Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Юрій Осіпов

Великий день Павки Полумісяцева

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Е.Булатов та О.Васильєв

Великий день Павки Полумісяцева

Сторінки   1    2    3    4

Великий день Павки Полумісяцева

Великий день Павки Полумісяцева

Я, коли прокидаюся, відкриваю одне око. Побачу – сонечко в кімнаті. Тоді й друге око відкриваю.

І сьогодні так прокинувся – спочатку одним оком, потім другим.  

Мій брат – Костя накрився ковдрою, щоб йому сонечко очі не лоскотало. Він дуже боїться лоскоту. Я йому одного разу, коли він спав, в носі пір'їнкою від подушки полоскотав. Костя тоді так чхав, що я думав, у нього голова відірветься.

Великий день Павки Полумісяцева
Великий день Павки Полумісяцева

Дивився я, дивився, як мій брат спить. Нудно мені стало. Підійшов я до Кості. Ковдру трохи відсунув.

Та як крикну йому у вухо! Костя одразу так і сів у ліжку. Очима закліпав. А коли мене побачив – кинувся до мене. Я закричав. В кімнату вбігли бабуся, мама і тато.

– Що сталося? – запитали вони хором.

– Мене Павка уві сні лякає! – сказав Костя.

– Ось і неправда! Я його не лякав. Я хотів розбудити. Тому що день хороший, а він спить.

– Ну, день почався! – сказали бабуся, тато і мама.

Сіли ми снідати. Я їв та потихеньку ногою під столом качав. І ненароком зачепив Костіну ногу. Костя подивився на мене, але нічого не сказав. Тоді я його навмисне зачепив, сильніше. Він знову нічого не сказав. Тоді я з усіх сил хотів його зачепити. Але Костіної ноги під столом не було. І я впав зі стільця.

Великий день Павки Полумісяцева

Бабуся одразу заохала:

– Ох, Павлику! Ох, маленький! Забився!

Мама суворо подивилася і сказала:

– Павлику! Не соромно?

Тато на мене подивився, потім на годинник і сказав:

– Великий хлопець! А ніяк без пригод не можеш! Ех, життя з тебе ключем б'є...

«Ключем б'є»... Цікаво, що це значить? Як б'є. Боляче? Що за ключ?

Тато з мамою пішли на роботу. А я все думав, що то за ключ, від квартири?

Костя дістав фарби і альбом. Він у таборі навчився малювати. І тепер весь час малює, малює, малює. Машини, тарілки, книжки. І мене. Тільки я ніяк в нього не малююсь. Тому що не можу сидіти на одному місці.

Став одного разу Костя на білому-білому папері малювати. Намалював він зелений ліс. Синю річку. Будинок. А над будинком - прапор. Гарно вийшло. Тільки чогось бракувало.

Дивився я, дивився на його картину, думав, думав. І здогадався: сонечка на малюнку немає. Яка картина без сонечка? Хотів я сказати Кості про сонечко. Але він пішов змінити воду в банці. Я схопив його пензлик, вмочив у жовту фарбу і намалював на синьому небі велике жовте сонце. Тільки воно в мене чомусь зелене вийшло.

Великий день Павки Полумісяцева
Великий день Павки Полумісяцева

Не став я чекати, коли прийде Костя. Побіг на кухню. Тільки я за бабусю сховався, Костя прибіг з альбомом:

– Ти що, – кричить, – накоїв?! Навіщо ти мені картину зіпсував?

– Я не псував! – сказав я. – Навіть зовсім навпаки, хотів її кращою зробити!

– А хто тебе просив?

– Ніхто! – сказав я. – Сам!

– І де ти зелене сонце бачив?

– Бачив!

– Де? Коли?

– Вранці! Коли ти спав. Я тебе ще хотів розбудити. Показати зелене сонце!

– Ну що ти до Павлика причепився? – сказала бабуся Костеві. – Він же ще маленький!

– Ніякій Павка не маленький! – сказав Костя. – Йому вже п'ятий рік.

– І це багато? – запитала бабуся.

– Звичайно, багато! – відповів Костя.

Полічив я: один, два, три, чотири, п'ять... Всі пальці на руці загнулися! І я подумав, що Костя каже правду – п'ятий рік – це багато.

І тут я його запитав:

– Костя! А що таке «б'є ключем»?

Костя думав-думав. Довго думав.

– Я сам знаю, – зітхнув Костя, – але не можу пояснити.

Костя знову сів малювати. Нову картину. А я прилаштувався поруч. І руки сховав.

Костя дав і мені аркуш паперу, свої старі фарби і пензлика. Я малював, малював.

Тут увійшла бабуся. Вона дуже зраділа, що у нас так тихо.

– Ну от і молодці! – сказала вона. – Ви посидьте, помалюйте, а я на базар з'їжджу. Овочів треба купити.

– А ягідок? – запитав я.

– І ягідок! – сказала бабуся.

– Я не хочу з Костиком! – сказав я. – Я з тобою хочу! Костя мені погрожує!

Костя подивився на мене і сказав:

– А ще брат називається! Обманщик ти! А я тобі хотів фантики свої віддати!

Тут я розгубився: мені залишитися з Костиком? Або поїхати з бабусею?

І тут бабуся сказала, що зі мною на базарі їй буде клопітно.

І я вирішив залишитися з братом.

– Давай фантики! – сказав я Костеві.

– Не дам! – сказав він. – Ти набрехав про мене! Ти – брехун!

– Не брехун! – сказав я. – Ти мені кулак весь час показуєш! А ще хороший брат кажеш!

Костя подумав-подумав, дістав свої фантики і віддав мені половину. Я подивився і повернув їх йому. А собі взяв іншу половину. Вони кращі.

– Давай з тобою грати, – сказав я Костеві.

Костя відмовився. Йому треба малювати. Я став грати один. Сам у себе фантики вигравати. Всі виграв.

– А можна, я піду на вулицю грати? – запитав я Костю.

Він подивився на свій альбом і сказав, що можна. Але щоб далеко від дому не йшов.

Вибіг я на двір, а мені назустріч йде Толік. Плаче.

Я підійшов до нього:

– Ти чого плачеш?

– У мене Вітька всі фантики виграв! – відповів Толік. А сам розмазує сльози.

Дістав я свої фантики і половину Толікові віддаю. Він спочатку зрадів. А потім відмовився:

– Мої були кращими!

Дуже мені це не сподобалося. Нащо брехати? Я ж знав, що мої фантики найкращі. Тому що мені їх старший брат дав. Я образився і сховав фантики. А Толіку дулю показав. Щоб не брехав.

– Гаразд, – каже Толік, – давай, твої теж гарні!

Розділили ми фантики і стали грати. Толік у мене всі виграв. Я навіть не повірив. А коли повірив, відібрав всі свої фантики. Толік так заревів, що його мама з вікна висунулася. І на весь двір спитала, що трапилося.

 

Сторінки   1    2    3    4



Автор: Осіпов Ю.; ілюстратор: Булатов Е. та Васильєв О.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



В моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати й розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились в моїй душі. Я б хотіла, щоб в україномовному дитинстві й моїх дітей також знайшлось місце цим дивовижним книжками. Саме для цього і була зроблена ця сторінка.

Більшість книг в цій збірці - унікальні, майже усі книги перекладені мною особисто, окремі переклади знайдені в букіністичних виданнях.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2017 Валерія Воробйова