|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Мишенятко заблукало
Соф'я Прокоф'єва
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Д.Горлов
Якось мама подарувала лісовому мишеняті колесо зі стебла кульбаби і сказала:
– Бери, грайся, катай біля дому.
– Піп-піті-піп! – запищало мишенятко. – Буду грати, буду катати!
І покотило колесо стежкою під гору. Котило його, котило і так загралося, що й не помітило, як опинилося в чужому місці. На землі валялися торішні липові горішки, а вгорі, за різьбленим листям, просвічували білі та жовті чашечки квітів. Зовсім, зовсім чуже місце! Мишенятко принишкло. Потім, щоб не було так страшно, поклало своє колесо на землю, а само сіло всередину. Сидить і думає: "Мама сказала катати біля дому. А де ж той дім?"
Але тут воно побачило, що трава в одному місці поворушилася і звідти виплигнула жаба.
– Піп-піті-піп! – запищало мишенятко. – Скажи-но, жабо, де біля дому, де моя мама?
На щастя, жаба якраз це знала і відповіла:
– Біжи все прямо й прямо під цими квітами. Зустрінеш тритона. Він щойно виповз із-під каменю лежить і дихає, збирається повзти до ставка. Від тритона завертай ліворуч і біжи стежкою все прямо й прямо. Зустрінеш метелика-білана. Він сидить на травинці і на когось чекає. Від метелика-білана заверни знову ліворуч і тут гукай свою маму, вона почує.
– Дякую! – сказало мишенятко.
Підняло своє колесо і покотило його між стеблинками, під чашечками квітів білої і жовтої анемони. Але колесо скоро уперлося – то об одну стеблинку стукнеться, то об іншу, то застрягне, то впаде. А мишенятко не відступалося, штовхало його, тягнуло і нарешті викотило на стежку.
Тут воно згадало про тритона. Адже тритона воно так і не бачило! А тому не бачило, що тритон вже встиг уповзти до ставка, поки мишенятко возилося зі своїм колесом. Так мишенятко і не дізналося, де йому треба було завернути ліворуч.
І знову покотило своє колесо навмання. Добігло до високої трави. І знову нещасне колесо заплуталося в ній – ні взад, ні вперед!
Ледве-ледве вдалося його виплутати. І тут тільки згадало мишенятко про метелика-білана. Адже він так і не зустрівся.
А метелик-білан сидів, сидів на травичці та й полетів. Так мишенятко і не дізналося, де йому треба було знову завернути ліворуч.
На щастя, мишенятко зустріло бджолу. Вона прилетіла на квіти червоної смородини.
– Піп-піті-піп! – запищало мишенятко. – Скажи-но мені, бджілко, де біля дому, де моя мама?
А бджілка як раз це знала і відповіла:
– Біжи зараз під гору. Побачиш – в низині щось жовтіє. Там наче столики, накриті візерунчастими скатертинами, а на них жовті чашечки. Це жовтяниця, така квітка. Від жовтяниці піднімися нагору. Побачиш променисті, як сонечко, квіти і поруч – на довгих ніжках пухнасті білі кульки. Це – квітки мати-й-мачухи. Від них заверни праворуч і тут гукай свою маму, вона почує.
– Дякую! – сказало мишенятко.
Підняло своє колесо, і воно само побігло під гору. Та так швидко, що мишенятко ледве встигало. В одну мить воно опинилося в низині. Там воно побачило, наче столики, накриті візерунчастими жовтими скатертинами, а на них – жовті чашечки.
– Піп-піті-піп! – запищало мишенятко. – Ось і жовтяниця! Тепер я вже скоро буду вдома. Квіти не втечуть, квіти не полетять, квіти не обдурять. Піп-піп-піті-піп!
Воно стало підніматися вгору, але колесо знов уперлося. Під гору бігло, а вгору не захотіло. Як мишенятко його не штовхало, як не тягнуло, нічого не вийшло. Розтріпалося, розірвалося колесо, і довелося його кинути.
Вибігло мишенятко нагору, а жовтих квітів не видно! І білих пухнастих кульок теж немає.
Поки мишенятко возилося зі своїм колесом, вони закрилися, бо настав вечір, а квіти і пухнасті кульки мати-й-мачухи завжди закриваються на ніч.
Так мишенятко і не дізналося, де йому треба було повернути праворуч. Куди ж тепер бігти? А вже стало темніти, і нікого ніде не видно! Мишенятко сіло під листочок і заплакало. І так голосно заплакало, що його мама почула і прибігла.
Як воно їй зраділо! А мама вже й не сподівалася, що її синок живий. І вони весело побігли разом додому.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова