Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Удмуртські народні казки

Мисливець та змія

У переказі З.Весьолої
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Вальк

Мисливець та змія

Мисливець та змія

Мисливець та змія

Одного разу пізно восени повертався мисливець з лісу. Втомився, зголоднів і вирішив відпочити.

Сів він біля замерзлого струмка на пеньок, скинув з плечей пестерь – берестяну сумку і дістав з нього великий корж – табань. Лише відкусив шматок – раптом щось зашаруділо біля самого берега.

Розсунув мисливець осоку, бачить – лежить на льоду батіг. Хотів він його підняти. Придивився, а це зовсім не батіг, а змія.

Змія підняла голову, побачила мисливця і каже жалібно-прежалібно:

– Порятуй мене, добрий чоловіче. Бачиш, у мене хвіст примерз до льоду. Допоможи, бо пропаду я тут.

Шкода стало мисливцеві змію, дістав сокиру з-за пояса і розбив лід навкруги зміїного хвоста. Виповзла змія на берег ледве жива.

Мисливець та змія

– Ох, я замерзла, друже! Відігрій мене.

Мисливець підняв змію і поклав собі за пазуху.

Змія відігрілася і каже:

– Ну, а тепер прощайся з життям, дурна твоя голова! Зараз я тебе вкушу!

– Що ти! Що ти! – злякався мисливець. – Адже я тобі добро зробив – від неминучої загибелі врятував.

– Ти мене врятував, а я тебе погублю, – прошипіла змія. – Я за добро завжди злом плачу.

– Постривай, змія, – каже мисливець. – Ходімо по дорозі і у першого стрічного запитаємо, як треба платити за добро. Якщо він скаже – злом, ти мене погубиш, а якщо скаже – добром, то відпустиш.

Змія погодилася.

От пішов мисливець дорогою, а змія згорнулася клубком у нього на грудях.

Зустрілася їм корова.

– Здрастуй, корово, – каже мисливець.

– Здрастуй, – відповідає корова.

Тут змія висунула голову з-за пазухи мисливця і сказала:

– Розсуди нас, корова. Цей чоловік мене від смерті врятував, а я хочу його погубити. Скажи, чим треба за добро платити?

– Я за добро добром плачу, – відповіла корова. – Мене господиня сіном годує, а я їй за це молока даю.

Мисливець та змія

– Чуєш? – каже мисливець змії. – Тепер відпусти мене, як домовилися.

– Ні,– відповідає змія. – Корова – дурна тварина. Давай запитаємо в кого-небудь іншого.

Мисливець та змія

Пішов мисливець далі. Зустрівся їм кінь.

– Здрастуй, кінь, – каже мисливець.

– Добридень, – відповідає кінь.

Змія висунула голову і сказала:

– Розсуди нас, кінь. Цей чоловік мене від смерті врятував, а я його погубити хочу. Скажи, чим треба за добро платити?

– Я за добро добром плачу, – відповів кінь. – Мене хазяїн вівсом годує, а я за це на нього працюю.

– От бачиш! – каже мисливець змії. – Тепер відпусти мене, як домовилися.

– Ні, постривай, – відповідає змія. – Корова і кінь – свійські тварини, які все життя живуть біля людини, от вони за тебе і заступаються. Ходімо краще в ліс, запитаємо в дикого звіра, погубити мені тебе чи ні.

Мисливець та змія Мисливець та змія

Робити нічого – пішов мисливець в ліс.

Бачить – росте в лісі береза, а на самому нижньому суку сидить дика кішка.

Зупинився мисливець біля берези, а змія висунула голову і сказала:

– Розсуди нас, кішко. Цей чоловік мене від смерті врятував, а я хочу його погубити. Скажи, чим треба за добро платити?

Блиснула кішка зеленими очима і каже:

– Підійдіть-но ближче. Стара я стала, погано чую.

Підійшов мисливець до самого стовбура берези, а змія висунулася ще сильніше і закричала:

– Цей чоловік мене від смерті врятував, а я хочу його погубити!.. Тепер чуєш? Розсуди нас...

Випустила кішка свої гострі кігті, стрибнула на змію і задушила її.

– Дякую тобі, кішко, – сказав мисливець. – Ти мене з біди врятувала, я тобі за це добром відплачу. Ходімо зі мною, будеш жити у мене в хаті, влітку спати на м'якій подушці, а взимку – на теплій печі. Буду тебе м'ясом годувати та поїти молоком.

Мисливець та змія

Посадив мисливець кішку собі на плече й пішов додому.

З того часу людина з кішкою у великій дружбі живуть.

Мисливець та змія

 

Кокорікок

Мисливець та змія

Мисливець та змія

Йде руда лисиця по дорозі, а назустріч їй півень. Та такий красень – хвіст серпом, гребінь пилкою, сорочка на ньому жовта, а під крилом плетені кошики.

Побачила лисиця півня і подумала:

"Ех, з'їла б його зараз, пір'їнки б не залишила. Та боюся: люди цією дорогою ходять, побачать – біда мені буде. Ну ж бо заманю його до себе додому, там з ним розправлюся без перешкоди".

– Здрастуй, півнику, – каже лисиця солодким голосом. – Давно мені хочеться з тобою подружитися. Мене звуть Кузь-Биж – Довгий хвіст. А тебе як?

– А мене Кокорікок, – відповідає півень.

– Далеко ти, Кокорікоку, зібрався?

– Та ось йду на базар, треба б гороху купити.

– Як повертатимешся з базару, то заходь до мене в гості, – запрошує лисиця. – Почастую тебе на славу.

– Гаразд, Кузь-Биж, прийду, – пообіцяв півень, а про себе подумав: "З тобою дружити – живим не бути".

– Ну, тож я на тебе чекатиму, – облизнулася лисиця. – Ой, а як тебе звати, друже? Я вже й забула!

– Давай запишу для пам'яті. – Півень підняв з дороги вуглинку і написав у лисиці на лобі: "Ведмідь".

Пішла лисиця, а півень подивився їй услід і побіг додому, поки цілий.

Лисиця прийшла додому, сіла на лавочку, стала на гостя чекати, у віконце дивитися. Вже вечір, а півня немає. Чекала-чекала лисиця, та біля віконця і заснула.

Вранці прокинулася голодна і сердита.

"Ну, – думає, – обманув мене півень. Тепер я його тільки зустріну, на шматки розірву!"

Побігла лисиця шукати півня.

Біжить вона лісом, а назустріч їй вовк:

– Куди це ти, лисицю, зібралася так рано?

– Та от шукаю обманщика... Тьху, ім'я забула! Погляньте-но, воно у мене на лобі написано.

Глянув вовк, а у лисиці на лобі написано: "Ведмідь".

– А навіщо він тобі? – запитав вовк.

– Хочу його на шматки розірвати!

Перелякався вовк.

"Якщо вже вона ведмедя збирається на шматки розірвати, то мене зовсім цілком проковтне!" – подумав він і мерщій втік.

Мисливець та змія

Тут з хащі виліз ведмідь.

– Здорово, лисицю. Ти чого піднялася в таку рань?

– Та от шукаю... Тьху, ім'я забула! Погляньте-но, воно у мене на лобі написано.

Ведмідь бачить, що у лисиці на лобі написано: "Ведмідь", питає:

– А навіщо він тобі?

– Хочу його на шматки розірвати!

Розсердився ведмідь заревів, загарчав, схопив лисицю за довгий хвіст і закинув у кущі.

Стукнулася лисиця об березовий пень, ледь на ноги підвелася і, охаючи, пошкандибала до себе додому.

Мисливець та змія



Автор: Удмуртська народна казка; ілюстратор: Вальк Г.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



В моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати й розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились в моїй душі. Я б хотіла, щоб в україномовному дитинстві й моїх дітей також знайшлось місце цим дивовижним книжками. Саме для цього і була зроблена ця сторінка.

Більшість книг в цій збірці - унікальні, майже усі книги перекладені мною особисто, окремі переклади знайдені в букіністичних виданнях.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2017 Валерія Воробйова