Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


В.Путіліна

Пригоди Дук-ду

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Півоваров

Пригоди Дук-ду

ЗМІСТ
Про Дук-ду
В лісовій лікарні
Дук-ду в школі
Дук-ду в біді
Дук-ду мандрівник
Дук-ду парашутист
Дук-ду пловець
Повернення Дук-ду
Дук-ду та його друзі
Хоробрий Дук-ду

Про Дук-ду

Жило на світі білченя Дук-ду. Жило воно із своєю мамою, доброю та розумною Білкою. Ходило у лісову школу й дуже добре вчилося. Особливо любило воно малювати. Одного разу Дук-ду намалював на білій березовій корі синій дзвоник та червону гвоздику. Вийшло весело. Ніби щойно розквітли ці дві квітки. Білка замовила в Дятла рамку з горіхового дерева та вставила в неї малюнок. Прийде осінь, зів'януть в лісі квіти, а синій дзвоник і червона гвоздика не зів'януть. Цвістимуть. Тільки не на лісовій галявині, а в білчиному будиночку. На малюнку Дук-ду.

Пригоди Дук-ду

Дуже талановите було це білченя. До того ж ввічливе і скромне. Всі заздрили Білці, говорили, який в неї гарний син. А Білка зітхала у відповідь і сумно-сумно дивилася на свого синочка.

Хто добре знає білчину мову, одразу збагне, чому зітхала мама Дук-ду. За самим ім'ям здогадається. Адже білчаче слово «дук-ду» — це те ж саме, що «ой, боюся». Білченя всього боялося і повторювало, не переставаючи: «Дук-ду, дук-ду! — Ой, боюся! Ой, боюся!»

Інші білченята бігають собі по лісу, граються, гукають його: «Виходь, пограй з нами, Дук-ду!» А він і на білчачий крок не відійде від мами.

Просить її: «Підемо разом до білченят, пограємося з ними».

Мама тільки докірливо похитає головою. «Що ти кажеш, Дук-ду! Мені, дорослій Білці, гратися з білченятами? Йди без мене».

Білченя опустить очі й тихо промовить: «Не хочеться мені йти. Краще я малюватиму». І, щоб не чути голосів веселих білченят, сховає вушка-пензлики, заплющить очі-намистинки, а то й у мохову ковдрочку загорнеться. Білченята покличуть його, погукають та підуть собі. Їм весело всім разом. А Дук-ду сумно. Ще б пак! Які веселощі, якщо весь час боятися.

Пригоди Дук-ду

Одного разу Дук-ду прокинувся вночі. Йому здалося, що в їхній будиночок забрався хтось чужий.

— Мамо! Мамо! — закричав він. — В нас хтось ходить. І шепочеться.

— Не бійся, — озвалася мама. — Це листя з вітром шепочуть. Спи. Згорнися клубочком і спи. Не слід боятися.

— А я все одно боюся, — схлипнув Дук-ду. Та так жалібно, що Білка стривожилася.

Пригоди Дук-ду

Вона встала, запалила ліхтарик, взяла сина за лапку та пішла з ним оглядати будинок. Нехай Дук-ду сам побачить, що нікого тут немає. Білка водила Дук-ду та примовляла:

— Наш будиночок новий та гарний. У нашому будиночку не страшно. Подивись, як міцно замкнені дверцята. Ніхто не відкриє.

Пригоди Дук-ду

Дук-ду спробував засув. Правда, ніхто не відкриє. Міцно замкнено.

Вони зазирнули під диван та під ліжечко. Подивилися під стіл. В усі кути позаглядали. Немає нікого.

Пригоди Дук-ду

— А в коморі ніхто не сховався? — спитав Дук-ду.

Подивилися в коморі. І там нікого. Тільки припаси білячі: горіхи та гриби, та діжки з брусняним соком.

Пригоди Дук-ду

Дук-ду заспокоївся, ліг спати і спав аж доти, поки мама його не розбудила.

— Час тобі до школи збиратися, — сказала вона. — Біжи, умийся на озеро Синь. А я сніданок приготую.

Озеро Синь поруч. Його з білячого будиночка видно. Всі лісові жителі приходять на озеро Синь. Хто нап'ється води, хто мордочку вмиє, а хтось хлюпається-купається цілий день. Завжди там весело й шумно.

Дук-ду зістрибнув на нижню гілку, посидів, подивився на озеро й повернувся додому.

— Ходімо краще разом, мамо, — попросив він. — Мені одному не хочеться.

— Ах, нещасний мій Дук-ду, — засмутилася мама. — Все ти боїшся. Будь же трошки сміливішим, прошу тебе.

Дук-ду опустив голову та прошепотів:

— Сам не знаю, що мені робити. Я хочу не боятися. І все одно боюся.

З його очей закапали сльози: кап-кап, кап-кап, одна за одною. Він витирав їх кінчиком рудого хвоста, а вони ще сильніше капали.

— Ну, перестань, перестань, — втішала його мама. — Ми щось придумаємо.

Вона завжди так говорила: «Ми щось придумаємо».

Дук-ду схлипнув і став збиратися до школи. Мама теж зібралася разом із ним. Вони й до школи ходили разом.

Раптом по лісу прогуркотів барабанний дріб. Це лісовий доктор, заєць Вух Вухич обходив ліс. На голові у нього кругла шапочка з чистої білої берести, без жодної чорної плямочки. На боці берестяна сумка з зеленим хрестом.

Пригоди Дук-ду

А що в сумці, знали всі. В сумці: дерев'яний молоточок, лікарська трубочка та солодкі пігулки в гарних обгортках. Гірких пілюль лікар і сам не любив.

Пригоди Дук-ду

Вух Вухич заглядав у кожний лісовий будиночок і питав:

— Чи всі здорові? Чи когось полікувати?

— Полікувати, Вух Вухичу, — охоче погоджувалися всі. І чекали, коли Вух Вухич пригостить їх солодкою пігулкою.

Справжнє ім'я Вух Вухича було Довговух Довговухович. Тільки він не любив, щоб його так називали. «Кличте мене Вух Вухич, — просив він. — Бо мені аж нудно робиться від свого довгого імені».

Всі так і називали його: доктор Вух Вухич.

— Здрастуйте, докторе Вух Вухичу! — крикнула зверху зі свого будиночка Білка.

Вух Вухич перестав барабанити і спитав стурбовано:

— Чи всі здорові?

— Дук-ду нездоровий, — поскаржилася Білка. — Він у мене всього боїться. Що робити?

Доктор відповів коротко:

— Приведіть Дук-ду після обіду до лікарні. Я його вилікую.

До самого обіду лунав по лісі барабанний дріб і чувся голос лікаря:

— Чи всі здорові? Чи когось полікувати?

 

ЗМІСТ
Про Дук-ду
В лісовій лікарні
Дук-ду в школі
Дук-ду в біді
Дук-ду мандрівник
Дук-ду парашутист
Дук-ду пловець
Повернення Дук-ду
Дук-ду та його друзі
Хоробрий Дук-ду



Автор: Путіліна В.; ілюстратор: Півоваров В.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



У моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2018 Валерія Воробйова