Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Як ослик щастя шукав

Катерина Карганова

Як ослик щастя шукав

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Савченко

 

Ослик захотів знайти щастя. Але спочатку треба було дізнатися, що це таке. І він пішов до свого сусіда – Баранчика.

Будиночок у Баранчика стояв на Зеленій гірці біля Світлого струмка. Здалеку він був схожий на золотистий стіг сіна. Біля дверей висів шнурок з дзвоником.

– Дзінь-дзінь-дзінь! – подзвонив Ослик.

Визирнув з віконця Баранчик.

– Здрастуй! – сказав Ослик. – У тебе щастя є?

– Зараз подивлюся. Заходь!

Як ослик щастя шукав

Як ослик щастя шукав

Ослик зайшов. А Баранчик зазирнув до комірчини, під ліжко, у холодильник – і знизав плечима:

– Щось не видно!..

– Значить, немає. Дуже шкода!

І Ослик зібрався йти.

– Послухай, Ослику! – зупинив його Баранчик. – Може, ось це щастя?

І він розстелив перед Осликом пухнасту вовняну хустку.

– Ні, не думаю, – сказав Ослик і попрямував до дверей. – Зайду, мабуть, до Кізки. Може, в неї є щастя?

І Ослик пішов.

А Баранчик постояв, подумав і сів в'язати на спицях теплий шарф.

– Дві виворітні, три лицьові. Три виворітні, дві лицьові...

Баранчик рахував петлі та тягнув зі свого хвостика вовняну нитку.

Хвостик крутився – нитка розмотувалася.

А коли Баранчикові була потрібна нитка іншого кольору, він вмочав хвостик в одну з банок із фарбою, і нитка ставала жовтою, блакитною, зеленою або червоною. А шарф ставав все довшим.

Баранчик в'язав і співав:

Вовняна ниточко, тягнися,
Звивайся, вийся, та крутися!
Плету я вузлики і петлі,
Сплету собі шкарпетки теплі,
Ще шарф та шапочку пухнасту...
Шкода, немає тільки щастя...

Баранчик зітхнув, відклав роботу і замислився. А тим часом Ослик підходив до будинку Кізки. Вона жила неподалік, в тому місці, де закінчується Волошкова поляна і починається Ромашковий луг.

Перед будинком на гострих, як ріжки, кілочках сушилися глиняні горщики і глечики.

Кізка витирала вишитим рушником розписні миски і співала свій улюблений романс:

Білого, білого,
Наче ромашки,
Я молока надою!
Срібною ложкою
В глиняній чашці
Сонечко-масло зіб'ю!..

– Тук-тук-тук! – постукав копитцем у двері Ослик.

– Увійдіть! – відгукнулася Кізка.

Ослик увійшов, витер всі чотири ноги об кольоровий килимок біля порога і сказав:

– Добрий день, Кізко! Чи немає в тебе щастя?

– Щастя?! – Кізка підвела свої довгі чорні вії і поставила розписну миску на стіл. – Мабуть, є... Тільки я не знаю, де воно лежить...

Як ослик щастя шукав

Ослик кивнув на скриньку біля вікна і спитав:

– Може, там?

– Подивимося, – сказала Кізка і підняла кришку.

Ослик витягнув шию і побачив, що на дні скриньки, солодко сопучи, спала маленька сіра Мишка.

– Це?! – здивовано підняв вуха Ослик.

Кізка закрила кришку і розсміялася:

– Та що ти? Це ж Мишка! Вона у мене проїздом!

– А щастя? – не вгамовувався Ослик.

Кізка збентежено опустила свої довгі чорні вії.

– Та-ак... – сказав Ослик. – У Баранчика щастя немає. У тебе теж немає.

Як ослик щастя шукав

– Так, але в мене є молоко! – вигукнула Кізка. – Воно таке смачне! І корисне! І взагалі...

– Щастя – це не «взагалі»! – дуже розумно зауважив Ослик.

І, попрощавшись з Кізкою, пішов до Качура.

А Кізка дуже засмутилася, що в неї нема щастя. Вона вирішила обов'язково знайти його! Вона так і написала у записці Мишці:

«Пішла шукати щастя!
До побачення!
Кізка».

Вона сунула записку в замкову шпарину на скриньці й вийшла з дому...

Плавучий будинок Качура стояв в очеретяних заростях на Сріблястому ставку.

Сам Качур сидів на воді за великим листом латаття та снідав. Він їв свою улюблену страву – салат з водоростей з плавунцями – і крякав від задоволення.

Як ослик щастя шукав

– Привіт, Качуре! – погукав його Ослик.

– Привіт! – крикнув Качур і підплив до берега. – Не хочеш поплавати? – махнув він крилом, запрошуючи Ослика до ставка.

– Ні-ні, дякую! Я шукаю щастя. У тебе, часом, нема?..

– Я-ак не бути?! – крякнув Качур.

Ослик аж підстрибнув:

– А можна подивитися?

Як ослик щастя шукав

Качур скинув з великого відра кришку і, гордо випнувши груди, сказав:

– Ось! Дивись!

Ослик засунув голову у відро – і тут же відскочив.

– Ти що, смієшся?! Це ж пуголовки!

– Так, але ж ціле відро! Це ж щастя! – вигукнув Качур.

– Мені таке щастя не підходить! Прощавай!

– Дивак! – крякнув Качур і зашкутильгав назад до ставка...

Ослик йшов, сумно мотав головою і думав. Він думав про те, що неодмінно знайде щастя! Навіть якби його довелося шукати аж до самої ночі! Навіть у самому глухому лісі!

І тут Ослик побачив, що й справді забрів у ліс.

– Агов, Ослику! – хтось тихо покликав його.

Ослик сховався за дерево і прислухався.

– О-ослику! – знову хтось погукав його, але вже з іншого боку.

Ослик визирнув з-за дерева і насторожився.

Праворуч і ліворуч від нього кущі заворушилися, і на доріжку вийшли... Кізка та Баранчик.

– Ну, як? – запитали вони Ослика. – Знайшов щастя?

Ослик сумно зітхнув і похитав головою...

Сонце сховалося за верхівками ялин. На ліс опустилися сутінки. Давно вже був час повертатися додому. Але Ослик, Кізка та Баранчик йшли та йшли вперед, не втрачаючи надії знайти щастя.

Але як дізнатися, яке воно, щастя, і де його треба шукати? І вони заспівали:

Як нам бути, що робити?
Як тепер нам далі жити?
Де нам щастя відшукати?
Хто нам зможе розказати?

Як ослик щастя шукав

– Терпіти не можу сумних пісень! – сердито закаркав старий Ворон, що злетів з верхівки високої сосни на нижню гілку. – Слухайте мене уважно!

Як ослик щастя шукав

Він зсунув окуляри на кінчик носа, блиснув зеленим оком та підняв крило, закликаючи до тиші.

Під сосной старою в лісі
Там де бродять хитри лиси,
Де струмок біжить в яру,
Де ведмідь заліз в нору,
Щастя там будь хто знайде!
Поспішіть, бо час іде.

Так прокричав старий мудрий Ворон і, змахнувши величезними крилами, полетів геть.

Друзі подивилися Ворону услід... Перезирнулися і, зірвавшись з місця, побігли, полетіли, помчали лісом туди, де біля старої високої сосни на них чекало щастя!

Довго бігли Ослик, Кізка та Баранчик. А коли, захекавшись, зупинилися – прямо перед собою побачили стару сосну, високу-превисоку! Ту саму, біля якої на них повинно чекати щастя!

А щастя? Де воно? Невже старий Ворон обдурив їх?!

Баранчик обійшов дерево з усіх боків – і від подиву аж присів. Він побачив маленьку дівчинку!

Вона стискала в руках синє відерце з грибами і тремтіла від холоду.

Як ослик щастя шукав

Ослик обережно торкнувся її плеча щокою.

– Ай! – скрикнула дівчинка і впустила відерце. Вона злякано подивилася на Ослика, потім на Кізку та на Баранчика.

Як ослик щастя шукав

– Не бійся! – лагідно промовила Кізка.

– Ми тебе не скривдимо! – заспокоїв дівчинку Баранчик. А Ослик спитав:

– Ти – щастя?!

– Я Маша, – сказала дівчинка. – Я зголодніла. Мені холодно. Я хочу додому!

– Ай-я-яй! – Кізка, Баранчик та Ослик співчутливо похитали головами...

– Я зараз! – сказала Кізка, взяла маленьке відерце і сховалася за кущем.

Повернувшись, вона поставила перед дівчинкою відерце, доверху наповнене молоком.

– Випий молочка! – сказала Кізка. – Парне! Смачне!

І Маша із задоволенням випила все молоко до крапельки!

Як ослик щастя шукав

– Зараз тобі буде тепло! – сказав Баранчик і накинув дівчинці на плечі пухнасту вовняну хустку, яку завжди носив з собою.

І Маша одразу зігрілася й перестала тремтіти.

Як ослик щастя шукав

– А тепер – додому! – сказав Ослик і опустився на коліна, щоб дівчинці легше було забратися йому на спину.

І Маша сіла верхи на Ослика.

Всі вирушили в путь.

Дорога додому завжди коротша і веселіша!

На осяяній квітами і залитій сонцем галявині Маша раптом зіскочила з Ослика, заплескала в долоні й вигукнула:

– Ось мій будинок! Ось мій будинок!

І справді: Кізка, Баранчик та Ослик побачили на краю галявини дві стрункі берізки, а поруч – ошатний будиночок з черепичним дахом.

Дівчинка побігла стежкою до будинку. Потім швидко повернулася назад і поцілувала своїх нових друзів: Ослика – в чорний ніс, Кізку –  в рожевий, Баранчика – в коричневий...

– Велике спасибі! Ви мене знайшли! Це таке щастя!

Як ослик щастя шукав

Як ослик щастя шукав

– Щастя?! – здивувалися Ослик, Кізка та Баранчик. – Значить, наше щастя – це ти?! – радісно вигукнули вони і пустилися в танок.

Стало нам тепліше,
Стало веселіше,
Як знайшлася Маша -
Дивне щастя наше!

Так Ослик і його друзі, Баранчик та Кізка, знайшли своє щастя.



Автор: Карганова К.; ілюстратор: Савченко А.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



В моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати й розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились в моїй душі. Я б хотіла, щоб в україномовному дитинстві й моїх дітей також знайшлось місце цим дивовижним книжками. Саме для цього і була зроблена ця сторінка.

Більшість книг в цій збірці - унікальні, майже усі книги перекладені мною особисто, окремі переклади знайдені в букіністичних виданнях.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2017 Валерія Воробйова