|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Віталій Біанкі
Хвости
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Бордюг та М.Трепенок
Прилетіла Муха до Чоловіка і каже:
– Ти господар над усіма звірами, ти все можеш зробити. Зроби мені хвіст.
– А навіщо тобі хвіст? – питає Чоловік.
– А для того мені хвіст, – каже Муха, – для чого він є у всіх звірів, – для краси.
– Я таких звірів не знаю, в яких хвіст для краси. А тобі й без хвоста добре живеться.
Розсердилася Муха і давай Чоловікові набридати: то на солодку страву сяде, то на ніс йому перелетить, то біля одного вуха дзижчить, то біля іншого. Набридла, сил немає! Чоловік їй і каже:
– Ну гаразд! Лети ти, Мухо, в ліс, на річку, в поле. Якщо знайдеш там звіра, птаха чи гада, в якого хвіст для краси тільки причеплений, можеш його хвіст собі взяти. Я дозволяю.
Зраділа Муха і вилетіла у вікно.
Летить вона садом і бачить: по листку Слимак повзе. Підлетіла Муха до Слимака і кричить:
– Віддай мені твого хвоста, Слимаче! Він у тебе для краси.
– Що ти, що ти! – каже Слимак. – У мене і хвоста немає: адже це черево моє. Я стискаю його та розтискаю, – тільки так і повзаю. Я – черевоногий.
Муха бачить – помилилася, – і полетіла далі.
Прилетіла до річки, а в річці Риба і Рак – обидва з хвостами. Муха до Риби:
– Віддай мені твого хвоста! Він у тебе для краси.
– Зовсім не для краси, – відповідає Риба. – Хвіст у мене кермо. Бачиш: мені треба повернути праворуч – я хвіст повертаю праворуч. Треба ліворуч – я туди хвіст повертаю. Не можу я тобі віддати свого хвоста.
Муха до Рака:
– Віддай мені твого хвоста, Раче!
– Не можу віддати, – відповідає Рак. – Ніжки в мене слабкі, тонкі, я ними гребти не можу. А хвіст у мене широкий і сильний. Я як лясну хвостом по воді, так мене й підкине. Лясь, лясь – і пливу, куди мені треба. Хвіст у мене замість весла.
Полетіла Муха далі. Прилетіла до лісу, бачить: на суку Дятел сидить, Муха до нього:
– Віддай мені твого хвоста, Дятле! Він у тебе тільки для краси.
– От дивачка! – каже Дятел. – А як же я дерева довбатиму, їжу собі шукатиму, гнізда для дітей влаштовуватиму?
– А ти носом, – каже Муха.
– Носом – то воно так, – відповідає Дятел, – але й без хвоста не обійдешся. Ось дивись, як я довбаю.
Уперся Дятел міцним, жорстким своїм хвостом у кору, розмахнувся всім тілом та як стукне носом по суку – тільки тріски полетіли!
Муха бачить: вірно, на хвіст Дятел сідає, коли довбає, – не можна йому без хвоста. Хвіст йому служить підпорою.
Полетіла далі.
Бачить: Олениця в кущах зі своїми оленятами. І в Олениці хвостик маленький, пухнастий хвостик біленький. Муха як задзижчить:
– Віддай мені твого хвостика, Оленице!
Олениця злякалася.
– Що ти, що ти! – каже. – Якщо я віддам тобі свого хвостика, то мої оленята пропадуть.
– Оленяткам навіщо твій хвіст? – здивувалася Муха.
– А як же, – каже Олениця. – Ось поженеться за нами Вовк. Я в ліс кинусь – сховатися. І оленята за мною. Тільки їм мене не видно поміж дерев. А я їм білим хвостиком махаю, наче хустинкою: "Біжіть сюди, сюди!" Вони бачать – біленьке попереду миготить, – біжать за мною. Так всі й втечемо від Вовка.
Нема чого робити, полетіла Муха далі.
Полетіла далі і побачила Лисицю. Ех, а який же хвіст у Лисиці! Пишний та рудий, красивий-гарний!
"Ну, – думає Муха, – оцей хвіст вже мій буде".
Підлетіла до Лисиці, кричить:
– Віддавай хвоста!
– Що ти, Мухо! – відповідає Лисиця. – Адже без хвоста я пропаду. Поженуться за мною хорти, швидко мене, безхвосту, зловлять. А хвостом я їх обдурю.
– Як же ти, – питає Муха, – обдуриш їх хвостом?
– А як стануть мене хорти наздоганяти, я хвостом верть! – хвіст праворуч, сама ліворуч. Хорти побачать, що хвіст мій праворуч метнувся, і кинуться туди. Та поки розберуть, що помилилися, я вже далеко.
Бачить Муха: у всіх звірів хвіст для діла, немає зайвих хвостів ані в лісі, ані в річці. Нема чого робити, полетіла Муха додому. Сама думає:
"Пристану до Чоловіка, буду йому набридати, поки він мені хвіст не зробить".
Чоловік сидів біля вікна, дивився на двір.
Муха йому на ніс сіла. Чоловік бац себе по носі! – а Муха вже йому на лоб пересіла. Чоловік бац по лобі! – а Муха вже знову на носі.
– Відчепися ти від мене, Мухо! – попросив Чоловік.
– Не відчеплюся, – дзижчить Муха. – Навіщо ти з мене посміявся, вільних хвостів шукати послав? Я в усіх звірів питала – в усіх звірів хвіст для діла.
Чоловік бачить: не відв'язатися від Мухи – он яка набридлива!
Подумав і каже:
– Мухо, он Корова надворі. Спитай в неї, навіщо їй хвіст.
– Ну, гаразд, – каже Муха, – спитаю ще в Корови. А якщо і Корова не віддасть мені хвоста, зживу тебе, Чоловіче, зі світу.
Вилетіла Муха у віконце, сіла Корові на спину і ну дзижчати, випитувати:
– Корово, Корово, навіщо тобі хвіст? Корово, Корово, навіщо тобі хвіст?
Корова мовчала-мовчала, а потім як стьобне себе хвостом по спині – і прибила Муху.
Впала Муха на землю – дух геть, і ніжки догори.
А Чоловік і каже з віконця:
– Так тобі, Мухо, і треба – не чіпляйся до людей, не чіпляйся до звірів, надокучлива!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова