Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Семеро Симеонів

Російська народна казка
в обробці М.Карнаухової

Семеро Симеонів

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – О.Слєпков

Семеро Симеонів

Жили собі семеро братів, семеро Симеонів — семеро робітників. Вийшли вони якось у поле ріллю орати, хліб засівати. В ту пору їхав повз цар із воєводами, подивись на поле, побачив семеро робітників, здивувався:

— Що, — каже, — таке? На одному полі семеро орачів одного зросту і всі на один штиб — так схожі один на одного. Дізнайтеся, хто такі ці молодці.

Побігли слуги царські, привели до царя семеро Симеонів — семеро робітників.

— Ну, — каже цар, — відповідайте: хто ви такі та що вмієте робити?

Відповідають йому молодці:

— Ми семеро братів, семеро Симеонів — семеро робітників. Ми оремо землю батьківську і дідову, і кожен своєму ремеслу навчений.

— Ну, — питає цар, хто якому ремеслу навчений?

Старший каже:

— Я можу скувати залізний стовп від землі до неба.

Другий каже:

— Я можу на той стовп улізти, на всі боки подивитися, де що робиться побачити.

— Я, — третій каже, — Симеон-мореплавець. Тяп-ляп — зроблю корабель, по морю поведу і під воду виведу.

— Я, — каже четвертий, — Симеон-стрілець. На льоту муху з лука б'ю.

— Я, — п'ятий каже, — Симеон-звіздар. Зірки рахую, жодної не втрачу.

— Я, — шостий каже, — Симеон-хлібороб. За один день і зораю, і засію, і зберу врожай.

— А ти хто такий будеш? — питає цар Симеона-молодшого.

— А я, царю-батечку, танцюю-співаю, на ріжку граю.

Семеро Симеонів

Семеро Симеонів

Устряв тут царський воєвода:

— Ох, царю-батечку! Робітники нам потрібні. А танцюриста-гравця накажи геть прогнати. Тільки даремно хліб їстиме та квас питиме.

— Вірно, — відповідає цар.

А Симеон-молодший вклонився цареві та й каже:

— Дозволь мені, царю-батечку, мою справу показати, на ріжку пісеньку заграти.

— Що ж, — каже цар, — зіграй наостанок, та й геть з мого царства.

Узяв тут Симеон-молодший берестяний ріжок, заграв на ньому танок розвеселий. Як пішов тут народ танцювати та гопцювати, ніжками перебирати! І цар танцює, і танцюють бояри, і охоронці танцюють. У стайні коні у танок пішли. В хлівах корівки притупують. Півники та кури пританцьовують.

А більш за всіх царський воєвода танцює. Піт з нього рікою тече, бородою трусить, сльози ллються по щоках.

Закричав тут цар:

— Перестань грати! Не можу танцювати, немає більше сили.

Симеон-молодший каже:

— Відпочивайте, люди добрі, а ти, воєвода, за свій злий язик, за недобре око ще потанцюй.

Семеро Симеонів

Тут увесь народ заспокоївся — один тільки воєвода танцює. До того танцював, що з ніг упав. Лежить на землі, наче риба на піску. Кинув Симеон-молодший берестяний ріжок.

— Оце, — каже, — моє ремесло.

Цар сміється, а воєвода затаїв злобу.

Тут цар і наказує:

— Ну, старший Симеон, покажи свою майстерність.

Узяв старший Симеон молот у п'ятнадцять пудів, скував залізний стовп від землі до синього неба. Другий Симеон на той стовп поліз, на всі боки роздивляється. Цар йому кричить:

— Кажи, що бачиш?

Відповідає другий Симеон:

— Бачу — на морі кораблі плавають; бачу — на полі хліба зріють.

— А ще що?

— Бачу — на морі-океяні, на острові Буяні, у золотому палаці Олена Прекрасна біля віконця сидить, шовковий килим тче.

— А яка вона? — цар питає.

— Така красуня, що ні в казці сказати, ні пером описати. Під косою місяць, на кожній волосинці — по перлині.

Семеро Симеонів

Захотів тут цар з Оленою Прекрасною одружитися. Став він за неї сватів посилати. А злий воєвода цареві підмовляє:

— Пішли, царю-батечку, за Оленою Прекрасною семеро Симеонів — вони великі мастаки. А не привезуть прекрасну царівну — вели їх стратити, голови їм зрубати.

— Ну що ж, я пошлю! — цар каже.

Семеро Симеонів

І велів він семи Симеонам Олену Прекрасну йому здобути.

— А не то, — каже, — мій меч — ваші голови з пліч!

Що поробиш? узяв Симеон-мореплавець гостру сокиру, тяп-ляп — та й зробив корабель, спорядив, оснастив, на воду пустив. Навантажили корабель різними товарами, дорогоцінними подарунками. Цар наказав воєводі злому з братами їхати, за ними наглядати. Побілів воєвода, а робити нічого. От не рив би іншому яму — сам би у неї не потрапив.

От сіли на корабель — вітрила зашуміли, заплескали хвилі, — і попливли по морю-океяну, до острова Буяну.

Довго чи коротко їхали — до чужого царства доїхали.

Прийшли до Олени Прекрасної, принесли подарунки дорогоцінні, стали за царя сватати.

Олена Прекрасна подарунки приймає, розглядає. А злий воєвода їй на вухо шепоче:

— Не ходи, Олена Прекрасна: цар старий! В його царстві вовки виють, ведмеді бродять.

Розгнівалася Олена Прекрасна, сватів геть з-перед очей прогнала.

— Ну, братці, — каже Симеон-молодший, — ви на корабель ідіть, вітрила підніміть, в путь-дорогу збирайтеся, хліба запасіть, а моя справа царівну здобути.

Тут Симеон-хлібороб за одну годину морський пісок зорав, жито посіяв, врожай зняв, на всю дорогу хліба напік. Корабель наготували, стали на Симеона-молодшого чекати.

Семеро Симеонів

А Симеон-молодший пішов до палацу. Сидить Олена Прекрасна біля вікна, шовковий килим тче. Сів Симеон-молодший під віконцем на лавочку, почав говорити:

— Добре у вас на морі-океяні, на острові Буяні, а на Русі-матінці у сто разів краще! У нас зелені луки, річки сині. В нас поля безкрайні, понад берегами берізки білі, в гаях квіти блакитні. У нас зоря з зорею сходиться, місяць на небі зірки пасе. У нас роси медяні, срібні струмки. Вийде вранці пастух на зелений луг, заграє в берестяний ріжок — і не хочеш, а за ним підеш...

Заграв тут Симеон-молодший у берестяній ріжок. Вийшла Олена Прекрасна на золотий поріг. Симеон грає, сам садом іде, а Олена Прекрасна за ним слідом. Симеон через сад — і вона через сад. Симеон через луг — і вона через луг. Симеон на пісок — і вона на пісок. Симеон на корабель — і вона на корабель.

Брати швиденько сходні скинули, корабель повернули, у синє море попливли.

Семеро Симеонів

Перестав Симеон на ріжку грати. Тут Олена Прекрасна прокинулась — озирнулась: скрізь море-океян, далеко острів Буян. Вдарилася Олена Прекрасна об соснову підлогу, полетіла в небо блакитною зіркою, серед інших зірок загубилася. Вибіг тут Симеон-звіздар, порахував на небі зорі ясні, знайшов нову зірку. Вибіг тут Симеон-стрілець, пустив у зірку золоту стрілу. Скотилася зірка на соснову підлогу, знову стала Оленою Прекрасною.

Каже їй Симеон-молодший:

— Не тікай від нас, царівно, від нас нікуди не сховаєшся. Якщо так тобі тяжко з нами плисти, відвеземо тебе краще до тебе додому, нехай нам цар голови рубає.

Пожаліла Олена Прекрасна Симеона-молодшого:

— Не дам тобі, Симеоне-співак, за себе голову рубати. Попливу краще до старого царя.

От вони день пливуть і другий пливуть. Симеон-молодший від царівни ні на крок не відходить. Олена Прекрасна з нього очей не зводить.

А злий воєвода все примічає, зле діло затіває.

От вже дім близько, берег видно. Скликав воєвода братів на палубу, подав їм ківш солодкого вина:

— Вип'ємо, братці, за рідний край!

Випили брати солодкого вина, полягли на палубі хто куди, заснули міцно-міцно. Не розбудить їх тепер ані грім, ні гроза, ні материнська сльоза. Було в тому вині сонне зілля підмішано.

Тільки Олена Прекрасна та Симеон-молодший того вина не пили.

От доїхали вони до рідного краю. Сплять старші брати безпробудним сном. Симеон-молодший Олену Прекрасну до царя споряджає. Обидва плачуть-ридають, розлучатися не хочуть. Та що поробиш! Якщо слово дав — тримай його.

Семеро Симеонів

А злий воєвода уперед до царя побіг, йому в ноги впав:

— Царю-батечку, Симеон-молодший на тебе зло таїть, — тебе хоче вбити, царівну собі забрати. Вели його стратити.

Тільки Симеон із царівною прийшли до царя, цар царівну з пошаною до терема проводив, а Симеона велів до в'язниці посадити.

Закричав Симеон-молодший:

— Братики мої, братики, шість Симеонів, виручайте свого молодшого!

Сплять брати безпробудним сном.

Симеона-молодшого до в'язниці кинули, залізними ланцюгами прикутого.

Рано вранці повели Симеона-молодшого на люту кару. Царівна плаче, перлові сльози ллє. Злий воєвода посміхається.

Каже Симеон-молодший:

— Царю немилостивий, за старим звичаєм маєш ти здійсни моє прохання передсмертне: дозволь востаннє на ріжку заграти.

Злий воєвода кричить:

— Не давай, царю-батечку, не давай!

А цар каже:

— Не порушу старих звичаїв. Грай, Симеоне, та мерщій, зачекалися мої кати, затупилися в них гострі мечі.

Семеро Симеонів

Заграв молодший в берестяний ріжок. Через гори, через доли ріжок той чути.

Почули його і брати старші — прокинулися, стрепенулися, кажуть:

— Знати, біда сталася з нашим молодшим!

Побігли вони до царського двору. Тільки схопилися кати за гострі мечі, хотіли Симеонові голову рубати — звідкилясь йдуть старші брати.

Поставали вони силою грізною на старого царя:

— Відпусти на волю нашого молодшого і віддай йому Олену Прекрасну!

Злякався цар і каже:

— Беріть братика молодшого, та й царівну на додачу, вона мені й так не подобається. Забирайте її швидше.

Ну, і був тут пир горою. Попили, поїли, поспівали пісень.

Потім взяв Симеон-молодший свій ріжок — танок веселий заграв.

І цар танцює, і царівна танцює, і танцюють бояри, і бояришні. В стайні коні в танок пішли. В хлівах корівки притупують. Півні, кури пританцьовують.

А більше за всіх воєвода танцює. До того танцював, що впав — і дух з нього вийшов геть.

Семеро Симеонів

Весілля зіграли, до роботи взялися: Симеон-хлібороб сіє хліб; Симеон-мореплавець по морях плаває; Симеон-звіздар зіркам веде рахунок; Симеон-стрілець Русь береже... На всіх роботи на Русі вистачить.

А Симеон-молодший пісні співає, на ріжку грає — всім душу веселить, працювати допомагає.



Автор: Російська народна казка; ілюстратор: Слєпков О.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



В моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати й розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились в моїй душі. Я б хотіла, щоб в україномовному дитинстві й моїх дітей також знайшлось місце цим дивовижним книжками. Саме для цього і була зроблена ця сторінка.

Більшість книг в цій збірці - унікальні, майже усі книги перекладені мною особисто, окремі переклади знайдені в букіністичних виданнях.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2017 Валерія Воробйова