|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Гарпамді-мерген
Нанайська народна казка
у переказі О.Пассара
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Павлішин
В одному давно покинутому будинку жив колись хлопчик. Із самого народження спав він на теплих нарах міцним безпробудним сном. Скільки зим, скільки років цей хлопчик проспав, ніхто не знає. Невідомо було, що він їв, ніхто не бачив, що він пив. Проте ріс хлопчик здоровим та міцним.
Одного разу (було це уві сні чи сталося наяву – хлопчик і сам не зрозумів) головний стовп, що підтримував дах будинку, – Гуси Тора – раптом із гуркотом тріснув навпіл на його очах. І звідти, з Гуси Тора, вийшов маленький дерев'яний чоловічок. У руці він тримав довгий вербовий прут. Хлопчик дуже злякався.
– Не бійся! – сказав йому дерев'яний чоловічок і підійшов ближче до лежака. – Я Дюлен, хранитель дому і вогнища вашого роду, – продовжував він лагідним голосом, уважно роздивляючись хлопчика круглими синіми оченятами-намистинками. – Це я поїв та годував тебе, мій хлопчику. Багато років оберігав Дюлен твоїх предків і тебе самого від ворогів та злих, підступних духів. Тепер же я прийшов, щоб пробудити тебе від сну.
У голосі Дюлена хлопчикові й справді почулося щось рідне, знайоме.
– Прокинься, синку! – повторив старий. – Подивися, що в небі робиться! Затулив ясне сонце своїм могутнім крилом злий залізний птах Корі! Земля твоїх предків лежить під його страшною тінню, немов у чорному жалобному вбранні. І світлий місяць закрив своїм могутнім крилом злий залізний птах Корі! І річка твоїх предків Амур притихла в цій тіні, не співає більше пісень рідного краю, сльозами плаче над долею всього живого на землі!
Закінчивши промову, Дюлен повернувся та пішов у Гуси Тора.
Хлопчик скинув із себе стару циновку і зіскочив на глиняну підлогу, де щойно стояв дерев'яний чоловічок – господар будинку. Довго дивився він на Гуси Тора, намагаючись розгледіти тріщину, в якій зник Дюлен. Але головний стовп старого будинку був міцний і гладенький, наче відшліфований камінь-граніт.
"Еге, – подумав хлопчик, – напевно, це сон. Я бачив Дюлена уві сні!"
Він знову піднявся на лежак, ліг на своє місце, повернувся на інший бік і, накрившись циновкою, заснув міцним сном.
Чи довго, чи ні спав хлопчик, але Гуси Тора раптом знову з гуркотом тріснув від верхівки до самісінької підлоги. Знову вийшов зі стовпа дерев'яний чоловічок та став на тому ж самому місці, де стояв минулого разу.
– Вставай, синку! – голосно погукав він хлопчика. – Ім'я твоє – Гапчі. Це означає, що ти Гарпамді – влучний стрілець! Ти повинен бути хоробрим, не боятися ні грози, ні холоду! Завжди йти попереду всіх!.. Іди ж та бийся із заклятим ворогом твоїх батьків і дідів! Якщо ж не встанеш зараз, я поб'ю тебе! – Старий насупився і змахнув вербовим прутом. – Пам'ятай, Гапчі, рід твій – нанай. Це означає, що ти – син землі, людина, народжена землею. Встань же та захисти рідну матір від страшного птаха Корі!
Дюлен замовк. Потім, суворо подивившись на хлопчика, повернувся і пропав у Гуси Тора.
– Дюлене! – погукав Гапчі та прокинувся.
Зістрибнувши на підлогу, він підійшов до Гуси Тора і побачив на стовпі лосині роги. А на рогах цих висів лук і сагайдак зі стрілами, берестяна сопілка та новий гаптований одяг.
Одяг був хлопчикові завеликий. Він зняв сагайдак зі стрілами, натягнув тугий, пружний лук...
Як раптом відчув, що росте, набирає силу. А новий одяг раптом став зручним і так добре сидів на ньому, ніби пошили його вмілі материнські руки.
– Дюлене, мій мудрий хранителю, дякую тобі за все! – вигукнув Гапчі. – Я залишу тобі свою стрілу. Якщо заіржавіє її площик – значить, збився з дороги твій син. Вціліє стріла – значить, на вірному шляху стою. Впаде – значить, загинув Гапчі як воїн-мерген, захищаючи землю предків!.. А якщо втримається, встоїть стріла – скоро повернеться Гапчі з перемогою!
Полетіла стріла зі свистом, блискавкою вдарила в Гуси Тора. Вклонився Гапчі головному стовпу і вийшов із дому.
Надворі було так темно, що юнак спочатку не зрозумів, прокинувся він рано вранці чи пізно ввечері. Порожньо навколо, тільки дме холодний, сильний вітер із запахом диму та гару. Чорним порохом вкрита земля, обвуглені дерева схожі на страшних чудовиськ.
Гапчі підняв голову вгору і побачив у темному небі величезного птаха. Він висів над землею, затуляючи сонце широкими, потужними крилами від сходу до заходу. Тьмяно мерехтіло крізь його залізні крила сонячне світло.
– Ха!.. Ха!.. Ха!.. – засміявся, побачивши Гапчі, птах Корі. І від його громового сміху полетів донизу важкий, крижаний град, пішов холодний дощ.
– А-а, прокинувся! – заговорив птах Корі людським голосом. – Багато років я чекаю тебе тут!
Вирвав Гапчі стрілу із сагайдака, натягнув тугий лук.
– Кинь лук! – крикнув птах Корі.
Спустив Гапчі тятиву, але із залізного дзьоба птаха Корі, як блискавка, вилетіла вогняна стріла, і стріла Гапчі згоріла на льоту, не досягнувши мети.
– Ну стривай же! – розлютився птах Корі. – От проводжу сонце до заходу та візьмуся за тебе при місяці. Проковтну, як сова мишеня!..
Зрозумів тут Гапчі, що не впоратися йому самому зі страшним птахом, і вирішив шукати собі вірних друзів. Пішов юнак назустріч вітру й диму, щоб зустріти хоч кого-небудь до заходу сонця.
– Вітаю, Гарпамді-мерген! – почув Гапчі чийсь голос.
Юнак зупинився і побачив лося із гіллястими рогами. Від диму й кіптяви лось був чорним, як земля, і тільки його великі розумні очі світилися в темряві.
– Куди прямуєш? – запитав лось.
– Шукаю собі вірних друзів, щоб битися з птахом Корі!
– О мергене! – стрепенувся лось. – Цар злого духа Корі вбив усіх моїх родичів – лісових велетнів, лише я залишився. Візьми мене, я стану тобі в пригоді!
Погодився Гапчі, сів верхи на лося, і помчали вони назустріч вітру й диму.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова