Диво-дерево

Як у нашого Мирона
Всілася на ніс ворона.
А на дереві рибини
Зводять гнізда із локшини.
Сів баран на пароплав –
На город собі помчав.
На городі серед грядки
Виростають шоколадки.

У воріт у наших, знаю,
Диво-дерево зростає.
Диво, диво, от так диво
Дивовижне!

Не листочки на нім,
І не квіти на нім,
А панчішки й чобітки,
Ніби яблука!

Мама у садок піде -
Мама з дерева зірве
Чобітки хороші
Та нові калоші.

Тато у садок піде -
Тато з дерева зірве:
Для Оришки – панчішки,
Для Олі – пантофлі,
Для Юлі – туфлі.
А для Мурочки – новенькі
Дуже гарні голубенькі
Черевички плетені
Із помпончиками!

Ось яке дерево,
Дуже дивне дерево!

Гей ви, малята,
Голенькі п’яти,
В кого туфлі нехороші,
Або подрані калоші,

Не треба гуляти босими –
До диво-дерева просимо!

Постоли дозріли,
Валянки поспіли,
Чого ж ви чекаєте,
Їх не обриваєте?

Рвіть-но їх, убогі,
Рвіть-но, босоногі!
Не прийдеться знову вам
Йти в морози, бідакам,
З дірками, латками,
Голими п’ятками!

Мура туфельку скидала,
На городі закопала:
— Рости, туфелько моя,
Невеличенька!
Вже ж як туфельку мою
Я водичкою поллю,
І виросте дерево,
Пречудове дерево!

Будуть, будуть босоніжки
Коло дерева стрибати
І рум’яні черевички
З диво-дерева зривати,
Та й ще примовляти:
«Ось яка Мурочка,
Ось яка розумниця!»