|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Аудіоказка "Воду замкнули"
Англійська народна казка
Воду замкнули
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – М.Авсюк
Давним-давно на фермі біля Тавістока працювали дві дівчини, Бет і Моллі.
А ви, напевно, знаєте, що в давні часи в усьому Девонширському графстві навряд чи знайшовся б хоч один будинок без свого домовика, або, як їх іще звали, брауні.
Брауні були схожі на малесеньких смішних чоловічків. Але були вони страшенно вередливі, спробуй-но тільки їм не догодити – побачиш, що буде!
Бет і Моллі були дівчата гарненькі, і обидві дуже любили потанцювати. Але от що дивно: у інших дівчат, наприклад, часто не вистачало грошей навіть на кольорову стрічку або на нові гребінці для волосся. А в Бет і Моллі завжди знаходився зайвий пенні, і вони що хотіли, те й купували в сільський крамниці. І ніхто не міг у них дізнатися, звідки вони беруть на це гроші. Це був їхній секрет! А виказати секрет – значить сполохати удачу, вже хто-хто, а вони добре це знали.
Щовечора, перед тим як йти нагору спати, вони ставили перед камінними ґратами в кухні низьке дерев'яне відро з водою.
Зранку відро виявлялося порожнє, а замість води на дні лежала срібна монетка. Тільки, звичайно, ніхто, крім них, не знав про це.
Якось дівчата повернулися з танців дуже пізно і відразу лягли спати. Раптом Бет почула шум, ніби хтось бив маленькими кулачками в кухонні двері. Вона сіла на ліжку і прислухалася. Стук пролунав знову, і вона почула гучні високі голоси:
– Воду замкнули! Воду замкнули!
– Прокинься, Моллі! – зашепотіла Бет, трясучи Моллі за плече. – Це, напевно, наші брауні. Ми забули залишити їм води.
Але Моллі у відповідь тільки вище натягнула на голову ковдру і сказала, що ні за що в світі не вилізе з теплого ліжка навіть заради всіх брауні з усього графства.
Бет посиділа, послухала, як брауні стукають у двері і кричать, і, нарешті, сама встала з ліжка і спустилася вниз. У кухні вона нікого не побачила, але по кутах хтось шурхотів і гомонів тоненькими голосами.
Вона зняла кришку з великої діжки і почала переливати з неї воду у низьке дерев'яне відерце.
А поки переливала, весь час прислухалася, про що шепочуться по кутах брауні. Виявляється, мова йшла про те, як покарати Моллі за те, що вона не захотіла вилазити з теплого ліжка «навіть заради всіх брауні з усього графства».
Один сказав, що її треба за це кілька разів добряче вщипнути. Інший захотів, щоб вона осліпла на одне око. Брауні довго сперечалися, і, нарешті, зійшлися на тому, що найгірше для Моллі покарання – щоб вона більше не могла танцювати! І вони вирішили зробити її кульгавою на сім років. Через сім років з неї можна буде зняти це покарання, але для цього буде потрібна трава з дивною назвою «кицьки-лацьки-дзусь». Так все і сказали, голосно і по складах: – Кицьки-лацьки-дзусь.
Почувши, яке жахливе покарання загрожує Моллі, і яка довга назва в трави, що може зняти це покарання, Бет дуже злякалася. Вона злякалася, що одразу забуде це довге і дивне слово і тоді не зуміє допомогти бідолашній Моллі. Тому вона швидше побігла нагору, до спальні, весь час повторюючи про себе це слово, і стала будити Моллі, щоб сказати це слово їй. Але Моллі не хотіла прокидатися. І чим більше Бет трясла її за плече, тим вище Моллі натягувала собі на ніс ковдру. А коли вранці Бет прокинулася, вона не могла пригадати жодної букви цього слова. Так бідна Моллі стала кульгавою.
Пройшло сім років, і якось Моллі гуляла сама далеко від дому в полі. Раптом вона побачила посеред поля великий гриб.
Вона нахилилася, щоб зірвати його, але гриб підстрибнув і обернувся дивним маленьким чоловічком.
Чоловічок вигукнув якесь дивне довге слово, яке Моллі ніколи раніше не чула, і стьобнув її по хворій нозі якоюсь дивною довгою травою.
– Кицьки-лацьки-дзусь! – вигукнув чоловічок.
І Моллі одразу ж перестала кульгати і побігла додому бігом.
З того дня вони з Бет знову стали ходити на танці, і ніколи більше не забували залишати брауні відерце з водою.
Слухати аудіоказку:
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова