Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Андрійко-мудрійко

Білоруська народна казка в обробці Олеся Якимовича
Ілюстрації - О.Якутович
Переклад українською - Б.Чайковський

Андрійко-мудрійко

Жив один цікавий до всього хлопець Андрій. Хотів він усе знати. Куди не гляне, що не побачить — про все в людей розпитує, до всього довідається.

Пливуть у небі хмари... Звідкіля вони взялися? Куди пливуть? Шумить за селом річка... Куди біжить її вода? Росте ліс... Хто насадив його? Чому пташки з крилами, всюди вільно літають, а людина не має крил?

Відказували йому люди, відказували, зрештою бачать, що й самі не знають, що відказувати.

— Ти, Андрійку, хочеш бути мудрійком, — почали глузувати з нього люди. — Хіба можна все знати?

Та не вірить Андрій, що не можна всього знати,

— Піду, — каже, — до самого сонця: воно всюди світить, усе бачить і все знає. Воно мені розкаже, чого я сам не відаю.

Покинув Андрій свою хатину та й пішов шукати того місця, де сонце на ночівлю вкладається.

Андрійко-мудрійко

Іде та й іде, коли бачить — сидить край дороги на камені чоловік і питає всіх: «Доки я тут сидітиму?»

Андрій так само не міг нічого йому відказати.

Пішов далі. Бачить, чоловік плечима підпирає тин.

— Що це ти, дядьку, робиш? — питає Андрій. Навіщо цей старий тин підпираєш?

— Не знаю... Може, ти знаєш?

— Якби знав, то не шукав би того, хто все знає,— відказав Андрій і подався далі своєю дорогою.

Андрійко-мудрійко

Пройшов трохи, коли бачить — чоловік сміття перегрібає.

— Навіщо ти, дядьку, сміття перегрібаєш?

— Не знаю...

— Ну й я не знаю,— сказав Андрій і пішов собі.

Андрійко-мудрійко

Довго він ішов чи недовго, прийшов у великий ліс. Цілий день блукав по ньому, кінець кінцем надвечір вибрався на галявинку. І тут йому раптом аж очі засліпило: таке сяйво з галявинки заяскріло. Розплющив він очі, бачить — неподалік сонцеві палаци, як вогонь, горять. Ледве зайшов він до палацу — нічого від блиску не видно. Розгледівся якось, бачить — сидить у кріслі старенька сонцева мати.

Андрійко-мудрійко

— Чого ти, хлопче, прийшов сюди? — питає вона.

Вклонився їй Андрій та й каже:

— Прийшов до сонця про дещо розпитати...

— Про що ж?

— Про все, чого сам не знаю.

— А чого ж ти сам не знаєш?

Почав їй розказувати Андрій, а стара слухала, слухала та й позіхати стала.

— Гаразд,— каже вона,— зачекай трішки — хутко син повернеться на ніч. А я тим часом подрімаю: страшенно зморилася за довгий день.

Вийшов Андрій з палаців, розклав вогонь, почав смажити сало на рожні: зголоднів же за довгу дорогу!

Наївся він сала з хлібом, захотілося пити. Пішов до річки й нагнувся до води. Раптом бачить — підіймається з дна річки дівчина, та така гожа, що й очей не відвести. І дівчина на нього задивилася.

— Не пий води з річки,— каже вона,— бо сонце тебе спалить!

— Але ж мені дуже пити хочеться...

— Йди за мною.

Андрійко-мудрійко
Андрійко-мудрійко

Привела дівчина хлопця до старого дуба, а з-під нього б'є джерело чистої студеної води.

Нагнувся Андрій і напився досхочу джерельної води.

Тим часом почало спускатися з неба сонце у свої палаци. Треба до нього йти, але не може він з вродливою дівчиною розлучитися.

— Ти ж гляди, не кажи сонцю, що мене тут бачив,— сказала дівчина, знялася вгору й засяяла звідти ясною зорею.

Андрійко-мудрійко

Пішов Андрій у палаци. А там сонце так пече, що аж стіни палаців тріщать. Але те Андрієві пусте - напився джерельної води, то й не може сонце його дійняти. Тільки шапку насунув на чоло, щоб очей йому не висмалило.

Розказав Андрій сонцю, чого прийшов. Сонце й каже:

— Вчити тебе не маю часу. Але влаштую так, що ти все сам знатимеш.

По цім слові зібрало сонце всі свої промені в один пучок і сяйнуло хлопцеві в голову. І Андрій одразу відчув, що голова йому стала ясною і світлою, тільки страшенно горить, а серце раптом холодним зробилося, як лід...

Андрійко-мудрійко

Андрійко-мудрійко

Вийшов Андрій з палаців. Кепсько відчув себе з холодним серцем. І тоді він згадав про гожу дівчину. Й так захотілося побачити її ще бодай раз, що аж млосно йому стало. Заходився він кликати її. Скотилася з неба ясна зоря і стала перед вродливою дівчиною. Як глянув на неї Андрій, зразу відчув, що серце йому знову стало таким, як було.

Узяв Андрій дівчину за руку і повів у свій край. І такий він щасливий тепер ішов, що й пташкам з крилами не заздрив.

Андрійко-мудрійко

Підійшли вони до того чоловіка, що сміття перегрібає.

Глянув на нього Андрій і все зрозумів.

— Ти,— каже він чоловікові,— шукаєш у смітті загублені копійки і лише дарма час тратиш. Берися ліпше за роботу, то швидше заробиш ті копійки, ніж знайдеш.

Послухав його чоловік, кинув марну роботу, взявся працювати й нажив і господарство, і гроші для власної потреби...

Андрійко-мудрійко

Йдуть вони далі, побачили чоловіка, що тин плечима підпирає. Глянув на нього Андрій та й каже:

— Не підпирай ти, чоловіче, того, що згнило, бо все одно воно впаде. Постав ліпше новий тин.

Послухався його чоловік і поставив новий тин замість гнилого.

Аж ось побачили вони того чоловіка, що на камені сидить і сам не знає, доки йому так сидіти. Андрій і каже:

— Не будь, чоловіче, таким скупим. Дай посидіти на цьому камені й іншим подорожнім.

Зняв Андрій чоловіка з каменя й сів сам з дівчиною. А чоловік веселий побіг додому.

Андрійко-мудрійко

Відпочили вони трохи та й рушили собі далі, у той край, де жив Андрій.

І тепер не Андрій людей про все розпитує, а люди його.

Так став Андрій за всіх наймудрішим.

Андрійко-мудрійко



Автор: Білоруська народна казка; ілюстратор: Якутович О.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



В моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати й розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились в моїй душі. Я б хотіла, щоб в україномовному дитинстві й моїх дітей також знайшлось місце цим дивовижним книжками. Саме для цього і була зроблена ця сторінка.

Більшість книг в цій збірці - унікальні, майже усі книги перекладені мною особисто, окремі переклади знайдені в букіністичних виданнях.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2017 Валерія Воробйова