Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ніна Гернет, Григорій Ягдфельд

Пропав дракон

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Калаушин

  

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

  

20. От і все

Ліда, Аліса, Женько і Шарик бігли по веселій вулиці. Повз них йшли веселі перехожі, світило веселе сонце і з радісним щебетом носилися пташки. Вуличний годинник пробив три чверті по п'ятій.

Ліда подивилася на циферблат і зупинилася.

— Женько! — сказала вона. — Ти можеш мене врятувати від ганьби?

— Можу! — сказав Женько і очі його заблищали.

— Є в тебе гроші?

— Авжеж! — сказав Женько і висипав на долоню купку мідяків.

Ліда вийняла з відра тритона, відро віддала Женкові і пояснила йому, що і як.

Женько, поставивши відро на самокат, розвинув найбільшу швидкість, на яку був здатний.

А Ліда схопила Алісу за руку і теж розвинула найбільшу швидкість, на яку були здатні Аліса і Шарик.

Першим увірвався до квартири Шарик. Він на радощах обгавкав усе, що там було. Але цього йому здалося замало. Він скочив на підвіконня і почав гавкати на вулицю.

— Бідолашний Шарик! — сказала Аліса. — У нього набралося дуже багато гавкоту, поки він був калошею.

Але Шарик гавкав зовсім не через те: він хвалився перед вуличними котами і автобусами, що ніхто з них не вміє літати над сосисками, а він, Шарик, вміє.

— Так і знала! — сказала, відкриваючи двері, Алісина мама. — Цей собака доведе мене до непритомності! А це хто ж? — здивувалася вона, побачивши Ліду.

Аліса почала пояснювати. Ліда теж почала пояснювати. Одна говорила про Чорномора і калошу, а інша — все по порядку. Обидві говорили разом. Але навіть якби вони говорили по черзі, все одно нічого не було б зрозуміло через гавкіт.

Тоді мама замкнула Шарика у ванній і зажадала, щоб їй пояснили все до ладу. Аліса оголосила, що вона найняла собі няню, а няня сказала, що вона вже не няня. Аліса підняла крик. Тоді мама відвела її у ванну до Шарика, і вони з Лідою спокійно поговорили. На прощання мама сказала:

— Аліса наймала тебе нянькою, а я запрошую в гості. Приходь до нас просто так. Ми всі тебе запрошуємо!

***

А Женько штовхав самокат, притримуючи відро з квасом.

— Альо! — кричав він усім.

Тепер він нікого не об'їжджав, навіть колясок з дітьми, а його всі обходили, бо було видно: людина їде по ділу, а не просто так.

На будівництві вже били в рейку. Робота скінчилася. З риштовання спускалися робітники.

Женько став посеред двору і три рази крикнув на все горло:

— Гей, громадяне! Чиє відро? Чий квас?

До нього підійшло кілька людей, і ті хлопці, які посилали Ліду по квас.

— Начебто наш, — сказав чубатий.

— Ось, держіть ваш квас і ваше відро, — поважно сказав Женько. — І ще дві копійки здачі! Порядок?

Навколо нього зібралася ціла компанія. І всі пили квас. І Женько теж пив.

А потім він попросився влізти на риштовання. І одна гарна жінка, Жучкова Нюра, повела його на самий верх, на дев'ятий поверх, який ще був недобудований.

Женько ніколи не був на такій височині. Він довго стояв і дивився на вулиці й сади, де ще було стільки нерозгаданих таємниць.

***

Тим часом Ліда, притискаючи до себе банку з тритоном, важко дихаючи, підбігала до будинку Олексія Івановича. Ось вже було видно його двері...

Але що це? З дверей виходить тітка Ліза у капелюшку, притискаючи до себе птаха з величезним хвостом і сідає у таксі біля під'їзду.

А за тіткою Лізою виходить Олексій Іванович з довгим пакунком і... який жах! Теж сідає у таксі!

Ліда хотіла крикнути, але в неї перехопило подих. Обома руками вона підняла банку з драконом, але письменник її не помітив.

І на її очах Олексій Іванович з тіткою Лізою зникли вдалині.

— Ну все... — тихо сказала Ліда.

Повільно, дуже повільно підходила Ліда до 27-ї школи. Повз неї, поспішаючи, пробігла зграйка дітей.

Поруч зі шкільними дверима висіло оголошення про сьогоднішню зустріч з письменником Мамонтовим. Ліда зітхнула і зняла оголошення.

Із залу на другому поверсі долинав галас.

«Сердяться... — подумала Ліда. — Що я скажу? Що я їм скажу?»

Вона повільно піднялася по сходах, підійшла до дверей залу і взялася за ручку. Але тут сміливість її покинула. Раптом у залі пролунав вибух сміху. Ліда зважилася і прочинила двері.

По сцені, де висіла карта Австралії, з бумерангом у руках ходив Олексій Іванович і щось весело розповідав. На столику стояло опудало дивовижного птаха — лірохвоста. А в залі у першому ряду височіла тітка Ліза.

Усі так слухали Олексія Івановича, що ніхто й не озирнувся на Ліду. Ліда сіла в останньому ряду, поставила банку поруч і заплющила очі.

Олексій Іванович скінчив розповідати, всі почали аплодувати. Ліда тихо встала, спустилася в порожню канцелярію і зателефонувала Коробкіну додому.

— Мишко, це ти? Це Ліда.

Але сердитий чоловічий голос сказав:

— Я його батько і прошу вас залишити мого хлопчика в спокої!

— Тільки скажіть йому: все добре! Письменник знайшовся, дракон прийшов, — гукнула Ліда. — Тобто, навпаки!..

Але на тому кінці вже повісили трубку.

Олексій Іванович стояв, оточений натовпом хлопців, і когось шукав очима.

Коли Ліда тихо увійшла до залу, її всі помітили.

— Ось вона! Ось вона, Шершиліна!

Хлопці розступилися. Ліда і Олексій Іванович пішли назустріч один до одного.

— Ви прийшли! Ви все ж таки прийшли! — сказала Ліда.

— А як же я міг не прийти, — засміявся Мамонтов, — коли я отримав таку чудову, загадкову телеграму! Бачиш, я все ж таки її розгадав!

Хлопці переводили очі з Шершиліної на письменника і нічого не розуміли.

— Ось ваш дракон, Олексіє Івановичу!

— Дякую, Шершиліна двадцять сім! Дракон повернувся до свого друга.

Тепер на нього дивилися всі: Мамонтов, школярі та тітка Ліза.

Дракон незворушно сидів у банці, розчепіривши гребінець і переливаючись усіма барвами.

***

Місяць світив над тихою вечірньою вулицею.

У невеликому світлому будинку було прочинене навстіж вікно. На підвіконні сидів Женько і чекав на Ліду.

Почувши шум машини, що під'їхала, він насторожився. Таксі! Зупинилося саме біля їхніх воріт! А це що?

З машини вилазить якась товста тітонька, а в руках у неї казкова жар-птиця!

А за птахом з машини вилазить Ліда! А тітонька з птахом чомусь обіймається з Лідою і лізе назад до машини.

— Знову таємниця, — прошепотів Женько і вже перекинув ногу через підвіконня, щоб злізти по трубі...

Але тут мамина рука міцно вхопила його ззаду, втягла до кімнати і зачинила вікно.

  

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова