|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Золотий Хвіст
Кубинська народна казка
у переказі В.Глоцера
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Портнягіна
Був собі півень. Звали його Золотий Хвіст. Він був найхоробрішим півнем у світі. І найгордовитішим.
Він ніколи не відходив далеко від свого курника, тому що тут були його кури. Час від часу він гучно кричав, щоб усі знали, що він у курнику.
Золотий Хвіст був гордий, але дуже добрий. Коли він знаходив зерна, він гукав усіх кур, щоб вони їх поклювали.
Він був сміливий і гордий, тому що саме таким має бути кожен сповнений гідності півень. Особливо подобалося Золотому Хвосту, коли на нього дивилися.
І дійсно, усі задивлялися на нього: кури, качки, індички. Але Золотому Хвосту також хотілося, щоб його бачили з усіх боків, тому він злітав на колодязь.
Одного дня Золотий Хвіст злетів на колодязь і зазирнув усередину. У воді він побачив іншого півня, який із люттю дивився на нього.
– Я не потерплю тут чужого півня! Я найсильніший! – закричав Золотий Хвіст, і його гребінець надувся і почервонів, наче помідор. Півень у воді теж підняв свій гребінець. – То ти мені погрожуєш! – ще сильніше розсердився півень.
Так, півень у воді погрожував і дражнився. Він робив усе те ж саме, що і Золотий Хвіст. Золотий Хвіст розкривав дзьоб – і півень у воді розкривав дзьоб. Золотий Хвіст піднімав лапу – і півень з колодязя теж піднімав лапу.
– Досить! – вигукнув Золотий Хвіст. – Я тобі покажу, як насміхатися з мене! – і войовниче замахав крилами. І півень, що сидів у воді, теж розлютився і замахав крилами.
Тут вже Золотий Хвіст не витримав і кинувся на свого ворога. І півень, що був у воді, теж кинувся на Золотого Хвоста. Вони зіткнулися...
І тут виявилося, що ніякого півня у воді немає.
– А, злякався! Утік! – радів Золотий Хвіст.
Але було вже пізно: він почав тонути. Золотий Хвіст борсався, бив крилами по воді і намагався злетіти. Але кожного разу падав назад у воду.
Тоді він заплющив очі й почав опускатися на дно.
Коли Золотий Хвіст опинився на дні, він почав несамовито дряпати й рити землю дзьобом і лапами.
– Мерщій, мерщій! Униз, униз!
Вода вже була позаду, земля ставала м'якішою, а Золотий Хвіст копав усе глибше й глибше. Він дуже стомився. Він зовсім знесилив. Вода ось-ось затопить його. Усе, кінець!..
Але що це? В очі йому вдарило яскраве світло. Золотий Хвіст навіть замружився. Перед ним, у самісінькому центрі землі, палав вогонь.
Поки Золотий Хвіст міркував, що робити далі, вода загасила полум'я і перетворилася на пару. Золотий Хвіст залишився цілий і неушкоджений.
А що тепер? Золотий Хвіст хотів спочатку піднятися нагору, але йому закортіло подивитися, що там далі, і він, не кваплячись, продовжив копати землю. Йому нема куди було поспішати. Раптом його дзьоб провалився у порожнечу.
– Де я? – спитав сам себе Золотий Хвіст і побачив, що він стоїть на одному з маленьких острівців, що плавали посеред великого моря, яке звалося Індійський Океан. Це були Кокосові Острови.
Йому пощастило, і він одразу вийшов на сушу, а міг би потрапити до океану. Золотий Хвіст не любив воду, тим більше, солону.
На Кокосових Остовах було спекотно. Тут завжди було літо. Люди, які там жили, дуже зраділи гостю.
Вони наділи йому на шию вінки з гарних квітів і спитали, звідки він прибув. Коли Золотий Хвіст розповів, що він прибув з Куби, вони дуже здивувалися.
А хочете знати, чим усе скінчилося? Я знаю, ви чекаєте, що буде битва, а потім Золотого Хвоста попросять стати королем за його хоробрість, або за те, що в нього таке блискуче пір'я. А коли він стане королем, він буде їздити у кареті. А потім повернеться на пароплаві додому... Ні, нічого цього не було. А було ось що.
Господар дому, де колись жив Золотий Хвіст, пішов до колодязя і почав опускати у воду відро. Він опускав, опускав, опускав, а мотузка все ніяк не закінчувалася.
Колодязь був дуже глибокий, і господарю довелося опускати відро аж поки воно не опустилося у діру на Кокосових Островах, яку проробив Золотий Хвіст.
Коли Золотий Хвіст побачив знайоме відро, він згадав свій курник і скоріше попрощався з гостинними мешканцями Кокосових Островів.
– Ну, тож я їду! До побачення! Бувайте здорові! – і він поїхав у відрі як на ліфті.
І скоро опинився у своєму курнику.
Він вийшов з колодязя, як завжди, гордовито і з гідністю. Золотий Хвіст ніколи не забував, що він найхоробріший півень у світі.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова