Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Кароліна і дорослі

Сюзанна Пру

Переклад українською – Віктор Омельченко
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Н.Казакова

Розділи:   I    II    III    IV    V    VI    VII    VIII    IX    X    XI    XII

VIII

Нарешті з’явився лікар.

Це був поважний чоловік із борідкою. Кароліна його не любила, бо цього лікаря інколи викликали до неї і він виписував гіркі ліки.

Але зараз вона зраділа. Може, лікар вилікує дідуся?

Лікар підняв дідусеві повіки, помацав йому пульс, потім покопався у великому чорному саквояжі, вийняв з нього шприц і ампулу, закотив рукав дідусевої сорочки і зробив укол. Тоді сів біля канапи й став пильно дивитися на дідуся.

Усе це тривало довгенько. Рідні перешіптувались і тихо зітхали.

Нарешті дідусь ворухнувся й розплющив очі.

– Він опритомнів, – сказав лікар.

– Що зі мною було? – спитав дідусь.

– Нічого страшного, – відповів лікар. – Невеличка слабість. Не турбуйтеся, зараз вас проведуть до вашої кімнати, ви гарно виспитесь, і завтра все мине.

Спираючись з одного боку на татову, а з другого на лікареву руку, дідусь почалапав до своєї кімнати й ліг у ліжко.

Якби дорослі були не такі розгублені й налякані, вони, певно, відіслали б Кароліну спати, але в метушні всі забули про дівчинку. Стоячи в кутку, вона бачила, як бабуся скидає з дідуся сорочку, надягає на нього піжаму, пригладжує розкуйовджену чуприну, поправляє подушку під його головою – і все це так лагідно, так ніжно...

Потім вона вимкнула світло, залишивши тільки нічник із синьою лампочкою.

Бабуся зайшла у вітальню. Кароліна подалася слідом за нею.

Лікар давав деякі настанови й запевняв, що дідусь просто втомився; варто трохи відпочити – і все буде гаразд. Дідусь цілком здоровий. Дивно, чого він раптом зомлів...

Лікар виписав краплі, тонізуючу настоянку й пішов.

Проте Кароліна боялася, що ліки не допоможуть – адже дідусеві бракує того, що він, сам не знаючи, втратив: маленького сірого совеняти, яке берегло в його серці молодість...

Тут мама помітила Кароліну й веліла їй іти спати.

Дівчинка повільно пішла сходами нагору.

Адоніс погойдував маятником і цокав, ніби аж поскрипуючи, – Кароліні здавалося, що він пригнічений. Вона не сміла й глянути на годинника. А коли зважилась підвести очі, побачила суворий циферблат і невдоволені очі.

Кароліна спробувала виправдатись:

– Вибач, Адонісе, я не знала...

– Тік-так, ніхто наперед не знає! – відповів Адоніс. – Треба було мене слухатися. Я довірив тобі таємницю, а ти ось що накоїла...

– Пробач, Адонісе, будь ласка, пробач!

– Пробачу я тобі чи не пробачу – що це важить? Важливо тільки те, що совеня полетіло геть! І я не знаю, коли ти його знайдеш...

– Я шукатиму його! – пролепетала дівчинка. – Шукатиму, аж поки знайду!

– Щасти тобі, – мовив годинник. – А поки що йди спати, завтра треба бути сильною й бадьорою.

Кароліна пішла спати. Трохи поплакавши, вона заснула.

Прокинулась дівчинка дуже рано. Їй відразу пригадався вчорашній вечір. Навіть не випивши чашки какао, вона побігла спитати, як почуває себе дідусь.

Кароліні сказали, що дідусь почуває себе нібито непогано, але на вигляд ще кволий. Якщо вона хоче, то може його провідати.

Дівчинка побігла в дідусеву кімнату.

Дідусь лежав на своєму широкому ліжку. Голова його спочивала на високих подушках. Він був дуже блідий. Вітаючи Кароліну, дідусь підняв руку й безсило опустив її на простирадло. Здавалося, дідусь зовсім не має сили. Він заплющив очі й завмер, блідий, непорушний. Ще чіткіше окреслились зморшки в нього на лобі й навколо рота. А руки, що немічно лежали на простирадлі, здавалися висхлими й неймовірно старими.

Треба було щось робити.

Кароліна раптом зрозуміла, що дуже любить дідуся. Їй було боляче бачити його таким сумним і кволим. І в цьому винна вона!

Дівчинка заплакала.

Трохи згодом вона похопилася: хіба не від неї тепер залежить, чи стане дідусь знову здоровий? Тож не можна марнувати часу на плачі. Зараз вона обшукає весь садок. Вона знайде сіре совеня з круглими золотистими очима!

Кароліна вибігла в садок і посвистіла, кличучи Мірлітона.

Вони стали шукати вздовж центральної алеї. Кароліна була певна: Мірлітон зрозумів, про що йдеться. Адже тварини розумні й кмітливі. І вона раз у раз заохочувала песика:

– Шукай, Мірлітоне, шукай!

Цуценя шукало; крутячи хвостиком, воно нишпорило в кущах, перебігало з місця на місце, порпалося серед старого листя. Проте совеняти ніде не було. Кароліна з Мірлітоном побігла в глиб садка, де попід цегляною огорожею був живопліт з буксусу. Між живоплотом і стіною утворився ніби тунель – тут Кароліна часто ховалася від дорослих. Вона сподівалася, що совеня знайшло цю схованку і причаїлося в ній. Та марно вона бігала вздовж огорожі, заглядала під кожен кущик – совеняти не було й сліду.

Хоч сядь та й плач! Кароліна й справді сіла на землю, обійнявши Мірлітона за шию. Що робити? Куди йти?

Вона подивилася знизу на крони дерев. На них було дуже багато листя. Легкий вітерець гойдав їхні віти.

Що то за сіра пляма у височині?! Еге, то всього лише торішній листок...

Кароліна з Мірлітоном оглянули кожне дерево, кожен кущик – все було марно.

Настав час обідати, а совеня вони так і не знайшли. Кароліна боялася, чи не вилетіла пташка із садка; тоді її ніколи не знайдеш. До того, Кароліні забороняли виходити за ворота.

Розділи:   I    II    III    IV    V    VI    VII    VIII    IX    X    XI    XII

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова