Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Арабська народна казка

Алі Баба і сорок розбійників

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Ольшанський

Алі Баба і сорок розбійників

 

Сторінки   1    2    3

 

Алі Баба і сорок розбійників

Колись, дуже давно, в одному перському місті жили два брати - Касим і Алі-Баба. Коли помер їхній батько, вони поділили гроші, що залишилися їм у спадок, і Касим став торгувати на ринку дорогими шовковими тканинами і халатами. Він умів розхвалювати свій товар і зазивати покупців, і в його крамниці завжди було багато люду. Касим все більше і більше багатів і, коли накопичив багато грошей, одружився на дочці головного судді, яку звали Фатіма.

А Алі-Баба не вмів торгувати і наживати гроші, і одружений він був на бідній дівчині на ім'я Зейнаб. Вони швидко витратили майже все, що в них було, і одного разу Зейнаб сказала:

- Слухай, Алі-Баба, нам скоро не буде чого їсти. Треба тобі щось придумати, не то ми помремо з голоду.

- Добре, - відповів Алі-Баба, - я подумаю, що нам робити. 

Він вийшов у сад, сів під дерево і став думати. Довго думав Алі-Баба і нарешті придумав. Він взяв останні гроші, які ще залишилися в них, пішов на ринок і купив двох віслюків, сокиру і мотузку. 

А наступного ранку він вирушив за місто, на високу гору, що поросла густим лісом, і цілий день рубав дрова. Увечері Алі-Баба зв'язав дрова у в'язанки, поклав їх на своїх віслюків і повернувся до міста. Він продав дрова на ринку й купив хліба, м'яса і зелені.

З того часу Алі-Баба щоранку їхав на гору та до самого вечора рубав дрова, а потім продавав їх на ринку і купував хліб і м'ясо для себе і для Зейнаб.

І ось одного разу він стояв під високим деревом, збираючись його зрубати, і раптом помітив, що на дорозі знялася курява до неба. А коли пил розвіявся, Алі-Баба побачив, що прямо на нього мчить загін вершників, одягнених в панцири та кольчуги. До сідел були прив'язані списи, а на поясах блискали довгі гострі мечі. Попереду скакав на високому білому коні одноокий чоловік з чорною бородою.

Алі-Баба дуже злякався. Він швидко видерся на вершину дерева і сховався в його гілках. А вершники під'їхали до того місця, де він щойно стояв, і зійшли на землю. Кожен з них зняв з сідла важкий мішок і взяв його собі на плечі; потім вони вишукалися в ряд, очікуючи, що накаже одноокий - їхній отаман.

Алі Баба і сорок розбійників

"Що це за люди і що у них в мішках? - подумав Алі-Баба. - Напевно, це злодії і розбійники".

Він перелічив людей, і виявилося, що їх рівно сорок, окрім отамана. Отаман став попереду своїх людей і повів їх до високої скелі, в якій були маленькі залізні двері, вони так заросли травою і колючками, що були майже непомітні.

Отаман зупинився перед дверима і голосно крикнув:

- Симсим, відкрий двері! І раптом двері в скелі відчинилися, отаман увійшов, а за ним увійшли його люди, і двері знову зачинилися за ними. 

Алі Баба і сорок розбійників

"От диво! - подумав Алі-Баба. - Адже симсим - це маленька рослина. Я знаю, що з нього вичавлюють олію, але я не знав, що воно може відкривати двері!"

Алі-Бабі дуже хотілося подивитися ближче на чарівні двері, але він так боявся розбійників, що не наважився злізти з дерева. 

Минуло небагато часу, і раптом двері знову відчинилися, і сорок розбійників вийшли з порожніми мішками. Як і раніше, одноокий отаман йшов попереду. Розбійники прив'язали до сідел порожні мішки, скочили на коней і поскакали.

Тоді Алі-Баба, який вже втомився сидіти на дереві, швидко спустився на землю і підбіг до скелі.

"А що буде, якщо я теж скажу: "Симсим, відкрий двері?" - подумав він. - Відкриються двері чи ні? Спробую!"

Він вдихнув побільше повітря і на весь голос крикнув:

- Симсим, відкрий двері!

І тієї ж миті двері відчинилися перед ним, і відкрився вхід у велику печеру.

Алі-Баба увійшов у печеру, і, щойно він переступив поріг, двері знову зачинилися за ним. Алі-Бабі стало трохи моторошно: а раптом двері більше не відкриються і він не зможе вийти? Але він все ж-таки пішов вперед, з подивом роздивляючись на всі боки.

Він побачив, що знаходиться у великій кімнаті, а біля стін стоїть безліч столиків, заставлених золотими блюдами під срібними кришками. Алі-Баба відчув смачний запах страв і згадав, що з ранку нічого не їв. Він підійшов до одного столика, зняв кришки зі страв, і у нього потекли слинки, - на тарелях лежали всі страви, яких тільки можна побажати: смажені курки, рисовий плов, млинчики з варенням, халва, яблука і ще багато інших смачних наїдків.

Алі-Баба схопив курку і миттю обгриз її. Потім прийнявся за плов, а покінчивши з ним, запустив руки в халву, але вже не міг з'їсти ані шматочка - до того він був ситий.

Алі Баба і сорок розбійників

Відпочивши трохи, він озирнувся і побачив вхід в іншу кімнату. Алі-Баба увійшов туди - і заплющив очі. Кімната вся виблискувала й блищала - так багато було в ній золота і коштовностей. Золоті динари і срібні дирхеми купами лежали просто на землі, наче каміння на морському березі. Дорогоцінний посуд, кубки, таці, оздоблені дорогими каміннями, - стояли по всіх кутках. Стоси шовку і тканин - китайських, індійських, сирійських, єгипетських - лежали посеред кімнати, по стінах висіли гострі мечі й довгі списи, яких вистачило б на ціле військо.

В Алі-Баби розбіглися очі, і він не знав, за що йому взятися: він то приміряв червоний шовковий халат, то схопив золоту тацю і дивився в неї, наче в дзеркало, то набирав жменю золотих монет і перекладав їх. 

Нарешті він трохи заспокоївся і сказав собі:

- Ці гроші і коштовності, напевно, крадені, і поклали їх сюди розбійники, які нещодавно тут були. Ці багатства не належать їм, і якщо я візьму собі трошки золота, в цьому не буде нічого поганого. Адже його тут стільки, що не можна й порахувати. Алі-Баба задер поли халата і, ставши навколішки, почав підбирати золото. Він знайшов у печері два порожніх мішки, наповнив їх динарами, притягнув до дверей і гукнув:

- Симсим, відкрий двері!

Двері зразу ж відчинились. Густі кущі та гілки переплелися і приховали двері від очей. Віслюки Алі-Баби паслися на галявині. Алі-Баба поклав на них мішки з золотом, прикрив їх зверху дровами і поїхав додому.

Коли він повернувся, вже була ніч і стривожена Зейнаб чекала його біля воріт.

- Що ти робив у лісі так довго? - спитала вона. - Я думала, що тебе розірвали вовки чи гієни. Чому ти привіз дрова додому, а не продав їх?

- Зараз про все дізнаєшся, Зейнабо, - сказав Алі-Баба. - Допоможи-но мені внести в будинок ці мішки, і не галасуй, щоб нас не почули сусіди.

Зейнаб мовчки взяла один з мішків собі на спину, і вони з Алі-Бабою увійшли в будинок. Зейнаб щільно причинила за собою двері, запалила світильник і розв'язала мішок. Побачивши золото, вона зблідла від страху і крикнула:

- Що ти наробив, Алі-Баба? Кого ти пограбував?

- Не тривожся, Зейнабо, - сказав Алі-Баба. - Я нікого не пограбував і зараз розповім тобі, що зі мною сьогодні сталося.

Алі Баба і сорок розбійників

Він розповів їй про розбійників і печеру і, закінчивши свою розповідь, сказав:

- Дивись, Зейнабо, заховай це золото і не говори про нього нікому. Люди подумають, що ми й справді когось пограбували, і донесуть на нас султанові, і тоді він відніме у нас все золото і посадить нас у темницю. Давай викопаємо яму і сховаємо туди золото.

Вони вийшли в сад, викопали при світлі місяця яму, поклали туди все золото, а потім знову закидали яму землею.

Покінчивши з цією справою, Алі-Баба ліг спати. Зейнаб теж лягла, але вона ще довго крутилася з боку на бік і думала:

"Скільки ж золота привіз Алі-Баба? Щойно розвидниться, я порахую всі монетки до останньої!"

Наступного ранку, коли Алі-Баба, як завжди, поїхав на гору, Зейнаб побігла до ями, розкопала її і почала перераховувати динари.

Але їх було так багато, що Зейнаб не могла порахувати. Вона не дуже добре рахувала і весь час збивалась. Нарешті це їй набридло, і вона сказала собі:

- Краще я візьму міру і переміряю золото. От тільки шкода - у мене немає міри. Доведеться попросити у Фатіми.

А Касим з Фатімою жили в сусідньому будинку. Зейнаб одразу ж побігла до них. Увійшла в сіни і сказала Фатімі:

- Зроби милість, позич мені ненадовго міру. Я сьогодні ж поверну її тобі.

- Добре, - відповіла Фатіма, - але моя зараз у сусідки. Зараз я піду по неї і дам її тобі. Зачекай тут у сінях, у тебе ноги брудні, а я щойно настелила чисті циновки. Все це Фатіма вигадала. І мірка, якою міряли крупу, висіла на своєму місці - в кухні, над вогнищем, і циновок вона не змінювала вже днів десять. Насправді їй просто дуже хотілося дізнатися, для чого Зейнаб раптом знадобилася мірка, - адже Фатіма добре знала, що в будинку Алі-Баби давно вже немає ніякої крупи. А питати Зейнаб вона не бажала: нехай Зейнаб не уявляє, що Фатіму цікавлять її справи. І вона придумала спосіб дізнатися, нічого не питаючи. Вона вимазала дно мірки медом, а потім винесла її Зейнаб і сказала:

- На, візьми. Тільки дивись, не забудь повернути її в цілості і не пізніше ніж до заходу сонця. Мені самій треба міряти сочевицю.

- Дякую тобі, Фатімо, - сказала Зейнаб і побігла додому. Вона вигребла з ями все золото і почала квапливо його міряти, весь час озираючись на всі боки.

Золота виявилося десять мір і ще половина міри. Зейнаб повернула мірку Фатімі, подякувала їй і пішла. Фатіма одразу ж схопила мірку і зазирнула всередину. І раптом вона побачила: на дно мірки прилип якийсь маленький світлий кружечок. Це був новенький золотий динар.

Фатіма не вірила своїм очам. Вона покрутила монету між пальцями і навіть спробувала її на зуб: чи бува не фальшива? Але динар був справжнісінький, з чистого золота.

- То ось що це за крупа! - закричала Фатіма. - Вони такі заможні, що Зейнаб навіть міряє золото мірою! Напевно, вони когось пограбували, а самі прикидаються бідняками. Швидше б Касим повернувся з лавки! Я неодмінно все розповім йому. Нехай піде до Алі-Баби і пригрозить йому гарненько! Алі-Баба повинен поділитися з ним.

Фатіма весь день просиділа біля воріт, очікуючи Касима. Коли почало смеркати, Касим повернувся з лавки, і Фатіма, не давши йому навіть зняти тюрбана, закричала:

- Слухай, Касим, яка у мене новина! Твій брат Алі-Баба прикидається бідним, а він, виявляється, багатший за нас з тобою!

- Що ти вигадала! - розсердився Касим. - Багатшого за мене немає нікого ані на нашій вулиці, ані в усьому кварталі. Недарма мене вибрали старшиною ринку.

Алі Баба і сорок розбійників

- Ти мені не віриш? - образилася Фатіма. - Ну, так скажи, як ти рахуєш гроші, коли підраховуєш увечорі виручку?

- Звичайно рахую, - відповів Касим. - Складаю в купки динари і дирхеми і перераховую. А як нарахую сотню, загибаю палець, щоб не помилитися. Та що ти такі дурниці питаєш?

- Ні, не дурниці! - закричала Фатіма. - От ти рахуєш динари на десятки і сотні, а Зейнаб, дружина твого брата, рахує мірою. Ось що вона залишила в моїй мірці.

І Фатіма показала йому динар, який прилип до дна мірки.

Касим оглянув його з усіх боків і сказав:

- Нехай мене не кличуть Касимом, якщо я не довідаюсь, звідки в Алі-Баби взялися гроші. Хитрістю чи силою, але я заберу їх у нього!

І він одразу ж вирушив до свого брата. Алі-Баба щойно повернувся з гори і відпочивав на кам'яній лавці перед будинком. Він дуже зрадів Касиму і сказав:

- Ласкаво просимо, Касиме! Ти не часто буваєш у мене. Що привело тебе до мене сьогодні, та ще в такий пізній час?

- Добрий вечір, брате мій, - поважно сказав Касим. - Мене привела до тебе велика образа.

Образа? - здивувався Алі-Баба. - Чим же міг я, бідний лісоруб, образити старшину ринку?

- Ти тепер багатший за мене, - сказав Касим. - Ти міряєш золото мірами. Ось що моя дружина знайшла на дні мірки, яку вона позичила твоїй дружині Зейнаб. Не обманюй мене: я все знаю! Чому ти приховав від мене, що забагатів? Напевно, ти кого-небудь пограбував?

Алі-Баба зрозумів, що Касим провідав його таємницю, і вирішив у всьому зізнатися.

- О, брате мій, - сказав він, - я зовсім не хотів тебе обманювати. Я тільки тому нічого тобі не розповів, що боявся злодіїв і розбійників, які можуть тебе вбити.

 

Сторінки   1    2    3



Автор: Арабська народна казка; ілюстратор: Ольшанський Б.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



В моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати й розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились в моїй душі. Я б хотіла, щоб в україномовному дитинстві й моїх дітей також знайшлось місце цим дивовижним книжками. Саме для цього і була зроблена ця сторінка.

Більшість книг в цій збірці - унікальні, майже усі книги перекладені мною особисто, окремі переклади знайдені в букіністичних виданнях.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2017 Валерія Воробйова