|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Марко Багатий та Василь Безщасний
Російська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Панов
Настасія так зраділа, що одразу ж знайшла колиску, повісила завіси, і стала доглядати хлопчика, і не розлучалася з ним ні вдень, ні вночі.
Минув день, і другий; на третій Марко повернувся додому пізніше, коли Настасія спала, взяв немовля, посадив його в діжку, засмолив та й кинув із пристані у воду.
Діжка пливла та пливла і припливла до берега. На той час вийшов на берег рибалка верши ставити. Почувся йому дитячий крик; озирнувся він і побачив діжку; спіймав діжку, розбив її, а в діжці – дитина.
Відніс рибалка дитину до себе в хату, і жив з того часу Василь Безщасний у нього шістнадцять років. Став він із себе гарний та розумом гострий.
О тій порі Марку Багатому трапилося їхати в іншу державу збирати борги, і заїхав він по дорозі до того острова. Побачив там Марко Багатий Василя Безщасного, став про нього розпитувати. Йому й розповіли все, як вийняли його з діжки і скільки років тому. Марко підрахував і збагнув, що то його хрещеник.
От він і каже рибалці:
– Якби ж то в мене був такий помічник, як оцей парубок, я б зробив його головним прикажчиком і всю скарбницю доручив би йому доглядати. Чи не можна віддати його мені?
Рибалка довго відмовлявся. Марко пообіцяв за нього двадцять п'ять тисяч карбованців. Тоді рибалка погодився.
Марко послав Василя додому і написав із ним до дружини такого листа:
"Жінко! Як отримаєш мого листа, одразу ж пошли цього парубка до миловарні, і нехай робітники штовхнуть його у киплячий казан. Дивись же, все виконай, як я наказав. Цей юнак – найбільший мій ворог."
Василь узяв листа та й пішов дорогою; трапляється йому назустріч дідок і каже:
– Куди ти, Василю Безщасний, йдеш?
Василь відповідає:
– У дім Марка Багатого до дружини з листом.
– Покажи листа.
Василь вийняв листа і дав дідку; той зламав печатку, дав Василю прочитати. Василь прочитав і розплакався:
– Що я цій людині зробив, що він послав мене на смерть!
Дідок йому каже:
– Не сумуй, Бог тебе не покине! – дмухнув на листа, печатка і лист зробилися такі ж, як і були. – Йди тепер і віддай листа жінці Марка Багатого.
Василь прийшов до дому Марка Багатого, віддав листа його дружині. Дружина прочитала, замислилася, покликала свою дочку Настасію і прочитала їй батькового листа, а в листі написано:
"Жінко! Як отримаєш мого листа, на другий же день повінчай Настасію з цим посланим; та неодмінно виконай, що наказую! А не виконаєш, відповіси мені."
У багатих людей не пиво варити, не вино курити – усе готове, зіграли бучне весілля. Василя вбрали в гарну сукню, показали Настасії, і Василь їй сподобався. От і повінчали їх.
Минув деякий час. Одного дня жінці Марка Багатого доповіли, що прибув до пристані її чоловік, і вона із зятем та дочкою вирушила зустрічати його. Марко побачив зятя, розгнівався і каже жінці:
– Як ти наважилася повінчати з ним нашу дочку?
– За твоїм наказом, – відповіла дружина.
Марко велів принести свого листа, прочитав і переконався, що точно він сам таке написав.
Пожив Марко із зятем місяць, другий і третій; одного дня покликав він зятя до себе і каже йому:
– Ось тобі лист, йди з ним за тридев'ять земель, до тридесятої держави, до друга мого царя Змія, візьми у нього гроші, що він мені винен за дванадцять років за те, що збудував він палац на моїй землі, та дізнайся там про дванадцять моїх кораблів, що пропадають вже три роки. Завтра ж вранці й вирушай!
Василь узяв листа, пішов до дружини своєї і розповів усе, що йому наказував Марко. Настасія гірко заплакала, а просити батька не посміла.
Рано вранці Василь, помолившись Богу, взяв із собою в торбинку сухариків та й пішов. Ішов він шляхом-дорогою, довго, чи коротко, близько, чи далеко, ліг заночувати під старим дубом.
Як раптом чує голос:
– Василию Безщасний, куди ти йдеш?
Він озирається навсібіч і каже:
– Хто мене кличе?
– Я – дуб, тебе питаю, куди ти йдеш?
– Я йду до царя Змія узяти з нього данину за дванадцять років.
Дуб каже:
– Як прийдеш до Змія – згадай про мене: я стою на цьому місці вже триста років, чи довго мені ще стояти?
Василь вислухав, пообіцяв усе зробити і вирушив у дорогу.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова