільки почали набувати золотистого і бордового коліру, і настав час збирати дозрілі горіхи, Трессі, Чоппі та їхні сестрички-білочки пішли до озера, щоб перепливти на острів і назбирати там горіхів.

Білченята побудували з маленьких гілочок невеликі плоти і спустили їх на воду.

Вони взяли мішки і довгі палички-весла, підняли свої пухнасті хвости, наче вітрила, і попливли на острів Старого Пугача збирати горіхи.

Припливши до острова, білки одразу ж пішли до Великого дуба.

Вони знали, що треба принести гостинець містерові Гуку і подарували йому трьох товстих мишей.

– Шановний пане, дозвольте нам набрати горіхів на вашому острові! – глибоко кланяючись, звернулися до старого пугача сестрички-білченята і братик Чоппі.

Пугач дозволив і на знак згоди заплющив очі.

А Трессі без жодної поваги почав стрибати і скакати, розмахуючи хвостом і голосно співаючи:

У червонім платтячку Влітку я на світ з'являюсь, Під листком за гілочку На одній руці тримаюсь. А під платтям – камінець, Хто вгадає – молодець!

Похмурий Гук навіть і не думав розгадувати загадки, навіть такі прості, як про гілочку вишні.

Замість цього він заплющив очі й задрімав, всім своїм виглядом даючи зрозуміти, що йому немає ніякого діла до Трессі та його пісеньки.

Тим часом, білченята набрали повні мішки горіхів, перетягли їх на плоти і ввечері вирушили назад додому.

Наступного ранку вони знову перепливли через озеро на острів Старого Пугача.

Цього разу білченята принесли йому смачного жирного крота і обережно поклали його на кам'яну плиту біля його дверей.

– Пане Гук, чи можна нам ще сьогодні позбирати горіхів? – ввічливо спитали сестрички-білочки і братик Чоппі.

А Трессі все продовжував бешкетувати – без жодної поваги до старійшини.

Він навіть набрався нахабства і почав лоскотати напівсонного містера Гука гілочкою кропиви, наспівуючи й пританцьовуючи при цьому:

Злючка-колючка наш давній сусід, Злючку-колючку чіпати не слід, Навіть якщо ви сміливець хоробрий, Злючка-колючка вам лиха наробить.

Містер Гук прокинувся, побачив подарунок і втягнув крота до будинку, гучно грюкнувши дверима перед самим носом Трессі.

Згодом білченята побачили, як з верхнього дупла пішов дим, це пугач розпалив пічку, щоб пообідати кротом.

А Трессі підглядав за ним у замкову щілину і продовжував співати:

Вгору він летить із хати, Чорний, теплий та кудлатий. А в долоні спробуй взяти – Та нічого не спіймати.

А білченята тим часом працювали, вони стрибали по гілках і збирали горіхи в мішки.

Трессі потім теж назбирав трохи круглих горішків і, всівшись на сосновому пні, став грати в кульки.

І наспівував сам собі: цок-цок-цок!

На третій день білченята встали рано до світанку. Вони вирушили на озеро і наловили там сім чудових пічкурів, у якості чергового подарунка для похмурого пугача!

Потім вони всілися на плоти і з попутним вітром попливли на острів. Незабаром вони причалили до берега біля кривого каштана.

Кожна із сестричок-білченят несла в руках по рибці. І маленький братик Чоппі – теж.

Тільки бешкетник Трессі нічого не приготував у подарунок.

Він скакав попереду всіх і, як завжди, весело наспівував:

Стрівся мені у пустелі дивак, Та причепився немов той будяк. Став він питати про всякі дурниці: "В морі багато, чи мало суниці?" Тут я комаху на носі прибив І дивакові отак відповів: "Стільки ж у морі суниці знайдеться, Скільки у лісі живе оселедців!"

Але похмурий Гук зовсім не любив загадки, вони його лише дратували, так само як і танці Трессі.

На четвертий день білки наловили для пугача шість чорних жуків, загорнули їх у листя щавлю, і кожен листочок закололи сосновою гілкою. У таких обгортках жуки стали схожі на стиглі сливи.

А Трессі і цього разу склав пісеньку:

Чарівні ми принесли сливи, Гудуть, літають, от так диво. Якщо розв'яжеш цю загадку, Отримаеш кільце на згадку.

Це було нерозумно з його боку: адже він не приніс старому ніякого кільця!

Білченята знову збирали горіхи, а Трессі, як і раніше, розважався: цього разу він придумав протикати сосновими голками ягоди шипшини, і підспівував собі: цок-чок-цок!

На п'ятий день білки принесли містерові Гуку мед, який їм довелося вкрасти у бджіл на сусідній горі.

Правда потім їм довелося вилизувати свої липкі лапки, але це було навіть смачно!

А Трессі все стрибав та співав:

На галяву на хвилинку, Прилетіли з неба свинки. Позуділи, посиділи, І додому полетіли. Що ж ото за свинки? В них смугасті спинки Та смугасті животи. Можеш нам відповісти?

Містер Гук лише похмуро подивився на Трессі і відвернувся. Проте мед йому дуже сподобався.

Сестрички-білочки і братик Чоппі все поралися в ліщині – набивали мішки горіхами для майбутньої зими.

А Трессі вирішив сьогодні пограти в кеглі – він поставив рядком зелені соснові шишки і кидав у них диким яблуком, наспівуючи: цок-чок-цок!

На шостий день, у суботу, білченята востаннє припливли на острів.

Сестрички-білченята і братик Чоппі принесли плетений кошик, в якому лежало велике яйце – це був прощальний подарунок старому.

А Трессі стрибав попереду всіх зі своєю новою пісенькою:

Лежебока білобокий Потонув в ставку глибокім. Лікарі йому сказали: Жити вам зосталось мало!

Трессі весело стрибав і танцював, наче сонячний зайчик, а містер Гук похмуро дивився і мовчав.

Трессі ніяк не міг вгамуватися:

Теплий містер Труляля Спав на троні короля, На червонім килимку, Та у кішці на боку. На портреті королеви, На гаптованих шпалерах, І на двох гранітних левах, І під дахом на гаку. В гніві став король кричати: "Скільки можна тут гасати? Забирайся геть скоріш, І стрибки свої облиш!". Та сміється Труляля, Й королеві промовля: "Я ніколі не залежав Від бажання короля!" Тільки вечір як настав, Враз і Труляля пропав.

Багато-багато пісеньок-загадок знав Трессі. Ось ще одна:

Веселиться парубок: Дмухнув та зламав тинок, Підкидає й крутить листя, Скаламутив воду чисту, Та закинув на дерева, Всю білизну з мотузок. І нема де сили взяти, Щоби хлопця вгамувати.

Раптом Трессі пронизливо свиснув і як стрибне пугачу на спину!

– Ух-ух-ух! – заухав від несподіванки містер Гук і заплескав крилами.

Всі почули чийсь жалібний писк...

Від страху білченята сховалися в сусідніх кущах.

Через кілька хвилин вони боязко визирнули і побачили, що похмурий містер Гук спокійнісінько собі дрімає на порозі свого будинку, але де ж подівся Трессі?

А Трессі сидів у кишені жилета містера Гука!

Але на цьому наша казка ще не закінчується.

Похмурий містер Гук затягнув Трессі до свого будинку, вхопив білченя за хвіст і вже, бува, зібрався здерти з нього шкуру, так він його дістав своїми витівками.

Але Трессі зумів вирвався, він злетів угору по сходах і вискочив через димар назовні.

От тільки його пухнастий рудий хвостик залишився в пазурах пугача!

З того часу Трессі більше не співає своїх пісень-загадок.

І, якщо ви зустрінете його на гілці, ні в якому разі не задавайте йому загадки!

Ось побачите, полетить у вас велика шишка!

Автор: Поттер Б.; ілюстратор: Поттер Б.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова