|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Read in English
Чукотські казки про звірів
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками
українською мовою
Ілюстрації – Є.Рачов
Ведмідь і вітер
Сидів якось білий ведмідь на крижині й дивився у далечінь. Він не бачив далеко, але йому здалося, що він помітив тюленя. Він підвівся на задні лапи, прикрив лапою очі від сонця і знову подивився. Так, це був тюлень.
Ведмідь ліг на живіт, підповз до краю води і пірнув у воду. Поплив білий ведмідь, а тюленя й слід прохолов.
– Ех, був би в мене товариш, ми б удвох загнали тюленя і він би нізащо не втік!
Але не було у білого ведмедя товариша.
Видерся ведмідь на крижину, усівся й знову почав дивитися, чи не з'явиться десь ще один тюлень.
Раптом – що це? Йому на морду сипонуло снігом. Медвідь почув шепіт і нашорошив вуха. Він трохи злякався, але взнаки не дав, а підвівся на задні лапи й заревів:
– Хто це кидає сніг мені в очі?
– Це я, вітер, – відповів слабкий голос.
– Як ти насмілився!
– Не гнівайся, допоможи мені!
– Гм. Як?
– Якщо сильно подути, це зробить мене сильнішим.
– А що я за це матиму?
– Он там на крижині дрімають тюлені, я прижену її до тебе.
– Ну, то давай потоваришуємо!
– Давай. У дружбі є справжня сила.
Вдихнув білий ведмідь на повні груди і дмухнув щосили. Піднявся вітер, подужчав, розправив крила і полетів у море.
Через деякий час пригнав вітер до білого ведмедя крижину, а на ній – повнісінько тюленів. Напав ведмідь на сплячих тюленів, схопив одразу двох, потім третього... Очі б ще з'їли, та тільки живіт вже повний.
Вирішив він трохи перепочити. Одну лапу поклав під голову, другою прикрився та й захропів.
А вітер цілу ніч до світанку літав над морем, аж поки не виснажився. Згадав він про свого приятеля, підлетів туди, де лежав білий ведмідь і тихенько опустився на крижину.
– Допоможи, друже, – прошепотів вітер.
Ведмідь поворушився, перекинувся на другий бік і знову заснув, не звертаючи на вітер ніякої уваги.
– Врятуй мене, друже, помираю! – засвистів вітер.
Ведмідь розплющив одне око і пробурмотів:
– Який ще там друже? Тихо, ти заважаєш мені спати.
Вітер абияк розправив свої безсилі крила і важко полетів над хвилями так низько, що ледве не потонув.
Але раптом – диво. Тільки-но помираючий вітер торкнувся води, як де не взявся – великий кит. Він щосили дмухнув – саме те, що треба! Ожив вітер і знову полетів над морем.
Через деякий час знову втомився вітер, і знову полетів до білого ведмедя. Ведмідь так само лежав на крижині й гучно хропів, здіймаючи величезний живіт.
Розсердився вітер, закрутився й викинув крижину на берег. А на березі сидів у засідці мисливець, помітив він на крижині сплячого ведмедя і зв'язав його мотузками.
– Врятуй! Допоможи, друже! – Ревів ведмідь, гукаючи вітер, але марно.
– Який такий друже? – відповів вітер. – Друзі повинні завжди пам'ятати один про одного, а не тільки тоді, коли потрапив у біду.
Так і закінчилася дружба між білим ведмедем і вітром.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова