|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Мала Баба-Яга
Отфрід Пройслер
Переклад українською – Володимир Василюк
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – І. Кабаков
Зміст:
Мала Баба Яга сердиться
Гей-я, Вальпургієва ніч!
Я помщуся!
А мітли у вас є?
Добрі наміри
Буря
Вперед, синку!
Паперові квіти
Добра наука
Несподівані гості
Зачароване свято
Сніговик наш - молодець!
Може, закладемося?
Карнавал у лісі
Запеклий гравець
Покарані хлопчаки
Чаклунська рада
Хто сміється останній...
Несподівані гості
П’ятниця для чарівниць усе одно, що для звичайних людей неділя. Як люди не працюють у неділю, так і чарівниці не чаклують у п’ятницю. Якщо ж котрась усе-таки здумає ворожити і її застукають на гарячому, то вона за це платить штраф.
Ось чому мала Баба Яга так ревно пильнувала цього звичаю. Щоб не спокушати себе, вона ще звечора в четвер ховала мітлу якнайдалі, а чаклунську книгу замикала в шухляду. Навіщо ризикувати!
У п’ятницю мала Баба Яга спала майже до обіду. Бо що ж їй було робити, коли чаклувати заборонено? Пообідавши, вона здебільшого йшла на прогулянку або сиділа в холодочку біля печі й байдикувала.
– Як на мене, то досить було б і однієї п’ятниці на місяць, – бурчала вона іноді.
Якось у п’ятницю наприкінці літа мала Баба Яга звично сиділа на лаві біля печі й нудьгувала. Сьогодні, як ніколи, їй раптом скортіло поворожити.
Зненацька вона почула чиюсь ходу. Потім хтось постукав у двері хатки.
– Іду, йду! – крикнула мала Баба Яга.
З цікавості вона миттю схопилася і побігла глянути, хто там стукає.
Під дверима, тримаючись за руки, стояли двоє дітей, хлопчик і дівчинка. Побачивши малу Бабу Ягу, вони сказали:
– Добрий день!
– Добрий день! – відповіла мала Баба Яга, – Що вам, дітки?
– Чи не покажеш ти нам дорогу до міста, – почав хлопчик. – Ми заблукали...
– ...Збирали гриби, – додала дівчинка.
– Еге, еге, – закивала головою мала Баба Яга. – Збирали гриби й заблукали.
Вона завела дітей до хатки, посадовила за стіл, налила їм кави ще й дала по шматку святкового пирога. А вже потім спитала, як їх звати.
Хлопчика звали Томас, дівчинку – Броні. Вони були брат і сестра. У їхніх батьків є заїзд і чималий шинок «Золотий бик» недалечко від міського фонтана.
– Знаю, знаю, – кивнула головою мала Баба Яга.
– А ти? – поцікавився хлопчик і сьорбнув кави. – Ти хто?
– А от відгадай! – захихотіла мала Баба Яга.
– Як же я відгадаю? Ти скажи!
– Я – Баба Яга, а це – моя хатка.
– Ой! – злякано скрикнула дівчинка. – Ти справді Баба Яга? І ворожити вмієш?
– Не бійся! – заспокоїв ворон. – Вона добра Баба Яга і нічого поганого вам не зробить.
– Авжеж, не зроблю, – сказала й мала Баба Яга.
Вона налила їм ще кави й спитала:
– Вичаклувати вам щось?
– Схаменися! – зупинив її Абраксас. – Хіба ти забула, що сьогодні п’ятниця?
Однак мала Баба Яга вагалася недовго.
– Ми просто зачинимо віконниці, і ніхто нічого й не помітить, – лукаво мовила вона.
Та так і зробила. Позачиняла віконниці й навіть на штаби взяла, а тоді заходилась чаклувати. Спершу вичаклувала на столі в кухні морську свинку і хом’ячка, потім черепаху. Хом’ячок і свинка поставали на задні лапки й пішли танцювати. Черепаха танцювати не схотіла.
– Танцюй, танцюй! – нагримала на неї мала Баба Яга. – Не лінуйся!
Хоч-не-хоч, а довелося танцювати й черепасі.
– Ух ти! – захоплено вигукували діти, – Як у тебе здорово виходить!
– Це тільки початок, – сказала мала Баба Яга і звеліла морській свинці, хом’якові й черепасі щезнути.
Вона вичаклувала для дітей ще багато дечого веселого і втішного. Грубка співала пісеньку, в кавнику виріс букет квітів, ложки та ополоники на стінній поличці виступали, як у ляльковому театрі. Діти надивуватися не могли.
– Ану ще! – одно просили вони.
Мала Баба Яга чаклувала цілих дві години, викликаючи диво за дивом. Нарешті вона сказала:
– Ну, годі! Вам треба йти додому!
– Вже й іти?
– Авжеж, пора... Ви ж хочете бути дома ще завидна, правда?
Аж тепер діти помітили, як уже пізно. Кожне кинулось до свого кошика.
– О! – так і остовпів Томас. – Ми ж знайшли тільки трішечки всякого дріб’язку, а тепер кошики повні боровиків!
– Чого тільки на світі не буває, – вигукнула мала Баба Яга, начебто аж сама здивувалася.
Потім вона хутенько вивела дітей на дорогу.
– Дякуємо тобі! – сказала на прощання Броні. – А може, ти прийдеш у гості до нас? Ми поводили б тебе скрізь, показали б кухню й льох, стайню й Корбініана.
– А це ж хто? – поцікавився Абраксас.
– Бик, наш улюбленець, – захоплено мовив Томас. – На ньому можна їздити верхи! Тож прийдете?
– Прийдемо! – запевнила мала Баба Яга. – Коли найкраще прийти?
– У неділю, за два тижні, – сказав Томас. – У нас буде свято – День стрільців. Давайте зустрінемося на луці, де буде свято!
– Гаразд! – погодилась мала Баба Яга. – У неділю, через два тижні, ми прийдемо. Ну, а тепер біжіть!
Томас і Броні, взявшись за руки, побігли до міста. Мала Баба Яга подалася до своєї хатки, «Коли б кожна п’ятниця минала так швидко, як оця!» – подумала вона.
Ступивши на подвір’я, вона побачила просто над хаткою чорну, як смола, хмару.
– Оце тобі таке! – каркнув Абраксас. – Тітуся Трам-Бам-Бах підглядала за нами! Мабуть, через димар.
– А може, це звичайнісінька чорна хмара, – збентежено промовила мала Баба Яга. – Принаймні мітли ніде не видно...
Проте на серці в неї наче миші шкреблися. А що, коли це й справді була тітонька Трам-Бам-Бах? Ой лишенько! Та відразу донесе Найстаршій, що вона чаклувала у п’ятницю.
– Побачимо, як там воно буде, – прошепотіла мала Баба Яга.
Вона чекала день, два, цілий тиждень – але нічого не сталося. І до Найстаршої чаклунки її не покликали, і штрафу вона також не платила.
Аж тоді мала Баба Яга полегшено зітхнула все-таки то була не тітка Трам-Бам-Бах, а звичайнісінька дощова хмара!
Зміст:
Мала Баба Яга сердиться
Гей-я, Вальпургієва ніч!
Я помщуся!
А мітли у вас є?
Добрі наміри
Буря
Вперед, синку!
Паперові квіти
Добра наука
Несподівані гості
Зачароване свято
Сніговик наш - молодець!
Може, закладемося?
Карнавал у лісі
Запеклий гравець
Покарані хлопчаки
Чаклунська рада
Хто сміється останній...
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова