|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Безстрашна Нжері
Суданська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Р.Билінська
Була страшна посуха. Багато днів сонце пекло землю. Сходи на полях загинули.
Річки пересохли. Озера обміліли.
Голод панував у селах.
Тоді старійшини пішли до наймогутніших заклинателів просити поради й допомоги.
Заклинателі сказали:
– Принесіть у жертву воді прекрасну Нжері, і народ буде врятовано.
Старійшини пішли до батька Нжері і сказали:
– Вирішуй! Тепер все у твоїх руках. Якщо ти віддаси свою дочку, всіх буде врятовано.
Довго думав батько. А вранці узяв за руку свою Нжері та повів її до озера. І всі родичі мовчки йшли за ним.
– Батьку, – сказала Нжері, – чи правда я повинна загинути, щоб врятувати наш народ?
– Правда, моя Нжері, – відповів батько і голос його здригнувся.
– То приходь же, дощику! Хай наповняться водою річки й озера! – сказала Нжері і стала на висохле дно озера.
І одразу ж вода, ніби послухавшись наказу Нжері, піднялася й заплюскотіла біля її ніг.
– Матінко моя, – запитала Нжері, – чи правда, що ти сказала: нехай загине Нжері, щоб не загинув народ?
– Так, моя Нжері, правда, – відповіла мати, і сльози виступили у неї на очах.
– Тоді приходь, дощику! Врятуй мій народ! – вигукнула Нжері. І вода в озері піднялася до її колін.
– Діду мій, – сказала Нжері, і ти, брате моєї матері, і ти, сестро мого батька, ви теж так сказали?
– Так, наша Нжері, сказали, – відповів дід і опустив голову.
– То приходь же, дощику. Врятуй людей моєї країни! – сказала Нжері. І вода в озері піднялася їй по пояс.
З лісу потяглися до води звірі.
Птахи стали злітатися до озера. Риба заплюскотіла в його прозорій воді.
А вода в озері підіймалася все вище й вище. Ось вже по груди стоїть Нжері у воді.
Два голуба прилетіли з села і опустилися на руки прекрасної Нжері.
– Любі голубки, – сказала Нжері, – летіть у далеке село, скажіть моєму нареченому, нехай не чекає мене. Його Нжері загине, щоб врятувати інших.
Голуби полетіли. А вода підіймалася все вище й вище.
– Прощавайте всі! – сказала дівчина. – А ти, дощику, приходь, приходь скоріше, щоб ожила наша земля!
І вода захлеснула з головою безстрашну Нжері... У небі загуркотів грім, блиснула блискавка, і довгоочікуваний дощ потоками ливонув на землю.
– Прощавай, наша Нжері! – сказали мати й батько, і всі родичі, і весь народ, що зібрався на березі. Усі плакали, і ніхто не приховував своїх сліз.
А дощ напоїв землю, і дерева одразу зазеленіли, луки вкрилися травою та квітами, на полях зійшли сходи.
– Це наша Нжері оживила нас, – говорили дерева і простягали гілки до озера.
– Це наша Нжері повернула до нас життя, – говорили квіти та повертали до озера свої барвисті голівки.
– Це наша Нжері врятувала нас, – говорили люди та йшли працювати в поле.
А тим часом двоє голубів летіли все далі й далі, від одного села до іншого.
– Чи не у вас живе наречений нашої Нжері? – запитували вони скрізь.
– Ні, ми не знаємо такого, – відповідали їм.
Нарешті прилетіли голуби у найвіддаленіше село.
– Чи не тут живе наречений нашої Нжері? – запитали вони у юнака, що гнав по дорозі стадо.
– Я наречений Нжері, – сказав він. – Чи не трапилася з нею якась біда? Кажіть скоріше!
– Так, юначе, – відповіли голуби, – твоя Нжері загинула на дні озера, щоб врятувати свій народ. Не чекай на неї більше!
Юнак гірко заплакав.
– Любі голуби, – сказав він, – допоможіть мені дістатися туди, де загинула моя Нжері.
Голуби підхопили його на свої крила, підняли над землею і полетіли у зворотний шлях.
На березі озера вони опустили юнака на землю.
– Ах, якби ж я був тут, я не дав би загинути моїй Нжері! – вигукнув юнак і вдарив своїм батогом по воді, що відняла у нього наречену.
Тут по озеру заходили хвилі, і з глибини пролунав голос Нжері:
– Мій наречений! Хіба не сказав би і ти: "Нехай загине Нжері, якщо так треба, щоб врятувати народ"?
Випустив юнак батіг з рук і з болем у серці відповів:
– Так, і я сказав би так само...
Як раптом вода в озері розступилася, і з його дна піднялася Нжері. Вона була ще прекрасніша, ще краща, ніж раніше.
Усі люди прибігли на берег. Найстарший зі старійшин підійшов до неї і, уклонившись, сказав:
– Ти не знала страху в своєму серці. Хто ж, як не ти, гідний життя?
А юнак узяв Нжері за руку і повів її у дім батьків.
Незабаром Нжері і юнак одружилися, і не було на світі нікого щасливішого, ніж вони.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова