Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


В.Лунін

Слоненя та лист

Слоненя та лист

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – О.Сурвилло

 

Якось вранці, коли слоненя додивлявся останні сни, веселий сонячний промінь заліз крізь щілинку у віконницях до нього в кімнату і став лоскотати кінчик його хобота. Слоненя чхнув і, не прокидаючись, відсунув хоботом сонячний промінь у бік.

Однак промінь не вгамовувався. Підкравшись, він спробував влізти слоненяті під вії. Однак слоненя лише міцніше замружився, знову відштовхнув від себе настирливий промінь і заліз з головою під ковдру. Йому хотілося ще трохи — ну зовсім трохи поспати. Але як би не так! Цієї ж миті почувся гучний, але рішучий стук у двері, і чийсь високий скрипучий голос запитав:

— Гей! Чи є хто вдома?

— Нікого немає. Всі пішли, — буркнув заспаний слоненя і повернувся на другий бік.

Але стукіт не припинявся і навіть став більш нав'язливим.

— Йду, йду! Поспати не дадуть! — нарешті не витримав слоненя.

Слоненя та лист

Напівсонний він підвівся, навпомацки сунув ноги в капці, зробив пару раз присідання і тільки тоді відкрив очі.

У двері, як і раніше, стукали.

— Скільки можна стукати! Та йду вже! — невдоволено вигукнув слоненя і почвалав до дверей.

Біля дверей стояла сорока. Її довгий синяво-чорний хвіст нервово погойдувався. На боці у сороки висіла значних розмірів поштарська сумка.

— Довго спите! — суворо сказала вона. — Вам кореспонденція.

— Що-що? — не зрозумів слоненя.

— Я кажу отримайте поштове відпр-равлення.

— Яке таке відправлення? — слоненя від обурення навіть затряс головою. — Я нікуди не збираюся!

— А вам і не треба нікуди відпр-р-равлятися. Вам потрібно тільки отримати листа, — і сорока дістала з сумки маленький конверт з гарною маркою. — Держіть.

Слоненя та лист

— Листа? — здивувався слоненя. — А що мені з ним робити? Я ще ніколи й ні від кого не одержував листів.

Слоненя та лист

— Я вважаю, ви повинні його пр-р-рочитати! — пророкотіла сорока, сунула листа слоненяті в хобот і полетіла.

— Як же я його прочитаю? Адже я читати не вмію, — зітхнув слоненя.

Слоненя та лист

Що ж робити? Піду-но до зайця. Може, він мені листа прочитає?

Слоненя та лист

Слоненя знайшов приятеля в городі. Заєць стояв, зігнувшись, біля грядки. Поруч була лавочка. На лавці лежала розкрита книга. Вирве заєць травинку і дивиться в книгу, вирве іншу, і знову туди зазирає.

— Що це ти тут робиш? — поцікавився слоненя.

— Не бачиш хіба? Грядку прополюю, — роздратовано відповів заєць. — Уф-ф!

Він випростався і витер піт з лоба.

— А книга тобі навіщо?

— Навіщо-навіщо! Та щоб зрозуміти, яка травичка бур'ян, а яка — ні!

Слоненя та лист

Глянув слоненя в книгу, а там десятки рослин зображені. І всі одна на одну схожі.

— До чого ж ти розумний! — захопився слоненя. — Я б ніколи не зрозумів, де тут яка травичка!

— Вік живи, вік учись, — повчальним тоном сказав заєць. — Все дуже просто.

Він нахилився, витяг із землі травинку і подивився в книгу:

— Ось ця травичка, наприклад, — бур'ян! І ця. — заєць висмикнув із землі корінець, — теж бур'ян!

Слоненя та лист

— Та ні! Ця — ніби морквина! — з сумнівом промовив слоненя.

Заєць з подивом глянув на худий зеленувато-рудий корінець, потім подивився в книгу, знову глянув на корінець і раптом засунув корінець в рот і, похрумкавши, прорік:

— Не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Смачна морква! Без книги така ніколи б не виросла!

Слоненя та лист

— У мене є дещо цікавіше, ніж книга! — слоненя дістав з кишені листа й помахав ним перед носом у зайця.

— Це що, лист? Тобі? — очі в зайця заблищали нездоровим блиском. — Страх як люблю читати чужі листи! Хто багато читає, той багато знає. А можна в нього, ну, хоча б одним оком зазирнути?

— Можна, — дозволив слоненя.

Слоненя та лист

Він сподівався, що заєць прочитає листа вголос. Але заєць, на лихо, читав про себе:

— Так. Угу. Знаєш, слоненя, а я таке ж саме отримав.

І, повертаючи листа слоненяті, додав:

— І ти підеш?

— Піду, — не дуже впевнено промовив слоненя.

— Я теж піду. Обов'язково, — сказав заєць. — Мені подобається там бувати. А тобі?

— Так-так! І мені теж.

— Ну, тоді до зустрічі, — посміхнувся заєць і, відвернувшись, знову заходився полоти.

— До зустрічі! — кивнув слоненя і важко зітхнув.

Слоненя та лист

«Цікаво, де це ми повинні зустрітися? — думав він, крокуючи по дорозі. — От що! Піду-но я до бегемота. Нехай він мені листа прочитає».

І слоненя рушив до лікарні на квітковій галявині, де бегемот працював лікарем.

Слоненя та лист

Лікар в цей час якраз закінчив прийом хворих. Він зробив це раніше ніж звичайно. Бегемот поспішав в гості до жирафа.

І тут раптом він помітив незвично сумного слоненя. Слоненя дивився на нього якимось дивним поглядом і мовчав.

— Ти до мене? — запитав бегемот.

— Угу, — нерішуче вимовив слоненя.

— Ну, що там у тебе сталося? Говори, тільки швидше. Я дуже поспішаю.

Слоненя та лист

— Та от, — зовсім знітився слоненя, — я тут листа отримав, а прочитати не можу.

Слоненя та лист

— А-а! — здогадався бегемот. — В тебе погіршився зір! Ану, поглянь сюди!

І, не даючи йому отямитися, доктор повернув слоненя обличчям до таблиці перевірки гостроти зору.

— Це яка буква? — бегемот показав на маленьку букву «п» у нижньому рядку.

— Не розберу, — чесно відповів слоненя.

— А це? — запитав бегемот, вказуючи на більш велику літеру «к» двома рядками вище.

— Не розберу.

Слоненя та лист

— Гм-м-м! Дивно! Дуже дивно! — обличчя доктора спохмурніло. Він торкнувся указкою до величезної букви «С» у самому верхньому рядку таблиці.

— Не знаю, — слоненя відчув, як його очі наповнюються сльозами.

— Та-ак! Надзвичайно важкий випадок! — похитав головою бегемот. — Тобі, голубчику, без окулярів ніяк не обійтися! Цілком, так! — доктор щось написав на невеликому листку акації і вручив йього слоненяті. — Ось маєш рецепта. Замов собі окуляри. І приходь до мене через тиждень. А зараз вибач, зовсім часу немає. Я й так уже запізнився.

Слоненя та лист

І бегемот поспіхом пішов з квіткової галявини, залишивши слоненя самого.

— Знову я нічого не дізнався, — сумно зітхнув слоненя. — Може, піти на луг, до теля?

Слоненя та лист

Теля на лузі не було. Зате з будиночку на краю луки голосно долинали звуки, дуже схожі на плямкання.

— Гей, теля! — крикнув у віконце слоненя. — Якщо ти вдома, виходь. Є справа до тебе!

Але з будиночка ніхто не вийшов, хоча плямкання досі лунало.

— Теля, де ти там? — ще голосніше крикнув слоненя.

— Я тут, — почулося, нарешті, з-за дверей, і на порозі з'явився теля. Він щось жував.

— Що це ти так довго не виходив? — ображено запитав слоненя.

— До обіду ще далеко. Ось я і вирішив перед обідом трохи перекусити, — все ще продовжуючи жувати, промовив теля. — Я взагалі дуже-дуже люблю поїсти!

— Послухай, ти б не міг мені допомогти? — запитав слоненя, дістаючи з кишені листа. — Я тут листа отримав.

Теля взяв лист у слоненяти і почав його з усіх боків роздивлятися.

— Гарний лист! — із заздрістю сказав він. — На листочок схожий! І марка на ньому червона, як квітка! Чудовий лист!

— Я радий, що тобі сподобалося, — усміхнувся слоненя. — Хочеш спробувати його прочи...

Але не встиг він закінчити фразу, як теля урвав його:

— Спробувати? — Він не вірив своєму щастю!

— Ну так, — кивнув слоненя, — Може, ти спробуєш його...

— Із задоволенням! — знову не дослухавши, вигукнув теля і засунув листа в рот. — А на фмак фоно фе факе фмафне як тфафа!

Тільки тут отямився слоненя.

— Що ти накоїв? — закричав він. — Негайно віддай листа!

— Як же я тобі його віддам, якщо я його вже з'їв? — відповів теля, ковтаючи останній шматок. — І взагалі, ти ж сам сказав, щоб я спробував його на смак.

Слоненя та лист

— Ти мене не дослухав! — сказав, мало не плачучи, слоненя. — Я хотів, щоб ти його спр...

— Ну от — обірвав його теля. — Ти знову!

— Та ні ж бо! — вигукнув у відчаї слоненя. — Ти мав спробувати його ПРОЧИТАТИ!

Слоненя та лист

— Що ж ти оразу не сказав! — обурився теля. — Я б ні за що не став його їсти, якби знав! Та не переймайся! — додав він, дивлячись як слоненя побивається. — Я все одно читати не вмію. А якщо ти хвилюєшся за моє здоров'я, то абсолютно дарма. Лист маленький. Живіт від нього не болітиме.

Але слоненя був невтішний:

— Тепер я ніколи не дізнаюся, про що був цей лист!

— Чому ж, — заперечив теля. — Дізнатися дуже просто! Треба тільки знайти того, хто написав листа.

— І правда! — просяяв слоненя. — Ти, теля, молодець! Я б до цього не додумався! Може, підемо шукати разом?

— Але спочатку треба підкріпитися, — суворо сказав теля. — Ми зараз заглянемо до мого сусіда, жирафа. У нього сьогодні гості, і напевно буде багато смачного!

Слоненя та лист

— Як же ми туди підемо? — запитав слоненя. — Жираф нас не запрошував.

— Дурниці! — безтурботно махнув хвостом теля. — Я завжди ходжу до нього без запрошення. То ж йдемо?

— Йдемо, — знехотя погодився слоненя.

Слоненя та лист

Стіл в саду у жирафа був заставлений усілякими смачними стравами. До нього вже прийшли в гості заєць, бегемот і черепаха.

Слоненя та лист

Жираф посадив гостей за стіл и почав розважати їх розмовою.

— Гарна сьогодні погода, чи не так? — сказав він.

— Дуже, дуже гарна! — погодився бегемот. — І сад у тебе гарний! І стіл!

— Так, стіл — те, що треба! — підхопив заєць і відсьорбнув ковток чаю. — А вже яке смачне моє улюблене бананове варення!

— Його і слоненя любить, — кивнув головою жираф. — До речі, де ж він? Дивно, що його немає...

— І справді дивно, — погодився заєць. — Він вирушив до тебе раніше за мене.

Слоненя та лист

— Може, з ним щось сталося? — занепокоївся бегемот. — Він майже нічого не бачить. Годину тому я виписав йому окуляри.

— Бідолашне слоненя! — зітхнув жираф.

— Бідолашне, бідолашне слоненя! — погоджуючись, закивали гості.

Слоненя та лист

Жираф хотів щось іще сказати добре про слоненя. Але тут з криком:

— Ви не все з'їли? Ще дещо залишилося? — до садку влетів теля.

— Та не хвилюйся ти так! Ми тільки сіли за стіл, — заспокоїв приятеля жираф.

— А можна мені привести мого друга? Він там, за хвірткою.

— Звісно, можна, — усміхнувся жираф. — А хто твій друг?

— Слоненя.

Слоненя та лист

— Нічого не розумію, — здивувався жираф. — Що ж він сам не заходить? Адже я йому відправив листа із запрошенням!

— Так, значить, це я твій лист щойно з'їв! — вигукнув теля. — Ото слоненя зрадіє! А то він не встиг прочитати листа.

Тут вже здивувався заєць.

Слоненя та лист

— Як це — не встиг? — вигукнув він. — Я точно знаю, він заходив до мене, вже прочитавши листа. Ти, теля, нічого не плутаєш?

— Ні, він не плутає, — сказав, з'являючись із-за кущів, слоненя. Вигляд у нього був збентежений. — Просто я читати не вмію, а зізнатися в цьому не наважувався.

— То он воно в чому справа! — засміявся заєць.

— А я вже думав, що в тебе й справді поганий зір, — невдоволено похитав головою бегемот. — Недобре це все! Недобре!

Слоненя та лист

Слоненя зовсім засмутився.

— Я більше не буду, — опустивши очі, прошепотів він. — І читати навчуся. Ви мені вірите?

— Віримо, віримо. Доведеться повірити, — усміхнувся бегемот.

Слоненя та лист

— Ну, а тепер прошу всіх до столу, — сказав жираф.

— Давно пора! А то я щось зголоднів, — вигукнув теля.

І друзі сіли за стіл і нарешті зайнялися своєю улюбленою справою.

Слоненя та лист



Автор: Лунін В.; ілюстратор: Сурвилло О.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



В моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати й розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились в моїй душі. Я б хотіла, щоб в україномовному дитинстві й моїх дітей також знайшлось місце цим дивовижним книжками. Саме для цього і була зроблена ця сторінка.

Більшість книг в цій збірці - унікальні, майже усі книги перекладені мною особисто, окремі переклади знайдені в букіністичних виданнях.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2017 Валерія Воробйова