Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Жабенята в червоних капелюшках

Олена Бехлерова

Переклад українською – Олена Воронина
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Лопухова

Жили собі в Зеленій Долині дві жабки – Скрекотушка і Зелена Лапка.

Зелена Лапка довго роздивлялася довкола жовтими очима, дивилася на зелену траву, на зеленаву воду, на свій зелений плащик.

– Який бридкий оцей мій плащик! Не хочу такого!

– Бридкий? Чому? – здивувалася Скрекотушка.

– Ти тільки поглянь: зелена трава, зелена лепеха, зелена вода. І плащик на мені зелений. І на тобі! І звуть мене Зелена Лапка! І все таке зелене-зелене. Ой, як нудно!..

– А в сонечок он червоні сукенки... І на сукенках чорні крапочки... – мовила Скрекотушка. – Давай запросимо сонечок до себе в гості. Весело буде!

Зелена Лапка від радості аж лапками заплескала.

– Знаєш, що? Повісьмо таке запрошення:

Хто вбрання червоне має, Хай приходить, прилітає. Нині в нас веселе свято Для тих, хто має червоні шати. У кого червоні беретики й шапки. Запрошують в гості зелені жабки.

От вивісили жабки запрошення на старій вербі.

Не минуло й години – прилетіла трясихвістка. Прочитала, труснула хвостиком:

– Це не для мене! Я не маю червоної шапочки!

Прилетіли горобці, прочитали й розлетілися:

– То не для нас! Ми не носимо червоних капелюшків!

Прилетіло двоє дятлів. Читали, водили дзьобами по літерах, а тоді подивилися на себе у воду:

– У нас червоні шапочки з пір’їнок. Це нас запрошують. Підемо на свято!

Причалапала до верби велика стара жаба. Довго читала те, що написали жабки. Похитала головою:

– Нащо вам ті гості?

– Як-то «нащо»? – обурилися жабки. – Буде весело!

– Ой, глядіть, щоб не вийшло з того лиха! – буркотіла стара жаба.

Але жабки не слухали її. Не мали часу. Бо саме почулося: тук, тук, тук?

Це прийшли перші гості – дятли – й застукали у дерево так, як гості стукають у двері.

– Ласкаво просимо, ласкаво просимо! – радісно заскрекотали жабки.

Дятли низько вклонились. І тоді жабки побачили їхні гарні беретики з червоних пір’їнок.

– Аж ось і сонечка! – вітали жабки нових гостей. – А он і маки йдуть!

– А то хто – за маками? Які чудові капелюшки!

Це з лісових хащів прийшли мухомори. Таких капелюшків жабки не бачили зроду! Великі, червоні, а на них білі крапочки й сріблясті плямки.

Жабки розглядали гостей, широко розкривши великі круглі очі. А самі дивилися на свої зелені плащики й зітхали:

– От якби нам такий комірець, як у маку!

– Сукенки в сонечок ще кращі!

– А в дятлів шапочки?

– Ні! Найкращі капелюшки в мухоморів!

– Ах, я б віддала десять зелених плащиків за один такий капелюшок! – вигукнула Зелена Лапка.

...Пора було частувати гостей.

Подали жабки квітковий сік, лугову росу.

– Пийте, сонечка! – припрошує Зелена Лапка.

– Може, ще келишок роси? – питає Скрекотушка.

І подає чашечку сонечкові, а сама дивиться на його чудову сукенку. Келих перехиляється, і сік – кап, кап... на траву!

Потім заграв оркестр цвіркунів.

Почалися танці.

Ой, не одна жабка забувала, в який бік кружляє коло, коли-треба притупнути, а коли плеснути в лапки!

Скрипки цвіркунів заграли саме тоненько-тоненько, задзижчали джмелі...

Аж тут раптом – біля самої верби... що це?

– Кла-кла-кла!

– Чорногуз! – перелякано скрикнули жабки. – Хто його сюди кликав?

Засміявся чорногуз, похитав дзьобом.

– А мої червоні панчохи? Адже ви самі написали:

Хто вбрання червоне має, Хай приходить, прилітає.

Я теж хочу весело потанцювати на вашому святі.

Але жабки не привітали гостя в червоних панчохах.

Повтікали.

Тільки де-не-де поблискували у траві їхні жовті очі.

Повернувся чорногуз сердитий на свій луг.

А жабки? О, жабки дуже скоро забули про свій переляк.

Вони саме радилися з сонечками, як шити комірці і сукенки в крапочки, приміряли капелюшки мухоморів.

Так минула година чи, може, й дві.

Ох, як весело стало тепер у Зеленій Долині!

Серед зеленої трави стрибають жабки. Але як же гарно вбрані! Раз у раз заглядають вони у ставок, наче в дзеркало – одна поправляє комірець, друга обсмикує нову червону сукенку.

Тільки стара мудра жаба дивилася на жабок і хитала головою:

– Ой, глядіть, щоб не було з цього лиха!

Але жабки навіть не глянули на неї.

Не помітили вони й чорногуза, який стояв у своєму гнізді і дивився згори на Зелену Долину.

– Що це там червоне стрибає по лузі? – дивується чорногуз. – Що то може бути?

Злетів з гнізда і став віддалік.

– О! Диви-но: тут капелюшки самі походжають, там шапки стрибають!!!

Підійшов чорногуз ближче, під самісіньку вербу.

– Та це жабки! Ну й повбиралися! Кла-кла-кла! – розсміявся чорногуз. – Якраз для мене!

Та жабки нічого не чують.

– Я вже не можу дивитись на зелений колір!

– А я ніколи вже не зніму цього червоного капелюшка!

– А я – червоної сукенки! – голосно кричали жабки.

А чорногуз усе ближче й ближче! Не поспішає, поволі переступає цибатими ногами у червоних панчохах.

Ніколи ще не був він такий веселий!

Наспівує собі чорногузячим голосом:

Не втечеш від мене, жабко,– Добре бачу твою шапку!

Аж тепер помітили його жабки!

Аж тепер почули його голос!

Одна – стриб! – сховалася у зеленій воді.

Даремно! Чорногуз добре її бачить і співає своєї:

Не сховаєшся, в лататті Червоніє твоє плаття.

Скік! – причаїлася Зелена Лапка серед зеленого листя.

А чорногуз уже біля неї:

Серед листя добре бачу, Як червона шапка скаче!

Мудра стара жаба, що сховалася під великим зеленим листом, ледве встигла крикнути:

– Мерщій скидайте червоне вбрання!

Попадали в траву поспіхом скинуті капелюшки. В один бік полетіла сукенка, у другий шапка.

А жабки у своїх зелених плащиках – стриб! – під зелений листок, в зелену траву, в зелену воду.

Позирає чорногуз на всі боки. Вже не співає.

Торкнув дзьобом червоний капелюшок у траві. А капелюшок не тікає!

– Куди поділися жабки? – дивується чорногуз.

Не бачить, що під листок сховалася одна – в зеленому, як лист, плащику. У траві причаїлася друга – зелена, як трава. Третя сидить у воді – у зеленому, як вода, плащику.

І все навколо таке зелене-зелене...

Похилив чорногуз довгого дзьоба! Ой, який же він був сердитий!

Не знайти йому вже так легко зелених жабок у зеленій траві, в зеленій воді, серед зеленого листя!

Автор: Бехлерова О.; ілюстратор: Лопухова С.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова