Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Калмицька народна казка

Брати миші

Брати миші

Переказала українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Бессонов

Жили собі брати миші: старший і молодший. Жили-поживали собі тихо й мирно.

Брати миші

Пройшли весна, літо, осінь настала, непомітно зима підійшла. Мороз тріщить, холодно. Забралися брати миші до нірки. Сплять, притулившись один до одного. Тепло їм, затишно.

Брати миші

Рано вранці прокинувся менший брат і вийшов надвір. А в снігу вже кігтики тонуть. Повернувся додому, в нору, молодший брат і каже старшому:

— Любий мій братику, надворі вже глибокий сніг. Ви лежіть собі, відпочивайте, а я поки розчищатиму лопатою сніг.

Сказано — зроблено. Пішов молодший братик лопатою сніг відкидати від нори. Працював, працював, бачить — у снігу шматок масла лежить: великий-превеликий. Притягнув молодший брат масло до нори і каже старшому:

— Любий братику, подивіться, який великий шматок масла я надворі у снігу відкопав. От закінчу відгрібати сніг, прийду додому, умиюся, а потім масла разом поїмо.

Сказав так і вийшов. Скінчив роботу, втомився молодший братик, але додому прийшов задоволений. Зголоднів, їсти хочеться, але спочатку почиститися треба. Почистився, вмився і каже:

— Ну, братику, діставайте-но масло, разом поїмо як слід.

Зніяковів старший братик, потупив очі і каже ледь чутно:

— Ох, братику милий мій, адже масло я вже з'їв.

Образився молодший брат. Так і взяло його за серце.

— Працювати, — каже, — я працював, я масло знайшов, а як їсти, так ви самі з'їли масло. — Вкрай образився, закричав, — судитимуся з вами!

— Ну, що ж, — понуро сказав старший братик, — підемо, будемо судитися.

Брати миші

І пішли брати судитися. Йдуть мовчки похнюплені. Жили вони мирно, добре, дружно, а тепер он як сталося.

Йшли-йшли, бачать, біжить по степу сіро-сизий вовк. Побачив вовк мишей. Облизнувся, бач, дуже голодний, і підходить до них.

— Добридень, любі брати миші! Куди прямуєте?

— Йдемо шукати того, хто нас розсудить.

— А що сталося? — питає вовк.

Почав ображено розповідати молодший брат:

— Коли випав глибокий сніг біля нашого будинку, я пожалів старшого братика, сам пішов сніг розчищати. Працюючи, знайшов великий шматок масла. Приніс масло додому, сказав братикові, щоб він відпочивав та вилежувався, не турбувався про мене, а я, як скінчу працювати, то прийду масло разом з ним їсти.

— Так, так, — каже вовк. — Що ж далі було? — питає. А сам ближче до братів підійшов.

Брати миші

Молодший брат розхвилювався, розповідає, а старший до того засоромився, що аж під саму пащу вовка підліз. А молодший брат далі веде:

Брати миші

— Отак я сказав старшому братикові та пішов працювати. Скінчив, повернувся втомлений і замерзлий додому, вмився і кажу: «Тепер, братику, давайте сюди масло, поїмо разом». А братик мій вже з'їв масло. «Я, каже, масло вже сам з'їв». «Як же? — кажу я старшому братикові. — Працювати я працював, масло теж я знайшов, а як їсти, так ви сам з'їли. Як так, кажу, давайте су...»

— Хап! — клацнув зубами вовк, схопив старшого братика і проковтнув його.

Застиг від страху молодший братик, а вовк тут як тут.

— Хап! — та й молодшого братика проковтнув. Застряг молодший братик в горлі у вовка і став шкребти його кігтями. Кашлянув вовк від болю, вилетів молодший братик назовні, кинувся бігти, зарився у сніг, тільки ніс зі снігу стирчить.

Підійшов вовк до молодшого братика, знову прикинувся люб'язним. А молодший братик тремтить від страху: звичайно, бува, він завжди зі старшим братиком радився, а тут сам-один залишився, та ще від страху та холоду розум відняло.

Каже вовк ніжним голосом:

— Ну, як ти вже виставив назовні свого чудового носика кирпатенького, вистав і швидкі лапки, і чорненькі очка.

Висунув молодший братик очка та лапки.

— Ну, як ти вже виставив швидкі лапки і чорні очка, покажи ж і гострі вушка.

Вистромилися вушка зі снігу.

— Ну, як ти вже показав гостренькі вушка, то вже покажи й товсту спинку, і кругленький задок... Ну, як ти вже виставив кругленький задок, покажи вже й рожевого хвостика.

Витяг молодший братик зі снігу і хвостик.

— Хап! — і знову опинився братик в горлянці у вовка. Запрацював молодший братик кігтями. Мотав, мотав головою вовк, не стерпів болю і випустив молодшого братика на волю.

Втік молодший братик тепер далеко-далеко від вовка. Зарився в сніг і сидить. «От, думає, до чого мене довела сварка з братиком». Давно вже й образа на старшого братика минула.

Брати миші

Адже брати миші любили один одного. От якби не посварилися — і зараз жили б у злагоді й дружбі. Шкода стало молодшому братикові старшого. Осмілів він і вирішив виручити його з біди.

А вовк тим часом знову розшукав молодшого брата. Тільки тепер уже не вовк, а миша говорить. Вистромив молодший братик голову зі снігу й каже вовкові сміливо:

— Сірий вовче польовий, за що ти мого улюбленого братика з'їв? От влізу в твої ніздрі, досхочу нап'юся крові. Присягаюся, що це зроблю, а як не зроблю, то нехай я з місця не зійду!

Каже миша і скрегоче зубками, крутить очима, кігтиками шкребе. Не чув ще вовк, щоб миші з ним отак розмовляли. Злякався і кинувся тікати.

Брати миші

Біжить по степу. А назустріч йому журавель.

Брати миші

— Сірий вовче, — питає, — куди це ти біжиш так перелякано.

— Ой, біда, журавлику, біда. Присягнувся молодший братик мишеня, за те що я з'їв його старшого брата, досхочу напитися моєї крові. Тому й біжу я світ за очі. Журавлику, голубчику, зроби милість, полети до молодшого мишеняти, подивися, що він робить.

— Курли-курли! Крук-крук! — журавель змахнув крильми, полетів до мишеняти. Бачить — мишеня по землі бігає, землю пазурами риє, нишпорить у сухій траві, під кущі зазирає.

— Мишко, мишко! Ти що робиш?

Відповідає молодший братик журавлеві:

— Сірий вовк польовий з'їв мого старшого брата. Шукатиму вовка, доки не знайду. Жодної піщинки на піщаному дні озера не залишу. Всі горби й пагорби розгребу. А як знайду вовка, досхочу нап'юся його крові. Ось що я зроблю із сірим вовком.

Курли-курли! Крук-крук! — закричав переляканий журавель і полетів до вовка. А вовк на журавля чекає, не дочекається.

— Ну то що, журавлику? Чи ти бачив його? Як він?

— Бачив, — відповідає журавель.

— Що ж він каже?

— Піщинки усі, каже, переберу, горби і пагорби розгребу, а вовка знайду. Присягається, що настане тобі, вовче, скоро кінець.

Ще більше перелякався вовк. Благає журавля:

— Ой, ой, що ж робити, журавлику, мій голубчику? Зроби милість, журавлику, візьми ти мене із собою у піднебесся, врятуй мене від миші.

Посадив журавель вовка на спину, полетів угору.

Трохи згодом просить вовк журавля:

— Журавлику, журавлику, злітай знов, подивися, що миша робить.

— Ну, ну, полечу, подивлюся.

Брати миші

— Курли-курли! Крук-крук! — знов прилетів журавель до миші.

— Що ти робиш? — запитує журавель.

Молодший братик відповідає:

— Чув я, що полетів вовк у піднебесся. От я здираю з землі кору і будую міст прямо до неба. Піду по мосту, доберуся до вовка, нап'юся чорної вовчої крові.

Повернувся журавель у піднебесся до вовка.

— Ну, мій любий журавлику, що чув, що бачив, що говорив про мене молодший братик?

— Не втекти тобі, вовче, від миші.

— А то що? — запитує ледь чутно вовк та зубами від страху цокотить.

— Будує він міст із земної кори аж до самого неба. Присягається, що й тут тебе знайде, нап'ється твоєї вовчої крові.

— Ой, ой! — заволав вовк. — Що ж мені робити? — Почав вовк кидатися від страху, голосити й плакати, поки не впав.

Геп! Впав вовк додолу і здох.

Прибіг молодший братик до вовка. У ніздрю заліз, вийшов, потім знову зайшов. По горлянці добіг до свого старшого братика, звільнив його та вивів на світ божий.

Автор: Калмицька народна казка; ілюстратор: Бессонов В.




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова