Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Г.Остер

Кошеня на ім'я Гав

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Сутєєв

Кошеня на ім'я Гав

Самі неприємності

Кошеня на ім'я Гав

На горищі жив кошеня на ім'я Гав. Він був рудий. Коли сусідський кіт дізнався, що рудого кошеня звуть Гав, він почухав спинку об трубу сусідського будинку і сказав:

– Я б не радив кошеняті з таким ім'ям спускатися  у двір. У дворі на кошеня з таким ім'ям чекають самі неприємності.

Кошеня Гав це почув і подумав: "Що це за неприємності, й навіщо вони на мене чекають?".

Гав одразу ж спустився у двір та уважно оглянув усі закутки – ніде ніяких неприємностей не було.

В цей час у двір вийшов великий пес. Він побачив Гава і подумав: "Ось йде руде кошеня. Щось раніше я його не помічав".

Кошеня на ім'я Гав

– Агов, ти, рудий, – покликав пес, – як тебе звати?

– Гав! – сказав кошеня.

– Щоооо?! – здивувався собака.

– Гав!

– Ах ти ще дражнитися! – закричав собака та погнався за кошеням так швидко, що ледве його не впіймав.

Коли кошеня Гав прибіг на своє горище, сусідський кіт спитав його:

– Ну що, переконався, що у дворі на тебе чекають неприємності?

– Ні, – сказав кошеня, – не переконався. Я їх шукав, шукав і вже майже зовсім знайшов, але мене собака прогнав.

Схоже ім'я

Песик бігав по двору і голосно гавкав:

– Гав-гав-гав!

Кошеня Гав прокинувся на горищі та вискочив через горищнє віконце на дах.

– Ти чого? – закричав кошеня цуценяті.

– Я!? – зупинився щеня, – я нічого.

– Навіщо ж ти мене кличеш? – запитав Гав.

– Я тебе не кличу.

– Чого ж ти кричиш: "Гав! Гав!" – образився кошеня.

– Це я просто так гавкаю, – хихикнув щеня. – Я не винен, що в тебе ім'я схоже.

– Ну, гаразд, – подумав кошеня та сів на краю даху.

Песик побігав, побігав по двору, і йому захотілося пограти в схованки.

– Гей, Гав! – покликав щеня. – Іди сюди, пограємо!

Гав не озивався. Щеня гукав, гукав, але Гав сидів як ні в чому не бувало. Довелося цуценяті підніматися нагору.

Кошеня на ім'я Гав

– Ти що, не чуєш, як я тебе кличу? – запитав щеня, коли вибрався на дах з горищнього віконця.

– Ааа! Це ти мене кличеш, – здивувався кошеня. – А я думав, ти просто так гавкаєш.

Тінь все розуміє

Кошеня вийшов у двір і побачив, що біля його лап лежить маленька тінь.

– Здрастуй! – зрадів кошеня. – Хочеш, пограємо?

Тінь мовчала.

– Що ж ти не відповідаєш? – сказав кошеня. – Давай я буду тебе наздоганяти, а ти тікай.

І кошеня помчав через двір. Тінь побігла попереду і бігла дуже швидко. Кошеня так і не зміг її зловити. Він добіг до сусідського будинку та зупинився.

– Тепер, – сказав кошеня, – я буду тікати, а ти доганяй.

Тінь побігла ззаду і, напевно, дуже намагалася, але кошеня все-таки не впіймала.

– Не догнала! Не догнала! – закричав кошеня і зупинився, тому що добіг до свого будинку.

Тінь теж зупинилася.

Кошеня на ім'я Гав

– З ким це ти розмовляєш? – запитав у кошенятка щеня, що вийшов з під'їзду.

– З тінню, – відповів кошеня.

– Хіба тінь вміє розмовляти?

– Не вміє, – сказав кошеня. – Але вона все розуміє.

Спускатися легше

Щеня прибіг на горище в гості до кошеняті, сів та висолопив язика.

Кошеня на ім'я Гав

– Ти чого, – запитав кошеня Гав, – язика висолопив?

– Я втомився, – відповів щеня. – Високо до тебе підніматися. Краще ти до мене в гості приходь. Тобі легше.

– Чому мені легше?

– Тому що ти живеш нагорі, а я – внизу. До тебе треба підніматися, а ти можеш спускатися до мене. А спускатися завжди легше, ніж підніматися. Хіба не вірно?

– Вірно, – сказав кошеня. – Тільки щось тут не так.

– Все так.

– Зачекай, дай подумати.

– Чого тут думати?

– Ти не зовсім правий, – сказав кошеня. – Спускатися легше, тільки ти забув, що мені потім треба назад на горище підніматися.

– Все одно я правий, – сказав песик. – Назад йти тобі важче, а приходити легше. Ось ти й приходь.

Де краще боятися

Дощ гучно стукотів по даху. Кошеня Гав сидів на своєму горищі та боявся. А до нього в гості прийшов щеня з першого поверху.

– Гав, – покликав щеня, – де ти?

– Я тут, – відповів Гав з самого далекого кута горища.

– Що ти робиш?

– Боюся дощу.

– Давай разом боятися, – запропонував щеня, сів поруч з кошеням, і вони стали боятися разом.

Кошеня на ім'я Гав

Щеня послухав, послухав, як стукає дощ, і йому справді стало страшно.

– Знаєш що, – сказав песик, – ходімо краще вниз боятися.

Кошеня і цуценя спустилися на перший поверх та посідали на найнижчій сходинці.

– Ні, – сказав Гав, – тут дощу зовсім не чути, і тому боятися нецікаво. Я краще піду та побоюся горищі.

Вище за будинок

– Ти можеш стрибнути вище за будинок? – запитав в кошеняті щеня.

– Ні, – сказав кошеня Гав, – так високо я не вмію.

– А я вмію.

– Ти?

– Я!

– Не може цього бути, – не повірив кошеня. – Ану стрибни.

Цуценя підстрибнуло.

– Хааа! І це ти називаєш вище, за будинок, – засміявся кошеня. – Це ж нижче за лавочку.

– Не важливо, – сказав песик. – Будинок навіть вище за лавочку стрибнути не може, тому що він взагалі ніколи не стрибає. От виходить, що я стрибаю вище за будинок.

Середина сосиски

Кошеня Гав і щеня зібралися поснідати, але на двох у них була тільки одна сосиска.

Кошеня на ім'я Гав

– Як же ми її ділитимемо? – запитав песик.

– Дуже просто, – сказав кошеня. – Те, що від початку до середини сосиски, буде тобі, а від середини до кінця – мені.

Щеня подумав і зітхнув.

– Ні, так не вийде.

– Чому не вийде?

– Тому що ми не знаємо, де у сосиски кінець, а де початок. А значить, і середину не знайдемо.

– Справді, – погодився кошеня, – не знаємо. Тоді давай так: ти почнеш їсти сосиску з одного боку, а я – з іншого. Там, де ми зустрінемось, там і буде середина.

– Добре, – погодився щеня, і вони почали їсти.

Кошеня на ім'я Гав

Коли їх носи зіткнулися, щеня сказав:

Кошеня на ім'я Гав

– Щось ми дуже швидко зустрілися. Ти впевнений, що середина сосиски саме в цьому місці?

– Тепер уже байдуже, – сказав кошеня. – Все одно ніяких інших місць у сосиски не залишилося.

Кошеня на ім'я Гав

Так нечесно

Кошеня на ім'я Гав

Щеня і кошеня грали у дворі в ловитки. А сусідський кіт ходив по своєму сусідському даху й обурювався:

– Що це за дружба між щеням і кошеням? Не може бути ніякої дружби! Все одно щеня коли-небудь стане дорослим собакою, а кошеня – котом. А як кішка з собакою живуть, давно відомо. Ти, Гав, запам'ятай: згодом твій друг весь час ганятиметься за тобою, а ти – завжди тікатимеш.

Щеня почув і сказав кошеняті:

Кошеня на ім'я Гав

– Чому це я буду весь час за тобою ганятися? Так в ловитки грати нечесно. Я хочу по черзі. Спочатку я за тобою, а потім ти за мною.

Добре захована котлета

Щеня приніс на горище котлету, поклав її в куточок і сказав кошеняті:

– Подивись, будь ласка, щоб ніхто не потягнув мою котлету. Я трохи пограю у дворі, а потім прийду та з’їм її.

– Добре, – сказав кошеня, і цуценя втік.

Щеня грав у дворі та раптом побачив, що з під'їзду виходить кошеня Гав.

– Гав, – захвилювався щеня, – що ж ти залишив мою котлету без нагляду?

Кошеня на ім'я Гав

– Я її сховав! – відповів Гав.

– А раптом її хто-небудь знайде?

– Не хвилюйся! – впевнено відповів Гав. – Я її дуже добре сховав. Я її з'їв.

Мене немає вдома

Кошеня пішов у гості до щеняти, але по дорозі зустрів його самого.

Кошеня на ім'я Гав

– Привіт, – сказав песик, – куди це ти йдеш?

– До тебе в гості.

– На жаль, – сказав песик, – мене немає вдома.

Кошеня на ім'я Гав

– А де ти?

– Я пішов до тебе в гості.

– Зрозуміло, – сказав кошеня Гав. – Тільки мене теж немає вдома.

– А ти де?

– Я в гості до тебе йду.

– Дуже шкода, – сказав песик, – ні тебе, ні мене немає вдома. Що ж нам робити?

Кошеня на ім'я Гав

– Доведеться почекати, – зітхнув кошеня. – Давай поки пограємо у дворі та почекаємо. Може, хтось з нас повернеться додому.

Таємна мова

– Іди сюди! – закричав щеня кошеняті. – Я щось придумав!

– Що ти вигадав? – запитав Гав.

– Я придумав таємну мову.

– А навіщо таємну? – здивувався Гав.

– Щоб ми могли розмовляти, й ніхто нас не розумів.

– Це добре! – зрадів Гав. – Скажи-но мені що-небудь своєю таємною мовою.

– Кука маркука балям барабука! – сказав щеня.

– Дуже таємно, – похвалив Гав, – нічого не зрозуміло.

– А тепер, – сказав песик, – давай я тобі на вушко скажу, що це означає «кука маркука».

Кошеня на ім'я Гав

– Не треба! – сказав Гав. – Не кажи.

– Чому не треба? – здивувався песик.

– Тому що таємно! – сказав кошеня Гав. – То ж нехай і буде таємно. Нехай ніколи нікому нічого не буде зрозуміло. Навіть мені. Тоді в нас буде справжня абсолютно таємна мова.

Відлуння

Кошеня на ім'я Гав

Кошеня Гав і щеня грали в луну. Вони кричали у водостічну трубу слова, а з труби назад вискакували кінчики слів.

– Молоко! – закричав кошеня, і з труби вилетіло: «око...»

– Чуєш, – зрадів кошеня, – око. Тепер ти що-небудь крикни.

– Ковбаса! – закричав щеня, а з труби вилетіло: «Оса».

– Оса, – сказав Гав, – може вкусити.

– Не хвилюйся, – заспокоїв його щеня, – це ж тільки луна. А тепер давай крикнемо «котлета».

– Не варто, – сказав кошеня, – це слово негарне. У ньому «ррр» немає.

– Ну тоді «гуркіт» – тут гучна «р».

Кошеня на ім'я Гав

– Годиться, – погодився кошеня і закричав щосили в трубу: – Гуррркіт!!!

Тут в трубі справді щось загуркотіло, загриміло, і звідти вилетів сусідський кіт. Він сидів на даху біля самого краю труби, підслуховував і ненароком впав в трубу.

Щеня і кошеня кинулися тікати та схаменулися лише на горищі. Коли Гав віддихався, він сказав:

– Нічого дивного. Я крикнув: «Гур-кіт!», ось з труби і вилетів кіт.

Нова гра

– Я придумав нову гру, – сказав цуценяті кошеня Гав.

– Яку?

– Ти загадуєш число, і я загадую, у кого число більше, той і виграв.

– Цікаво, – сказав песик. – Давай пограємо.

– Давай. Загадуй число.

– Загадав, – сказав песик.

– Скільки ти загадав?

– П'ять!

– У мене більше, – сказав кошеня. – Я загадав шість.

– Давай ще раз, – запропонував щеня.

– Давай. Скільки тепер ти загадав?

– Тепер я загадав сто.

– А я двісті.

– Значить, ти знову виграв.

– Знову.

Щеня і кошеня грали довго, але кожен раз вигравав кошеня.

– Що це ти весь час виграєш, – запитав песик.

– А мені в цю гру завжди щастить, – відповів кошеня. 

Кошеня на ім'я Гав



Автор: Остер Г.; ілюстратор: Сутєєв В.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



В моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати й розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились в моїй душі. Я б хотіла, щоб в україномовному дитинстві й моїх дітей також знайшлось місце цим дивовижним книжками. Саме для цього і була зроблена ця сторінка.

Більшість книг в цій збірці - унікальні, майже усі книги перекладені мною особисто, окремі переклади знайдені в букіністичних виданнях.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2017 Валерія Воробйова