Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Віктор Важдаєв

Крапля меду, або нечувана бійка

Крапля меду, або нечувана бійка

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – М.Майофіс

Крапля меду!.. Хоч тричі повтори, хоч чотири рази, але одна крапля – така дрібниця! – все одно, що нічого.

Справді, що таке – крапля меду?.. А ось послухай...

В одному далекому селищі жив крамар. Він продавав у своїй лавці мед. Той самий, з крапельки якого, маленької, бурштинової, запашної, почалася ця казка.

Крапля меду, або нечувана бійка

Крамар сидів у своїй лавці й радів. В небі світило сонце, в гілках дерев щебетали птахи, вітер ворушив листя...

– Охай! – сказав крамар. Це означало: «Ах, як добре!» – і, немов після ситого обіду, не кваплячись пригладив свою чорну-чорну бороду.

– Охай! Ах, як добре! – згідно відгукнувся його сусід і теж неквапливо пригладив свою, ні, не чорну, а руду-руду бороду.

Подумати тільки, казка почалася так непомітно, що я навіть не встиг сказати вам: як раз навпроти чорнобородого крамаря була розташована інша крамниця – рудобородого.

Рудобородий жив неподалік, у селі, – он воно, його добре видно звідси! – і щоранку приходив в це село відчиняти свою крамницю, щоб торгувати – ні, не медом, а посудом і горщиками.

І обидві крамниці – сам собі дивуюся, як забув сказати про це з самого початку! – знаходилися усередині базару. Так, так! Посеред широкого, гамірного, веселого базару, де повнісінько людей і з цього села, і з того, і ще з багатьох інших сел!

Ось так завжди, сплутаєшся із якою дрібницею, з якоюсь краплею, почнеш казку про неї, а про базар, де безліч людей, розмов, вигуків, сміху, – сказати забудеш!..

Сірі вівці, немов зачаровані стоять, ніжками тупотять, бекають, мекають, а не розбігаються!

А там віслючки нагострили вуха, кричать: «Іа! Іа! Це ми! Це ми!» А кому кричать – як ти вгадаєш?..

І жар горить, розпаляється, а на ньому димить, шипить шашлик: сам смажиться, тільки палички-шампури, на які він надітий, не забувай повертати.

А на прилавках фрукти лежать: виноград, персики, груші, сливи...

А над ними продавці стоять, і очі в них, немов ті сливи...

І про це не забути сказати!..

Отже, посеред цього гамірного, веселого базару обидва крамаря неквапливо огладили свої бороди, один – чорну, а другий – руду.

І куди насправді їм було поспішати? Сонечко світило, співали пташки, вітер ворушив листя дерев...

– Охай!

– Ах, як добре!

І справді було добре.

Крапля меду, або нечувана бійка

Але ось до чорнобородого підійшов покупець і попросив дати йому меду.

Що за покупець? Старий чи молодий, скупий або щедрий, добрий чи злий? Не в цьому суть. А в тому, що чорнобородий крамар, наповнюючи глиняний горщик запашним медом, впустив одну краплю.

Всього лише одну краплю меду впустив на підлогу.

Та раптом... От завжди так! Питається, і звідки тільки це «раптом» береться?..

Та раптом сталося так, що до крамниці чорнобородого влетіла оса. І сіла на краплю меду.

А в цей час її побачив хазяйський кіт.

Очі у нього заплющилися, а потім розплющилися. Наче кіт – усміхнувся. І стали вони із зелених – жовтими.

Кіт тихесенько підкрався до оси, а наблизившись... раптом стрибнув, щоб схопити її. Але...

Але навіть, якщо ти кіт, повелитель мишей, не забувай, що і проти тебе може знайтися найсильніший!..

Так от, в цей самий час з лавки рудобородого крамаря, що торгував навпроти посудом і горщиками і також казав: «Охай! Ах, як добре!» – вискочив пес (адже він, повірте, спостерігав за котом!) і – кинувся на кота.

Крапля меду, або нечувана бійка

Кіт закричав на всю округу: «Няв! Мняу! Рятуйте! Допоможіть! Я гину!» А пес почав тріпати його.

Тоді чорнобородий крамар, той, що першим говорив «Охай! Ах, як добре!», схопив палицю і кинувся на пса. Правильно! Він захищав кота! Свого кота!

Тут пес завив і відпустив кота, який кинувся на осу, яка хотіла випити краплю меду!

Але рудобородий крамар, побачивши, що б'ють його пса, схопив ще більшу палицю і з криком: «Убив! Убив! Він убив мого вірного пса!» – кинувся на чорнобородого крамаря!

І тут вони зійшлися! І почали битися на палицях, ніби лицарі на мечах! Засліплені люттю! Гнівом! Злістю!.. Пах! Пах! Пах!.. Удари так і сипалися!..

Крапля меду, або нечувана бійка

А в цей час переляканий кіт, оголошуючи криками округу, скакав з прилавків, столів, перекидаючи глечики з молоком, глечики зі сметаною, а за ним, перелітаючи з прилавка на прилавок, немов буря, летів пес, змітаючи все на своєму шляху, скидаючи додолу і запашні яблука, і стиглі груші, і ніжні персики, золотисті качани кукурудзи, і сріблясту рибу, і тугі кругляки сільської ковбаси... Та що там ковбаса! Він збивав з ніг людей! З рук летіли кошики з покупками, сливи, яйця, цибуля, петрушка,... злітало в повітря і падало на землю!..

– Убив! Убив! – кричав рудобородий крамар.

– Рятуйте! Допоможіть! – кричав чорнобородий крамар.

Їхні палиці дзвеніли, скреготали. Удари сипалися один за одним, один за одним.

З сусідніх крамниць вискакували інші крамарі, а від прилавків до них вже поспішали покупці.

– Тримайся, рудобородий! – кричали одні.

– Не здавайся, чорнобородий! – кричали інші.

Навколо крамарів крутився людський вир. Він ніби притягував до себе тих, хто ще залишався в стороні, поки, нарешті, весь базар лавиною не хлинув до бородачів. Ті, хто був з цього села, схопилися з тими, хто був з того села, а ті, хто був з того села, схопилися з тими, хто був з цього села. А ті, хто був з інших сел, ті стали розбороняти тих, хто був з того села, і тих, хто був з цього села. І одержували стусанів і гуль і від тих і від інших, і тоді стали відповідати тим же і тій і іншій стороні. Тут вже остаточно все переплуталося, і почалася велика війна, та така, що й розібрати було неможливо, хто за кого б'ється і хто кого рятує!

Крапля меду, або нечувана бійка

– Дзинь! Дзинь! Дзинь! Дзвенів посуд. Танцювали осколки. Це старалися прихильники чорнобородого.

Загриміли горщики. Полетіли черепки. Загуркотіли бочки.

– Бум! Бум! Бум! Ті, хто був за рудобородого, мабуть, теж не ловили ґав!

І густий мед із розбитих бочок тихо, безшумно, ніби знехотя, виповзав, виповзав на землю.

Шум, крики, зойки оголошували всю округу. Миготіли кулаки, в хід пішли палиці, а у кого їх не було, розмахували важкими, довгими ковбасами, опускаючи їх, немов дубини, на голови супротивників.

І години не пройшло, як базар було не впізнати, люди полягли, полиці спорожніли, прилавки осиротіли – все, що було на столах, опинилося на землі!.. Розкидане, пошматоване, побите, пом'яте, розчавлене, розколоте...

Крапля меду, або нечувана бійка

Крапля меду, або нечувана бійка

А крамарі? Подивіться-но, помилуйтеся, на кого вони схожі! Тепер їх один від одного не відрізнити і не впізнати! Тому що у рудобородого борода стала від бруду чорною, а в чорнобородого борода стала від пилу рудою.

А кіт? А собака?

Кіт злетів, видерся на дерево і сидить там, розпушивши хвіст і витріщивши очі.

А собака? Собака, висолопивши язика, шумно дихає, сидить під деревом, чекає: може, кіт униз спуститься?

А люди з двох сел – ці хоробрі, дружні чоловіки? Лежать на полі брані. Війна розкидала їх по всьому базару. Серед черепків і осколків, перемазавшись медом та сметаною, на почавленому винограді, грушах і персиках, які б їсти та їсти, такі вони соковиті, запашні, стиглі!.. Лежать: хто спить, хто зовсім знепритомнів, а хтось потирає боки...

І все через якусь... краплю меду!

Ось і закінчилась казка. Ну, як? Тепер ти зрозумів, що таке крапля меду? Одна крапля – така дрібниця! Майже нічого. Вона ніби й тут – і її ніби й немає. Ні самому поїсти, ні людей пригостити. Та от бачите?..

Ото так! А оса?.. Оса де ж? Загинула? Адже це вона сіла на краплю меду, бажаючи поласувати. Вона, а не хтось інший!

Ось так завжди: варто зв'язатися із дрібницею, ну, хоча б із якоюсь краплею меду, а про важливе, з чого все почалося, – і не згадаєш.

Так от, про осу. Я зовсім забув сказати, що коли кіт стрибнув, оса... полетіла! Тільки і бачили! Тож кіт нічого не спіймав і не отримав. Якщо не вважати... краплі меду, що трохи визолотила на його лапках кілька шерстинок. Але він цього навіть не помітив, адже меду була всього лише одна крапля!..

Крапля меду, або нечувана бійка



Автор: Важдаєв В.; ілюстратор: Майофіс М.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



В моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати й розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились в моїй душі. Я б хотіла, щоб в україномовному дитинстві й моїх дітей також знайшлось місце цим дивовижним книжками. Саме для цього і була зроблена ця сторінка.

Більшість книг в цій збірці - унікальні, майже усі книги перекладені мною особисто, окремі переклади знайдені в букіністичних виданнях.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2017 Валерія Воробйова