|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Микола Грибачов
Про лисицю Лариску та зайця Коську
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – П.Рєпкін
Думав, думав заєць Коська — куди б йому сходити.
На річці був, сома Самсона бачив, з білкою Оленкою поговорив, і під великою сосною був.
З їжаком Кирюхою сперечався — що краще, капуста чи гриби?
Та нарешті надумав: «Піду-но я біля села погуляю, може, козеня Кузю зустріну, якщо його собаки не з'їли».
Але козеня Кузю мати покарала, в повітці замкнула: він уранці на город заліз і копитцями огірки потоптав.
Так і не побачив його заєць Коська. Проте знайшов поламаний велосипед, який хлопці під гіркою кинули.
Потяг він велосипед до себе в ліс. Де на спині, де волоком, де як. Втомився, потом обливався, але не кинув.
І одразу до ведмедя Потапа пішов:
– Полагоди мені, ведмедю Потапе, велосипеда. Ти все вмієш!
Ведмідь добрий і роботу любить. Полагодив ведмідь Потап велосипед, став він як новенький. Забрав заєць велосипед, подякував чемно:
– Дякую тобі, ведмедю Потапе. Я тобі малини принесу.
Вивів заєць Коська велосипед на дорогу. А їздити, звичайно, не вміє. Скочив на сідло зліва, гепнувся праворуч, синця набив. Скочив праворуч, гепнувся ліворуч, ще синця набив.
Пішов він до борсука Пахома та єнота Ярохи, попросив:
– Допоможіть мені сісти на велосипед, далі я сам поїду. А потім і вас покатаю.
Узявся борсук Пахом за кермо з одного боку, єнот Яроха з іншого, тримають велосипед міцно. Сів заєць Коська на сідло, задні лапи на педалі поставив. Добре виходить!
– Ну, тепер відпускайте, – кричить, – сам поїду!
Відскочили борсук і єнот, випустили кермо. Проїхав заєць Коська два кроки і знову впав. Зрозумів він, що сісти на велосипед – половина справи, треба ще навчитися їздити.
Став заєць Коська сам доучуватися. Синців він не боявся і плакати не любив. Пішли в нього справи на лад. До вечора він уже міг сідати і крутити педалі, і хоч кермо у нього ще вихлялося, все ж таки сам по дорозі до річки доїхав.
Вранці заєць Коська картату кепку надів, жовтим шарфом шию обмотав та поїхав кататися.
А назустріч – лисиця Лариска. Бачить – прямо на неї велосипедист летить. Злякалася вона, впала в канаву. Причаїлася.
Але заєць Коська помітив її, зупинився, одна нога на землі, друга на педалі.
– То це ти, зайцю Косько? – здивувалася лисиця Лариска.
– Авжеж я! – пихато відповів заєць. – Ось купив велосипед. До міста поїду, буду морозиво їсти та газовану воду пити.
І покотив заєць Коська з гірки ще швидше. Лисиця Лариска тільки язика йому вслід показала від люті. І пішла до вовка Бакули.
– Пора тобі, вовче Бакуло, зайця Коську з'їсти, бо він ще тобі якось колесом лапу віддавить.
– А ну його, цього зайця Коську! – пробурчав вовк, – він тобі заважає, ти його й лови.
Розсердилася Лариска на вовка Бакулу, але нічого не сказала, побоялася. Та пішла мовчки.
А по дорозі сороку Софку стріла. Заторохтіла сорока:
– Здрастуй, лисицю Лариско! Літала я не далеко, не близько, в селі була, гороб'ячі яйця пила. У лелеки вивелося шість лелеченят, сидять у гнізді, комашок їдять!
Дівча в річці ноги мила, черевики впустила, трактор з луки возив сіно, асфальт забруднив, хлопчик Вовчик сів на велосипед, хотів об'їхати весь світ, а звалився у канаву...
– Стій, стій! – сказала лисиця Лариска. – У нас тепер заєць Коська теж на велосипеді їздить, спокою від нього немає. Чи ти не знаєш, як його спіймати?
– Лісник будує будинок, тріска скрізь: ти дощечку вкради, цвяхів пошукай, не лінуйся, набий у два ряди, на стежку поклади, під кущем сховайся. Наїде заєць Коська на цвяхи, шину проколе, сам на землю впаде.
Подумала сорока Софка і додала:
– Тільки це буде хуліганство.
Але лисиця Лариска її вже не слухала, додому пішла.
А як сонце сіло і темно стало, вона побігла до будинку лісника і дощечку поцупила, потім на село до кузні сходила, дванадцять цвяхів і молоток вкрала.
Вранці стала у дощечку цвяхи забивати. А молоток вона уперше в лапах тримала, як поводитися з ним не знала – раз по цвяху влучить, другий по лапі! Поскімлить, оближе лапу, та й знов за своє.
Забила вона цвяхи, взяла дощечку, вибрала на стежці зручне місце та поклала. Сама поруч сіла – от, думає, наїде заєць Коська на дощечку, шина в нього проколеться, гепнеться він на землю, а вона його схопить та з'їсть.
А заєць Коська нічого не знає, мчить під гірку та ще й натискає на педалі, летить, як вітер.
Пролетів, дощечку в землю вдавив, лисиці лапу і хвіст колесами переїхав – і був такий. Не лопнула шина.
Заскиглила лисиця Лариска, пішла сороку Софку шукати.
– Ти брехуха, тараторка-язиката-хвеська! Казала, що на дощечці з цвяхами шина проколеться, а вона не прокололася.
– А ти цвяхи гострим кінцем куди ставила?
– Та униз, униз! Як забивала, так і ставила!
– Дурна ти, лисицю Лариско! Дурна, дурна, дурна! Треба було гострим кінцем вгору ставити. Дурна, дурна! – І полетіла сорока на село збирати плітки.
А заєць Коська покатав на велосипеді і борсука, і єнота, і їжака Кирюху. Всі дуже задоволені були.
Хотів він ще оленя Льошку покатати, але той сказав:
– Фу, від твого велосипеда мастилом тхне. Давай краще влаштуємо змагання – хто швидше до озера домчить.
Заєць Коська одразу погодився. Скочив на велосипед і погнав по лісовій стежці.
А оленя Льошко і так бігає дуже швидко, а тут іще шлях вибрав прямо по лісу. Як заєць не намагається його догнати, оленя все одно десь попереду дражниться:
– Давай, натискай, крути-верти!
Прикро стало зайцю, він летить і вже дороги не розбирає. Вискочив на берег, а там дубовий пень на дорозі.
Наскочив на нього заєць Коська переднім колесом і так вдарився, що через кущ перелетів, а велосипед в озеро – шубовсь!
І потонув.
З того часу заєць Коська знову пішки ходить.
А в озері біля велосипеда щука собі будинок влаштувала – спиці блищать, кермо блищить, дуже їй це сподобалося.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова