Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Російська народна казка

Сивко-бурко

Сивко-бурко

Переклад українською – В.Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – М.Кочергін

 

Сивко-бурко

Жив собі старий, і було в нього три сини. Молодшого всі Іванком-дурником звали. Посіяв раз старий пшеницю. Добра вродила пшениця, та тільки унадився хтось ту пшеницю м'яти та топтати.

От старий і каже синам:

— Любі мої діти! Треба стерегти пшеницю кожну ніч по черзі, треба спіймати злодія!

Настала перша ніч. Пішов старший син стерегти пшеницю, та захотілося йому спати. Забрався він на сінник і проспав до ранку.

Приходить вранці додому і каже:

— Всю ніч я не спав, стеріг пшеницю! Змерз увесь, а злодія не бачив.

Другої ночі пішов середній син. І він так само всю ніч проспав на сіннику.

На третю ніч приходить черга Іванку-дурникові йти. Поклав він пиріг за пазуху, взяв мотузку і пішов. Прийшов в поле, сів на камінь. Сидить не спить, пиріг жує, на злодія чекає.

Сивко-бурко

Рівно опівночі прискакав на пшеницю кінь — одна шерстинка срібна, друга золота, біжить — земля гуде, з вух дим стовпом валить, з ніздрів полум'я пашить. І став той кінь пшеницю їсти. Не стільки їсть, скільки топче копитами. Підкрався Іванко до коня і враз накинув йому на шию мотузку. Кінь рвонувся щосили — та дарма!

Іван скочив на нього спритно й міцно вхопився за гриву. Вже кінь носив-носив його по полю скакав-скакав — ніяк не міг скинути!

Став кінь просити Іванка:

— Відпусти ти мене, Іванко, на волю! Я тобі за це велику службу відслужу.

— Добре, — відповідає Іван, — відпущу, але як я тебе потім знайду?

— А ти вийди в чисте поле, широке роздолля, свисни три рази молодецьким посвистом, гукни богатирським покриком: «Сивко-бурко, віщий каурко, стань переді мною, як лист перед травою!» — я тут і з'явлюся.

Відпустив Іванко коня і взяв з нього обіцянку пшениці ніколи більше не їсти і не топтати.

Сивко-бурко

Прийшов Іванко вранці додому.

— Ну, розказуй, що ти там бачив? — питають брати.

— Зловив я, — каже Іванко, — коня — одна шерстинка срібна, друга золота.

— А де ж кінь?

— Та він обіцяв більше не ходити по пшеницю, от я його і відпустив.

Сивко-бурко

Не повірили Іванкові брати, посміялися над ним досхочу. Та тільки вже з тієї ночі і справді ніхто пшениці не чіпав...

Сивко-бурко

Згодом після того цар розіслав гінців по всіх селах, по всіх містах наказ оголосити:

— Збирайтеся, бояри та дворяни, купці та прості селяни, до царя на подвір'я!

Сидить царська дочка Олена Прекрасна у своєму високому теремі біля віконця. Хто на коні до царівни доскочить, та з її руки золотий перстень зніме, за того вона і заміж піде!

 

Сивко-бурко

От у зазначений день збираються брати їхати до царського двору — не для того, щоб самим скакати, а хоч на інших подивитися. А Іванко з ними проситься:

— Братці, дайте мені хоч будь яку конячку, і я хочу поїхати подивитися на Олену Прекрасну!

— Куди тобі, дурню! Людей хіба хочеш насмішити? Сиди собі на печі та попіл перетрушуй! 

Сивко-бурко

Поїхали брати, а Іванко-дурник і каже невісткам:

— Дайте мені коробку, я хоч в ліс піду — грибів наберу!

Взяв кошик і пішов, наче по гриби.

Вийшов Іванко у чисте поле, широке роздолля, жупан під кущ кинув, а сам свиснув молодецьким посвистом, гукнув богатирським покриком:

— Сивко-бурко, віщий каурко, стань переді мною, як лист перед травою!

Кінь біжить, аж земля гуде, з вух дим стовпом валить, з ніздрів полум'я пашить. Прибіг і став перед Іванком як укопаний.

— Чого хочеш, Іванку?

— Хочу подивитися на царську дочку Олену Прекрасну! — відповідає Іван.

— Ну, залазь вже до мене в праве вухо, а з лівого вилазь!

Сивко-бурко

Вліз Іванко коню в праве вухо, з лівого виліз — і став таким парубком, що ані взяти, ані згадати, ані в казці сказати, ані пером описати! Сів на Сивка-бурка і поскакав прямо до міста. Наздогнав він по дорозі своїх братів, проскакав повз них, пилом дорожнім обсипав.

Сивко-бурко

 

Прискакав Іванко на площу — прямо до царського палацу. Дивиться — народу видимо-невидимо, а у високому теремі, біля вікна, сидить царівна Олена Прекрасна. На руці в неї перстень виблискує — ціни йому немає! А собою вона красуня з красунь. Дивляться всі на Олену Прекрасну, а ніхто не наважується до неї доскочити: нікому не хочеться шию собі ламати.

Сивко-бурко

Вдарив тут Іванко Сивка-бурка по крутих боках. Пирхнув кінь, заіржав, стрибнув — тільки на три колоди до царівни не дострибнув. Здивувався народ, а Іванко повернув Сивку і поскакав.

Кричать усі:

— Хто такий? Хто такий?

Сивко-бурко

Сивко-бурко

А Іванка вже й сліду нема. Бачили, звідки приїхав, не бачили, куди поїхав. Прискакав Іванко в чисте поле, зіскочив з коня, вліз йому в ліве вухо, а з правого виліз і став як і раніше Іванком-дурником.

Відпустив він Сивка-бурка, набрав повний кошик мухоморів і приніс додому:

— Овва, які грибки хороші!

Розсердилися невістки на нього і ну його лаяти:

— Що ти, дурень, за гриби приніс? Тільки тобі одному їх їсти!

Сивко-бурко

 

Іванко усміхнувся, заліз на піч і сидить.

Повернулися додому брати і розповідають дружинам, що вони в місті бачили:

— А який молодець до царя приїжджав! Такого ми зроду не бачили. До царівни тільки на три колоди не дострибнув.

А Іванко лежить на печі та сміється:

— Братики рідні, а чи не я це там був?

— Куди тобі, дурню, там бути! Сиди вже на печі та мух лови!

Сивко-бурко

Другого дня старші брати знову поїхали в місто, а Іванко взяв кошик і пішов по гриби. Вийшов у чисте поле, широке роздолля, жупан кинув, сам свиснув молодецьким посвистом, гукнув богатирським покриком:

— Сивко-бурко, віщий каурко, стань переді мною, як лист перед травою!

Кінь біжить, аж земля гуде, з вух дим стовпом валить, з ніздрів полум'я пашить. Прибіг і став перед Іванком як укопаний.

Сивко-бурко

Вліз Іванко Сивку-бурку в праве вухо, а з лівого виліз і став гарним парубком. Скочив на коня і поскакав до двора. Бачить — на площі народу ще більше, ніж учора. Всі на царівну милуються, а скакати ніхто і не думає: бояться собі шию зламати! Вдарив тут Іванко свого коня по крутих боках. Заіржав Сивка-бурка, стрибнув — тільки на дві колоди до вікна царівни не дістав.

Повернув Іванко Сивку і поскакав. Бачили, звідки приїхав, не бачили, куди поїхав. А Іванко вже в чистому полі. Відпустив Сивка-бурка, а сам пішов додому. Сів на піч, сидить, чекає братів.

Приїжджають брати додому і розповідають:

— Знов той же молодець приїжджав! Не дострибнув до царівни тільки на дві колоди.

Іванко і каже їм:

— Братики, а чи не я це там був?

— Сиди, дурню, мовчи!..

На третій день брати знову збираються їхати, а Іванко каже:

— Дайте мені хоч поганеньку конячку: поїду і я з вами!

— Сиди, дурень, вдома! Тільки тебе там і не вистачає!

Сивко-бурко

Сказали і поїхали.

Іванко вийшов у чисте поле, широке роздолля, свиснув молодецьким посвистом, гукнув богатирським покриком:

— Сивко-бурко, віщий каурко, стань переді мною, як лист перед травою!

Кінь біжить, аж земля гуде, з вух дим стовпом валить, з ніздрів полум'я пашить. Прибіг і став перед Іванком як укопаний. Вліз Іванко коню в праве вухо, а з лівого виліз. Став молодець молодцем і поскакав до царського двору.

Сивко-бурко

Прискакав Іванко до високого терему, шмагнув Сивку-бурку батогом. Заіржав кінь, вдарив об землю копитами, стрибнув — і доскочив до вікна! Поцілував Іванко Олену Прекрасну в червоні губи, зняв з її пальця заповітний перстень і помчав. Тільки його й бачили!

Тут всі зашуміли, закричали, замахали руками:

— Тримай його! Лови його!

А Иванка й сліду нема.

Відпустив він Сивка-бурка, прийшов додому. Одна рука обмотана ганчіркою.

— Що це з тобою сталося? — запитують невістки.

— Та от, шукав гриби, на сучок наштрикнувся...

І поліз на піч.

Повернулися брати, стали розповідати, що і як було:

— Той молодець в цей раз так скакнув, що до царівни дострибнув і перстень з її пальця зняв!

Іванко сидить на печі та знай своє:

— Братики, а чи не я це там був?

— Сиди, дурень, не базікай дарма!

Тут Іванкові захотілося на дорогоцінний перстень царівни поглянути. Як розмотав він ганчірку, так по всій хаті і засяяло!

— Перестань, дурень, з вогнем балуватися! — кричать брати. — Ще хату спалиш. Пора тебе зовсім з дому прогнати!

Нічого їм Іванко не відповів, а перстень знову ганчіркою обмотав...

Через три дні цар знову гінців шле з наказом: щоб увесь народ, скільки є в царстві, збирався до нього на гостину і щоб ніхто не смів залишатися вдома. А хто погидує царським запрошенням, тому голову з плечей геть! Нічого робити, вирушили брати на бенкет, повезли з собою і Іванка-дурника. Приїхали, сіли за столи дубові, за скатертини візерунчасті, п'ють-їдять, розмовляють. А Іванко забрався за піч, у куточок, і сидить там.

Сивко-бурко

Ходить Олена Прекрасна, пригощає гостей. Кожному підносить вина та меду, а сама дивиться, чи немає у кого на руці її персня заповітного. У кого перстень на руці — той і наречений її. Тільки ні в кого персня не видно...

Сивко-бурко

Обійшла вона всіх, підходить до останнього — до Іванка. А він у запічку сидить, одежина на ньому худа, постоли драні, одна рука ганчіркою обв'язана. Брати дивляться і думають: «От, бач, царівна і нашому Іванку вина підносить!»

А Олена Прекрасна подала Іванкові чарку вина і питає:

— Чому це у тебе, молодець, рука обв'язана?

— Ходив у ліс по гриби та на сук наштрикнувся.

— Ану, розв'яжи, покажи!

Розв'язав Іванко руку, а на пальці у нього царівнин перстень заповітний: так і сяє, так і виблискує!

Зраділа Олена Прекрасна, взяла Іванка за руку, підвела до батька і каже:

— Ось, батечку, мій наречений і знайшовся!

Вмили Іванка, причесали, вдягли, і став він не Іванком-дурником, а гарним парубком, аж не впізнати!

Тут чекати та міркувати не стали — швидко весілля справили! Я там був, мед-пиво пив, по вусах текло, а в рот не попало.

Сивко-бурко

 

Сивко-буркоСивко-бурко



Автор: Російська народна казка; ілюстратор: Кочергін М.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



В моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати й розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились в моїй душі. Я б хотіла, щоб в україномовному дитинстві й моїх дітей також знайшлось місце цим дивовижним книжками. Саме для цього і була зроблена ця сторінка.

Більшість книг в цій збірці - унікальні, майже усі книги перекладені мною особисто, окремі переклади знайдені в букіністичних виданнях.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2017 Валерія Воробйова