Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Г.Сапгір

Мій друг Парасолькa

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Т.Сазонова, Ю.Притков

Мій друг Парасолькa

Мій друг Парасолькa

Ця казка почалася блакитним літнім днем. Йшов лісовою стежкою в гості Порося. Раптом все навколо потемніло і почався проливний дощ. А Порося свою парасольку вдома залишив. Заховався він під великим деревом. Стоїть, хвилюється. Адже так і в гості спізнитися можна!

Чує Порося — хтось іде по дорозі, хтось великий. Тупотить, чалапає по калюжах, дощу не боїться. А це — Слоненя, ось хто. Іде та пісню співає:

Я під дощем гуляю
Калюжами блукаю.
Дощ вуха поливає,
І я як гриб зростаю!

Мій друг Парасолькa
Мій друг Парасолькa

Подивився на великі слонячі вуха Порося. І здалося йому, що Слоненя схожий на парасольку!

— Хочеш зі мною подружитися? — спитав Порося.

— Хочу, — зніяковівши відповів Слоненя.

— Друг для друга зробить все, — сказав Порося. — Хочеш, я для тебе польку-метелика станцюю?

Порося танцював і стрибав під деревом. І Слоненяті здавалося, що це танцює товстий рожевий метелик із п'ятачком.

Мій друг Парасолькa
Мій друг Парасолькa

— А чи можу я теж для тебе щось зробити? — несміливо спитав Слоненя.

— Можеш! Давай! — зрадів Порося. — Сховай мене від дощу. І ми підемо в гості.

Поросятко заліз під слоняче вухо, і йому справді здалося, що він йде під великою Парасолькою.

Так вони і йшли разом до самого будинку Кролика — в гості.

— Хто це? — здивувався Кролик побачивши Слоненя. — Що за дивак? Здається, я його не запрошував.

— А це моя нова парасолька. Вона мене від дощу ховає, — відповів Порося.

— Ну, як так, — розсудив господар, — постав свою парасольку в куток.

— Постій, будь ласка, трошки в кутку, заради мене, — попросив Слоненя Порося.

Мій друг Парасолькa
Мій друг Парасолькa

— Давайте грати в «потяг», — запропонував Кролик.

Всі причепилися один за одним. Поїхали! Всім було так весело.

Порося дудів, пихтів. Він був паровозом.

Раптом потяг зупинився, навіть трохи позадкував. Дорогу їм перегородив Слоненя.

— Можна, я буду паровозом? — попросив він.

— Але ж паровоз —  це я?! — вигукнув Порося.

— Але ж я більше схожий на паровоз, — заперечив Слоненя.

Він задер хобот і задудів: «Ту-туу!» І всі побачили, що Слоненя, дійсно, дуже схожий на паровоз.

— Ти хто? Ти що? — захвилювався Порося. — Ти — моя парасолька! А парасольки мають стояти в кутку.

Мій друг Парасолькa
Мій друг Парасолькa

Слоненя образився і пішов. Всім чомусь одразу стало нудно, і всі поспішили додому.

— Ну і нехай, — сказав Порося. — Нехай іде. Дощик все одно закінчився, мені більше не потрібна парасолька. Прошу завтра всіх-всіх до мене в гості.

А на другий день була жахлива спека. Вийшов Порося на ґаночок і побачив, що квіти на його клумбі зовсім зів'яли.

— Бідні мої квіточки! — забідкався Порося. — Треба вас швидше напоїти.

І побіг до свого колодязя. Але він так поспішав, що трапилася біда. Впустив відро у колодязь. Що робити?

І тут він побачив — йде Слоненя. Повний хобот води набрав і сам себе поливає. Та це ж справжня лійка!

— Будь другом, — попросив Порося, — полий мої квіточки. Бачиш, зовсім зів'яли.

Мій друг Парасолькa
Мій друг Парасолькa

Шкода стало Слоненяткові квіти. Підняв він вгору хобот і перетворився на фонтан. Відразу ожили квіти.

— Дивіться всі, яка в мене чудова лійка! — хвалився Порося перед гостями. — Самополивальна!

Всі почали знову грати в цікаву гру «потяг». І Слоненя знову захотів бути паровозом.

— Ти хто? Ти що? — розхвилювався Порося. — Ти — лійка! А де лійки мають стояти? У сараї.

Слоненя образився і пішов. Назавжди.

— Де ж Слоненя? — спитав Кролик.

— Він образився, — відповіла Білочка.

— Ну й нехай, — сказав Порося. — Все одно квіти вже политі.

— Що? — здивувався Кролик.

— А ми думали, це твій друг, — сказала Білочка. — До побачення.

І тут Порося почервонів. Йому стало дуже соромно.

Мій друг Парасолькa
Мій друг Парасолькa

Сидів Порося на ґаночку і нудьгував. І вдома негаразд, і в гості щось не хочеться. Згадався йому Слоненя. Який він був добрий. Справжній друг. А він взяв і образив його. Що ж робити, якщо ти образив друга?.. Дуже просто. До друга треба йти. Звичайно, до друга треба йти.

А Слоненя сидів на зеленому пагорбі і віршував:

У спеку, в дощ, вночі і вдень,
Я так люблю гуляти.
А у думках моїх лише...
Рожеві поросята.

Як Порося в мою пісню потрапив? Хіба я хочу його бачити? — здивувався Слоненя. І зітхнув.

Мій друг Парасолькa
Мій друг Парасолькa

І тут із гущавини вибіг Порося. І зупинився.

— Ура, знайшов! — сказав Порося і відвернувся.

— Ура, прийшов! — сказав Слоненя і теж відвернувся. — Ти чого прийшов? — спитав він.

— Просто так, — сказав Порося. — А можна, я для тебе теж кимось буду? Барабаном, наприклад.

— Тоді я буду трубою! — зрадів Слоненя.

І вони засурмили та забарабанили. І стали разом танцювати польку-метелика. На зеленій ромашковій галявині.

Мій друг Парасолькa



Автор: Сапгір Г.; ілюстратор: Сазонова Т.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



В моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати й розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились в моїй душі. Я б хотіла, щоб в україномовному дитинстві й моїх дітей також знайшлось місце цим дивовижним книжками. Саме для цього і була зроблена ця сторінка.

Більшість книг в цій збірці - унікальні, майже усі книги перекладені мною особисто, окремі переклади знайдені в букіністичних виданнях.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2017 Валерія Воробйова