|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Г.Сапгір
Мій друг Парасолькa
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Т.Сазонова, Ю.Притков
Ця казка почалася блакитного літнього дня. Йшло лісовою стежкою в гості Порося. Раптом все навколо потемніло, і почався проливний дощ. А Порося свою парасольку вдома залишило. Заховалося воно під великим деревом. Стоїть, хвилюється. Адже так і в гості спізнитися можна!
Чує Порося — хтось іде по дорозі, хтось великий. Тупотить, чалапає по калюжах, дощу не боїться. А це — Слоненя, ось хто. Іде та пісню співає:
|
Я під дощем гуляю |
Подивилося Порося на великі слонячі вуха. І здалося йому, що Слоненя схоже на парасольку!
— Хочеш зі мною подружитися? — спитало Порося.
— Хочу, — зніяковівши відповіло Слоненя.
— Друг для друга зробить все, — сказало Порося. — Хочеш, я для тебе польку-метелика станцюю?
Порося танцювало і стрибало під деревом. І Слоненяті здавалося, що це танцює товстий рожевий метелик із п'ятачком.
— А чи можу я теж для тебе щось зробити? — несміливо спитало Слоненя.
— Можеш! Давай! — зраділо Порося. — Сховай мене від дощу. І ми підемо в гості.
Поросятко залізло під слоняче вухо, і йому справді здалося, що він йде під великою Парасолькою.
Так вони і йшли разом до самого будинку Кролика — в гості.
— Хто це? — здивувався Кролик побачивши Слоненя. — Що за дивак? Здається, я його не запрошував.
— А це моя нова парасолька. Вона мене від дощу ховає, — відповіло Порося.
— Ну, якщо так, — розсудив господар, — постав свою парасольку в куток.
— Постій, будь ласка, трошки в кутку, заради мене, — сказало Порося Слоненяті.
— Давайте грати в «потяг», — запропонував Кролик.
Всі причепилися один за одним. Поїхали! Всім було так весело.
Порося дуділо, пихтіло. Воно було паровозом.
Раптом потяг зупинився, навіть трохи позадкував. Дорогу їм перегородило Слоненя.
— Можна, я буду паровозом? — попросило воно.
— Але ж паровоз — це я?! — вигукнуло Порося.
— Але ж я більше схожий на паровоз, — заперечило Слоненя.
Воно задерло хобот і задуділо: «Ту-туу!» І всі побачили, що Слоненя, дійсно, дуже схоже на паровоз.
— Ти хто? Ти що? — захвилювалося Порося. — Ти — моя парасолька! А парасольки повинні стояти в кутку.
Слоненя образилося і пішло. Всім чомусь одразу стало нудно, і всі поспішили додому.
— Ну і нехай, — сказало Порося. — Нехай іде. Дощик все одно закінчився, мені більше не потрібна парасолька. Прошу завтра всіх-всіх до мене в гості.
А на другий день була жахлива спека. Вийшло Порося на ґаночок і побачило, що квіти на його клумбі зовсім зів'яли.
— Бідолашні мої квіточки! — забідкалося Порося. — Треба вас швидше напоїти.
І побігло до свого колодязя. Але воно так поспішало, що трапилася біда. Впало відро у колодязь. Що робити?
І тут воно побачило — йде Слоненя. Повний хобот води набрав і сам себе поливає. Та це ж справжня лійка!
— Будь другом, — попросило Порося, — полий мої квіточки. Бачиш, зовсім зів'яли.
Шкода стало Слоненяткові квіти. Підняло воно вгору хобот і перетворилося на фонтан. Відразу ожили квіти.
— Дивіться всі, яка в мене чудова лійка! — хвалилося Порося перед гостями. — Самополивальна!
Всі почали знову грати в цікаву гру «потяг». І Слоненя знову захотіло бути паровозом.
— Ти хто? Ти що? — розхвилювалося Порося. — Ти — лійка! А де лійки повинні стояти? У сараї.
Слоненя образилося і пішло. Назавжди.
— Де ж Слоненя? — спитав Кролик.
— Воно образилося, — відповіла Білочка.
— Ну й нехай, — сказало Порося. — Все одно квіти вже политі.
— Що? — здивувався Кролик.
— А ми думали, це твій друг, — сказала Білочка. — До побачення.
І тут Порося почервоніло. Йому стало дуже соромно.
Сиділо Порося на ґаночку і нудьгувало. І вдома негаразд, і в гості щось не хочеться. Згадалося йому Слоненя. Яке воно було добре. Справжній друг. А він узяв і образив його. Що ж робити, якщо ти образив друга?.. Дуже просто. До друга треба йти. Звичайно, до друга треба йти.
А Слоненя сиділо на зеленому пагорбі і віршувало:
|
У спеку, в дощ, вночі і вдень, |
Як Порося до моєї пісні потрапило? Хіба я хочу його бачити? — здивувалося Слоненя. І зітхнуло.
І тут із гущавини вибігло Порося. І зупинилося.
— Ура, знайшов! — сказало Порося і відвернулося.
— Ура, прийшов! — сказало Слоненя і теж відвернулося. — Ти чого прийшов? — спитало воно.
— Просто так, — сказало Порося. — А можна, я для тебе теж кимось буду? Барабаном, наприклад.
— Тоді я буду трубою! — зраділо Слоненя.
І вони засурмили та забарабанили. І стали разом танцювати польку-метелика. На зеленій ромашковій галявині.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова