Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Ніна Гернет, Григорій Ягдфельд

Пропав дракон

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Калаушин

  

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  

  

15. Страждалець їде

Як ви, мабуть, пам'ятаєте, Женьці вдалося спритно врятуватися від буйних близнюків. Але тепер у нього в будинку сорок з Мінеральної вулиці з'явилися вороги, які заважали дістатися до таємниці. Чергувати біля під'їзду стало небезпечно. Інший на місці Женьки напевно кинув би цю справу і зайнявся чимось більш спокійним і безпечним, але не Женька.

Пропав дракон

Міркуючи, як йому діяти далі, Женька кружляв по ближніх вулицях. У нього в кишені гриміли мідяки, які йому вчора дала сусідка Ольга Павлівна, за те, що він цілий день не грав на барабані.

Насамперед він вирішив підкріпити свої сили газованою водою з сиропом і з'їздив до автомата. А потім прямо покотив до будинку Сергія Васильовича. На цей раз він розсудливо зайняв пост не біля під'їзду, а у воротах будинку навпроти, звідки було все чудово видно. І став чекати.

Але перше, що він побачив, був не старий, а знову ті ж самі зловредні хлопчаки! Вони бігли до будинку і злодійкувато озиралися. Один тримав у руках кошлату болонку.

Женька зловтішно гмикнув. Тепер він їм покаже! Тепер він їх не боїться: в одного обидві руки зайняті собакою, а з другим він легко впорається!

З жахливим криком Женька вилетів з воріт і кинувся на ворогів. Боря і Льова кинулися навтьоки. Женька погнався за ними. Вони промчали повз тієї самої мами з коляскою, на яку всі вже налітали. Але вона навіть не встигла зойкнути, як вони були далеко.

Близнюки звернули в якийсь двір. Женька за ними. Але дворів виявилося багато, воріт багато, і вороги наче провалилися крізь землю. Покрутившись у дворах, Женька повернувся на свій колишній пост — до воріт. Але він не помітив, що вороги весь час скрадалися за ним, безшумно розмотуючи свої консервні ласо.

Між тим Сергій Васильович, програвши партію, сумно повертався додому.

І як раз в той момент, коли Женька побачив Сергія Васильовича і рвонувся до нього через дорогу, Боря жбурнув ласо. Женька з гуркотом звалився на землю, а хлопчаки з переможними криками пронеслися повз нього і зникли у під'їзді разом з собакою.

Лежачи на землі, Женька побачив, різнокольорові ноги Сергія Васильовича, що йшли від нього: одна в білому черевику туфлі, друга — у чорній калоші.

Поки він виплутувався з банок і мотузок, старий знову зник у під'їзді. Ото вже як не щастить, то не щастить!..

***

Отже, Сергій Васильович повернувся додому.

— Розумієш, Тасю, — почав він. — Він пішов пішаком від короля. І якби я...

Тут він побачив, що дружина суворо дивиться на його ноги. Він теж подивився на свої ноги, але не помітив нічого особливого і продовжував:

— ...пішов конем...

— Де друга калоша?

Сергій Васильович розгублено розглядав свої різнокольорові ноги.

— Ну, що ж, — сказала Таїсія Петрівна. — Одна кришка і одна калоша на день, це, зрештою, не так вже й багато.

Та поки Сергій Васильович знімав плащ і свою єдину калошу, Таїсія Петрівна вже забула про другу. Вона стала розповідати чоловікові, яка мила ця істота з бідона.

Вони пішли до кімнати.

На столику стояла велика старовинна супниця, розписана трояндами. Зазвичай вона красувалася на скляній гірці та виймалася тільки у дні народження, коли до стареньких з'їжджалися онуки. На дні супниці у воді плавали якісь рослини, а посередині скелею стояло прес-пап'є з гірського кришталю, яке завжди прикрашало письмовий стіл Сергія Васильовича. На прес-пап'є, розчепіривши гребінь, сиділа істота, що таємниче з'явилася з молока, вона пильно дивилася на Сергія Васильовича.

— Просто не знаю, чим його годувати, — нарікала Таїсія Петрівна. — Я йому пропонувала гречану крупу, курячу котлетку, ризький хліб. А воно носом крутить. І головне — невідомо, що воно таке.

Сергій Васильович задумливо дивився на прибульця.

— Бачиш, Тасю, воно схоже, з одного боку, на ящірку, з іншого боку, на жабу. Отже, треба подивитися в енциклопедії «Я» і «Ж».

Він дістав два томи Великої Радянської Енциклопедії і заглибився в читання.

— Тасю! — радісно вигукнув він. — Я був правий. Обидві вони їдять одне й теж саме. Чи немає в нас якогось жука?

— У моєму домі немає жуків, — суворо відрізала Таїсія Петрівна.

— Чи мухи, — продовжував Сергій Васильович.

У квартирі знайшлося всього дві мухи, а зловили вони одну. При цьому Таїсія Петрівна звалилася зі стільця, а Сергій Васильович збив стінного годинника. Але все було забуто в ту ж мить, коли тритон проковтнув муху. Захекані старі сіли на диван.

— Отже, будемо годувати мухами, — сказав Сергій Васильович.

— А хто цих мух ловитиме і де? — єхидно запитала Таїсія Петрівна.

— Ну, Тасю... зрештою можна і метеликів.

— Тільки цього мені не вистачало — стрибати за метеликами!

— Але, Тасю... Якщо його зовсім не годувати, то до чого це призведе?

— Я бачу тільки один вихід. Ти відвезеш цього страждальця до Олександра Володимировича. Така чудова людина, звичайно, не відмовиться ловити мух.

Пропав дракон

Таїсія Петрівна дістала банку від маринованих огірків, налила трохи води і дбайливо пересадила тритона ополоником.

— Сподіваюся, ти ще не забув адресу? — запитала вона.

— Ну, Тасю! Я потраплю до Олександра Володимировича з закритими очима! — образився Сергій Васильович і пішов одягатися.

— Не забудь капелюха! — крикнула вслід Таїсія Петрівна.

— Добре. А де він, капелюх?

— Там, де ти його поклав.

Через кілька хвилин пролунав дзвін, гуркіт і жалібний голос Сергія Васильовича:

— Тасю!

— Так я і знала! — сказала Таїсія Петрівна. — Цей чоловік поліз за капелюхом на посудну полицю!

  

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15   16    17    18    19    20  




На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



У моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2018 Валерія Воробйова