|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
П'ять пальців
Німецька народна казка
у переказі Михайла Туберовського
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Калаушин
П'ять пальців, п'ять рідних братів, завжди і скрізь ходили разом. І оскільки вони міцно трималися один одного, ніхто не наважувався їх образити.
Найстаршого звали Токкі. Це був Великий палець: він був найсильніший і найтовстіший.
Поруч із ним був Піккі. Цей палець завжди і на все вказував, навіть коли його не просили. Недарма він був вказівним пальцем!
Середній, Ліккі, був найвищим на зріст. Він носив на голові блискучий наперсток і дуже цим пишався.
За ним йшов Безіменний палець, його звали Чіккі.
А з самого краєчку примостився коротун Мізинчик, якого брати називали Міккі-малюк або просто Міккі.
Скільки разів Токкі говорив своїм молодшим братам:
– Нікуди без мене не ходіть. Завжди та скрізь тримайтеся разом. Інакше з вами трапиться біда.
Але брати не послухалися Токкі.
– Цей тюхтій нам тільки заважає, – сказали вони. – Без нього ми підемо так далеко, що обов'язково знайдемо дорогоцінний скарб!
Так сказали неслухняні брати і вирушили в дорогу, а старшого, Токкі, залишили вдома.
Тільки-но ступили вони за поріг, як Піккі вигукнув:
– Не бійтеся, братики! Ви не заблукаєте: я вказуватиму вам дорогу!
Середній, Ліккі, поправив на голові наперсток і, суворо подивившись на братів, сказав:
– Я найдовший. Я буду над вами командир!
Чіккі додав:
– А я понесу скарби, які ми знайдемо у печері.
Тут вже й Міккі-малюк не витримав, підстрибнув на місці та пропищав:
– Зі мною не пропадете! Я серед вас найкмітливіший і допоможу вам доброю порадою!
Так сказав малюк, і всі четверо весело попрямували дорогою: першим Піккі, другим Ліккі, третім Чіккі, а Міккі-малюк позаду всіх.
Так вони дійшли до річки. Річка була дуже широка – у три долоні. Вода в річці вирувала й пінилася, але ні містка, ні броду ніде не було видно.
Брати зупинилися, а Ліккі сказав:
– Зачекаємо, доки вся вода втече, і посуху перейдемо на той берег.
Сказано-зроблено, стали чекати. Але скільки не чекали брати, вода в річці не спадала.
У молодшого, Міккі, урвався його маленький терпець.
– Гей, братики! – пропищав він тоненьким голоском. – І, звернувшись до Ліккі, додав: – Ану, довгоногий братику, ти вищий за всіх і бачиш далеко навколо, пройдися бережком і подивися, чи немає де броду або якоїсь переправи. А ми тим часом спробуємо збудувати човен.
Довгий Ліккі залишився на березі, а троє молодших побігли в кущі пошукати якоїсь трісочки, щоб зробити з неї справжній корабель.
Не минуло й хвилини, як вони знайшли великий волоський горіх.
Міккі навіть застрибав від радості:
– Якщо ми його розколемо, у нас буде гарний човен!
Тоді Піккі та Чіккі взялися за горіх з двох боків і почали щосили тягти. Вони так старалися, що навіть нігті в них побіліли. Аж раптом – крак! – Горіх розколовся надвоє! Схопили братики одну половинку, видовбали серединку і спустили шкаралупку на воду. А спритний Міккі приніс з лісу три тонкі трісочки і поважно сказав:
– Ось вам весла, братики!
Тут якраз і Ліккі повернувся.
– Нема ніде ні броду, ні переправи, – сказав він братам.
Але малюк тільки розсміявся у відповідь:
– А нам і не треба. Стрибай у човен!
Сказано – зроблено: Міккі за кермо, брати за весла – раз-раз – і всі четверо вистрибнули на другий берег.
– Молодець, Міккі!
Так вони дісталися великого вулика. Вулик був повний найсмачнішого, найсолодшого меду.
Піккі не стерпів – він стрибнув у вулик і почав смакувати запашним, тягучим медком. Брати гукали його, але він забирався все глибше й глибше, і мед здавався йому ще смачнішим і ще солодшим.
– Вперед, братики! – Командував Ліккі. Але ласун нічого не чув і не хотів вказувати братам дорогу.
– А раптом на нас нападуть розбійники! – тремтів переляканий Чіккі.
Маленький Міккі пищав, як комар:
– Соромно, Піккі! Ти взявся вказувати нам дорогу, а сам прилип до солодкого меду! Це не доведе до добра!
І уявіть – його слова здійснилися.
З хащі, перевалюючись з лапи на лапу, вийшов великий ведмідь.
– Хо Хо! – заревів він страшним голосом. – Попалися, злодюжки! Попалися, потвори! Я покажу вам, чим пахне мед із чужого вулика! Усіх проковтну!
Малюки так перелякалися, що попадали на землю. Стали вони просити пожаліти їх: звідки їм було знати, що це вулик і мед грізного ведмедя? Але ведмідь їх і слухати не хотів. Він роззявив пащу і збирався вже проковтнути всіх чотирьох одного за одним, аж тут наспів на допомогу спритний Міккі.
– Шановний пане ведмедю! – пропищав він лагідним голоском. – Не поспішайте! Ви завжди встигнете нами поснідати. Але спершу дозвольте вам пояснити, що всього нас п'ятеро братів, і найстарший залишився вдома. Його звуть Токкі, і нам дуже не хочеться розлучатися з ним. Проковтніть нас, будь ласка, усіх разом! До того ж наш Токкі смачніший і товстіший за всіх!
– Смачніший? – облизнувся ведмідь.
– Він товстіший за всіх, він смачніший за всіх! – не вгавав малюк, весело стрибаючи перед ведмедем. – Дозвольте, я його покличу!
– Клич, клич! Тільки швидше! – Нетерпляче закричав товстий ненажера, і Міккі підстрибом помчав додому, щоб покликати Токкі на допомогу.
Але Токкі був дуже сердитий на братів.
– Чого ви мене не послухатися? Самі тепер на себе нарікайте!
Тоді малюк почав так жалібно молити і просити братика, що зворушив навіть товстуна Токкі. Силач узяв свою велику палицю і пішов із малюком на пасіку.
І от — раз-раз — усі п'ятеро накинулися на ведмедя. Довгий Ліккі колов звіра під ребра своїм наперстком. Чиккі дряпав. Піккі забрався звірові у вухо і крутився як веретено. Малюк Міккі лоскотав ведмедю живіт, а силач Токкі щосили бив його своєю важкою палицею.
Ведмідь заревів та й ну тікати без оглядки, а малюки засміялися і весело попрямували додому: першим Токкі, другим Піккі, третім Ліккі, четвертим Чиккі, а Міккі-малюк позаду всіх.
З тих пір брати завжди і скрізь ходять тільки разом, і оскільки вони міцно тримаються один одного, їх ніхто не сміє образити.
Довгий Ліккі, як командир, завжди тримається в середині строю, а товстун Токкі та малюк Міккі, як вартові, стоять по краях. Вони завжди захищають братів: один – силою, другий – хитрістю. Спритного малюка брати дуже люблять і завжди звертаються до нього за порадою. І з того часу кожному, хто знайде з біди розумний вихід, люди кажуть:
– Чи не підказав тобі це твій мізинчик?
І недарма кажуть, тому що мізинчик – це і є маленький коротун Міккі.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова