|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Словацька народна казка
У сонечка в гостях
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – П.Рєпкін
Якось велика хмара закрила небо. Сонце три дні не з'являлося.
Занудьгували курчата без сонячного світла.
– Куди це сонечко поділося? – кажуть. – Треба його якнайшвидше на небо повернути.
– Де ж ви його знайдете? – заквохтала квочка. – Хіба ви знаєте, де воно живе?
– Знати ми не знаємо, а кого зустрінемо, того й спитаємо, – відповіли курчата.
Зібрала їх квочка в дорогу. Дала торбинку. В торбинці – зернятко.
Вирушили курчата. Йшли-йшли і бачать: на городі, за качаном капусти сидить равлик. Сам великий, рогатий, а на спині хатка стоїть.
Зупинилися курчата і питають:
– Равлику, равлику, чи не знаєш, де сонечко живе?
– Не знаю. Он на тину сорока сидить – може, вона знає.
А сорока чекати не стала, поки до неї курчата підійдуть. Підлетіла до них, заторохтіла, затріщала:
– Курчата, куди ви йдете, куди? Куди ви, курчата, йдете, куди?
Відповідають курчата:
– От, сонечко сховалося. Три дні його на небі не було. Йдемо його шукати.
– І я піду з вами! І я піду з вами! І я піду з вами!
– А ти знаєш, де сонечко живе?
– Я ж бо не знаю, а заєць, може й знає: він по сусідству, за тином, живе! – затріщала сорока.
Побачив заєць, що до нього гості йдуть, поправив шапку, витер вуса і ширше прочинив ворота.
– Зайцю, зайцю, – запищали курчата, заторохтіла сорока, – чи не знаєш ти, де сонечко живе? Ми його шукаємо.
– Я ж бо не знаю, а от моя сусідка, качка, – та, мабуть, знає: вона біля струмка, в очереті, живе.
Повів заєць усіх до струмка.
А біля струмка качиний будинок стоїть. І човник поруч прив'язаний.
– Гей, сусідко, чи ти вдома, чи ні? – крикнув заєць.
– Вдома, вдома! – закрякала качка. – Все ніяк не можу просохнути – адже сонця три дні не було.
– А ми якраз сонечко йдемо шукати! – закричали їй у відповідь курчата, сорока і заєць. – Чи не знаєш ти, де воно живе?
– Я ж бо не знаю, а от за струмком, під дуплистим буком, їжак живе – він знає.
Переправилися вони на човнику через струмок і пішли їжака шукати.
А їжак сидів під буком та дрімав.
– Їжачок, їжачок, – разом закричали курчата, сорока, заєць і качка, – чи не знаєш ти, де сонечко живе? Три дні його не було на небі, чи не захворіло?
Подумав їжак і каже:
– Як не знати! Знаю, де сонечко живе. За буком – велика гора. На горі – велика хмара. Над хмарою – сріблястий місяць, а там і до сонця рукою подати!
Узяв їжак палицю і покрокував попереду всім дорогу показувати.
От прийшли вони на верхівку високої гори. А там хмарка за вершину вчепилася і лежить собі, вилежується.
Залізли на хмарку курчата, сорока, заєць, качка та їжак, сіли зручніше, і полетіла хмарка прямісінько до місяця в гості.
А місяць побачив їх і скоріше засвітив свій срібний ріжок.
– Місяцю, місяцю, – закричали йому курчата, сорока, заєць, качка та їжак, – покажи нам, де сонечко живе! Три дні його не було на небі, скучили ми без нього.
– Гаразд, – каже місяць, – сідайте на мене, відвезу вас до сонця.
Привіз їх місяць до воріт сонцевого будиночка, а там темно, світла немає: заспалося, мабуть, сонечко і прокидатися не хоче.
Тут сорока затріщала, курчата запищали, качка закрякала, заєць вухами засіпав, а їжак паличкою застукав:
– Сонечко-сонечко, визирни, посвіти!
– Хто під віконцем кричить? – питає сонечко. – Хто мені спати заважає?
– Це ми – курчата, та сорока, та заєць, та качка, та їжак. Прийшли тебе будити: ранок настав.
– Ох, ох!.. – застогнало сонечко. – Як же мені на небо визирнути? Три дні мене хмари ховали, три дні затуляли собою, я тепер і заблищати не зможу...
Почув про це заєць – схопив відро і ну воду тягати. Почула про це качка – почала сонце вмивати водою.
Викотилося сонце на небо, чисте, ясне та золоте.
І всюди стало світло і тепло.
А курчата на сонячному промені униз полетіли.
Вийшла погрітися на сонечку й курка. Вийшла, заквохтала, курчат до себе кличе.
А курчата тут як тут. По двору бігають, зерна шукають, на сонечку гріються.
Хто не вірить, нехай подивиться: бігають по двору курчата чи ні?
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова