Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Тетяна Макарова

Сніг вирушає до міста

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Коваленков

 

Зміст

Про те, які очі в Сосен і які очі в Снігу
Сорока Люська і сорока Т-с-с
Академік Філін і Снігові закони
Місто і Залізниця
Як Сніг зустрівся з людьми і дізнався, на кого він схожий
Хто з нас Сніг?
Скільки разів на рік буває зима
У перший раз випадеш — піднімешся...
Що буде, якщо від трьох кісточок відняти дві?
Що таке кохання?
Різні квіти і різні звірі
Втретє випадеш...
Коли морозиво здається несмачним

 

Втретє випадеш...

Через кілька днів йшли обидва Сніги по вулиці, і раптом лісовому потрапила на очі афіша: «Проводи зими».

— Невже проводи?! — сказав він. — Тож зима закінчується? Оце й затримався я! Поспішати мені треба!

— Ну куди тобі поспішати? — заскиглив міський Сніг. — Чи не все одно, де танути? Я вже до тебе звик, прив'язався... Хороший ти дуже. Добрий якийсь. Скільки ти за цей час добрих справ зробив!

— Ніякий я не добрий, — сказав лісовий Сніг. — Я звичайний. Звичайний Сніг. Просто мені самому приємно робити добро. Зрештою, один раз живемо.

— Ну залишайся, братику, — прохально сказав міський. — Розтанемо разом!

— Ні, — похитав головою лісовий Сніг. — Мені треба поспішати. Дійсно, адже якщо я тут розтану, сосни без струмочків залишаться. А струмочки — це знаєш яка для них радість! А потім, у нас, у снігів, є закон: де розтанеш, там і випадеш. А я люблю ліс. Звик я. Тихо там, спокійно... Тож до побачення, брате Сніг, я пішов. Наступного року завітаю. Відвідаю тебе. А там, дивись, і ти до нас у ліс надумаєш.

— Ех, шкода мені з тобою розлучатися, — сказав міський Сніг. — Але якщо вже нічого не поробиш, давай я тебе хоч до Залізниці проводжу.

Міському Снігу, як завжди, хотілося показати, що він знає те, чого інші не знають. І він повів лісового не прямим шляхом, а прохідними дворами, запевняючи, що так набагато швидше і цікавіше.

В одному з дворів лісового Сніга зупинив дитячий плач. Плакала маленька дівчинка.

Міський Сніг взагалі не любив дівчат.

— Ну, ти що? Не бачив, як дівчата плачуть, чи що? — сказав він сердито і смикнув лісового Сніга за рукав.

— Я не можу байдуже дивитися на чужі сльози, — сказав лісовий Сніг і підійшов до дівчинки. — Ти чого плачеш, дівчинко? Що сталося? Чи зможу я тобі допомогти? — запитав він.

— Та ні, дядечку. Ви мені не допоможете, — відповіла дівчинка крізь сльози. — Я всю зиму хворіла, хворіла... І свинка в мене була, і ангіна... Жодного разу не каталася на санках. А ось вийшла, а сніг прибрали. Може, гірки вже й не буде зовсім...

— Послухай, брате Сніг, — звернувся лісовий Сніг до міського. — Як ти щодо гірки?

— Та ти що? Смієшся з мене, братику? — вигукнув міський Сніг обурено. — Яка гірка?! Перед кожним дівчиськом бісер метати! На гори перетворюватися! Я тут Сніг єдиний, неповторний. На все місто один! А їх, дівчат, знаєш скільки?! Та якщо я перед кожною буду на гірку перетворюватися, це що ж таке вийде? Гірський масив?! І що це тобі тільки в голову стукнуло?

Лісовий Сніг замислився. Звичайно, він може стати гіркою. І ця гірка буде вища, крутіша і, взагалі, набагато краща за ту, на яку здатен перетворитися міський Сніг. Але ж це означає — випасти в третій раз... Це значить, згідно Снігового закону, що він вже не зможе піднятися, надіти шубу і валянки і повернутися до лісу, в тишу, до трьох сосен, до яких він, незважаючи ні на що, був по-справжньому прив'язаний...

Лісовий Сніг ще раз попросив міського:

— Ну, а якщо я тебе дуже попрошу, брате Сніг? Не в службу, а в дружбу? Для мене, га?

— Підемо скоріше звідси! — закричав міський Сніг. — Сам знаєш, що я полюбив тебе. Що хочеш для тебе зроблю, але це вже занадто! У мене відчуття власної гідності є? Є! Гордий я? Безумовно! От і не буду! І тобі не раджу.

— Перетворитеся, дядечку! Перетворитеся! — просила дівчинка.

— Відчепися, дівчисько! Не буду, не буду, не буду! — замахав на неї руками міський Сніг.

І тоді лісовий Сніг зважився. Він не міг відмовити дитині.

Він йшов густіше і густіше. Він поплив суцільною біло-блакитною хвилею, покрив дахи, лавки, землю... А посеред двору виросла велика крута гора...

І дівчинка засміялася від радості і побігла за своїми санками.

Міський Сніг був страшенно незадоволений. Він ходив по двору туди-сюди і зрідка сердито позирав то на гору, то на годинник. А дівчинка весело каталася з величезної гори.

Але ось з вікна гукнули:

— Маша! Додому!

І дівчинка, сказавши горі: «Спасибі, дядечку!» — втекла.

— Ну, — сказав міський Сніг. — Давай вставай, чи що! Пішли!

І нічого не почув у відповідь.

— Ну, чого розлігся? — повторив міський Сніг здивовано. — Накаталися! Досить. Мені теж треба поспішати. Через годину випадати... Та ти чого лежиш, га?

І тут лісовий Сніг розплющив два своїх великих блакитних ока.

— Та я вже не встану, брате Сніг, — сказав він сумним і якимось збентеженим голосом. — Я тепер так тут і залишуся. В місті. Я втретє випав.

— Ну то й що? — здивовано запитав міський Сніг.

— А Сніговий закон такий: раз випадеш — піднімешся, другий раз випадеш — піднімешся, а третій раз випадеш — так лежати і залишишся. Тож я тут так лежати і залишуся... От такі пироги.

Міський Сніг спочатку навіть онімів від подиву. А потім махнув рукою і сказав:

— Е-е-ех! Через якесь дівчисько! Ну що ж, сам знав, на що йдеш. А мені на чергування пора. Бувай!

І міський Сніг вийшов на вулицю. Дивиться, а вона білим-біла! Лісовий Сніг, виявляється, покрив собою не лише подвір'я, а все місто!

«Он його скільки! — подумав міський Сніг. — А мені і робити нема чого. Може, в кафе податися? Морозива укинути до рота вазочку-другу?»

Зміст

Про те, які очі в Сосен і які очі в Снігу
Сорока Люська і сорока Т-с-с
Академік Філін і Снігові закони
Місто і Залізниця
Як Сніг зустрівся з людьми і дізнався, на кого він схожий
Хто з нас Сніг?
Скільки разів на рік буває зима
У перший раз випадеш — піднімешся...
Що буде, якщо від трьох кісточок відняти дві?
Що таке кохання?
Різні квіти і різні звірі
Втретє випадеш...
Коли морозиво здається несмачним

 

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова