Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Валерія Воробйова

Подарунки Святого Миколая

Сучасна гумористична вистава для лялькового театру

На русском языке »

Подарунки Святого Миколая. Сучасна гумористична вистава для лялькового театру

Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Валерія Воробйова

Діючі особи

Актори: Св.Миколай - у традиційному вбранні з мішком. В мішку - планшет, ланцюжок ковбасок, морква, віночок зі стрічками, компас, карта.

Ляльки: Маринка, Гарбузи (2 ляльки), Омелько (парубок, дурнуватого вигляду), Сова, Вовк, Заєць, Дід Мороз, Снігурка (теж трохи дурнувата, але симпатична), Красуня (дуже гарна дівчина у короні, що знімається), Відьма (страшна і горбата), Пінгвіни з Мадагаскару (4 ляльки).

Дія перша

Сцена для лялькового театру, на майданчик перед сценою виходить Св.Миколай.

Подарунки Святого Миколая. Сучасна гумористична вистава для лялькового театру

 

Св.Миколай:

Вітаю вас! Мабуть, ви знаєте, хто я такий? А хто не знає, то скажу, що звуть мене Миколай, я народився багато сторіч тому, прожив дуже довге життя і завжди прагнув догодити Богу і зробити щось добре людям, і от за це моє прагнення Бог зробив мені таку ласку, і дозволив і по сей день залишатися на землі і допомагати усім, хто попросить. Будь-яке прохання я завжди почую, але допоможу лише тоді, коли моя допомога дійсно принесе користь, не люблю, коли просять про всякі дурниці.

А ще взимку, незадовго до Різдва, я люблю дарувати подарунки - дітям та дорослим. І теж с користю.

Дія друга

На сцені з'являється Маринка.

Подарунки Святого Миколая. Сучасна гумористична вистава для лялькового театру

Маринка:

Любий Миколаю, як я рада тебе бачити! У мене є до тебе прохання!

Св.Миколай:

Здрастуй, дівчинко! Як тебе звати, і хто ти така? І яке ж твоє прохання?

Маринка:

Звуть мене Маринка, я проста звичайна дівчинка, вчусь у школі, а прохання моє... Я хочу розібратися... Скоро свято, всі загадують, щоб вони хотіли отримати у подарунок, а я не знаю, чого попросити, щось мені нічого не хочеться...

Св.Миколай:

То, може, тобі треба просто вітамінів попити, може, ти захворіла? Вперше бачу дитину, яка не хоче собі подарунків!

Маринка:

Ні, ні! Зі мною все гаразд, у мене багато всяких бажань, мені й те хочеться, й те, і нову сукню, і сумочку, і новий телефон, і ще багато чого, але я не знаю, чи точно це моє бажання, іноді мені здається, що хочеться мені зовсім іншого, а чого саме - я й сама не знаю...

Св.Миколай:

Знаєш що? А давай підеш зі мною, я ж ходжу по світу, зустрічаю різних людей, слухаю їхні бажання, от ти і подивишся, чого люди хочуть, і що від мене отримують, може, і в собі розберешся.

Маринка:

Гаразд, я піду з тобою!

Св.Миколай:

Он, дивись, вже хтось іде!

Дія третя

Звучить музика "Пінгвіни Мадагаскару". На сцені з'являються 4 пінгвіни.

Подарунки Святого Миколая. Сучасна гумористична вистава для лялькового театру

1-й Пінгвін:

Тут багато снігу! Ми прибули! Вітаю вас на нашій історичній батьківщині - Антарктиді!

Св.Миколай:

Хлопці, я вибачаюсь, але це не Антарктида, це Україна, а снігу тут багато тому, що зараз зима.

1-й Пінгвін:

Ковальський! Ми збились с курсу, негайно вирушаємо у напрямку Антарктиди!
(звучить музика "Пінгвіни Мадагаскару", і вони хутко зникають)

Св.Миколай:

От, які швидкі, навіть не спитали, куди їм треба йти, знов заблукають! Дивись, а он там хтось стоїть! Пішли подивимось!

Дія четверта

На сцені з'являються 2 гарбузи, вони тремтять від холоду.

Подарунки Святого Миколая. Сучасна гумористична вистава для лялькового театру

Св.Миколай:

Здоров, хлопці... та дівчата! Що сталося? Чому ви тут в полі лежите?

1-й гарбуз:

Здрастуй, Святий Миколаю, давно ми на тебе чекаємо! Врятуй нас, захисти від недбалого господаря! Він нас на полі покинув, вчасно не забрав, а нам тут дуже холодно!

Св.Миколай:

А хто ж ваш господар?

2-й гарбуз:

Омелько! Дурником його іще у нас в селі звуть!

1-й гарбуз:

Ледачий!

2-й гарбуз:

Нерозумний!

1-й гарбуз:

Працювати не хоче!

2-й гарбуз:

Вчитися не хоче!

1-й гарбуз:

Лежить, цілими днями, в тетріс на мобілці грає!

2-й гарбуз:

Або спінер крутить!

Маринка:

В тетріс? Хто ж зараз в тетріс грає? У нас хлопці в школі все в ГТА та в майнкрафт грають на планшетах та на сенсорних телефонах.

2-й гарбуз:

Пхе! Звідки ж у нього планшет? Адже в нього і грошей нема, бо він ніде не працює. А мобілку, стареньку, йому хтось віддав.

1-й гарбуз:

А там крім тетріса нічого нема!

2-й гарбуз:

Всього у нього і добра, що хата стара, від батьків дісталася, і оцей город.

1-й гарбуз:

А городом він майже не займається, ото і весь урожай - нас двоє, а решта бур'янами заросло!

Св.Миколай: А спінер в нього звідки?

1-й гарбуз: Так ти ж сам йому минулого року подарував.

Св.Миколай:

Ох маєш! Це була моя помилка! То що ж ви від мене хочете?

2-й гарбуз:

Зроби з ним щось, щоб він став ну хоч трішечки розумнішим та відповідальнішим.

1-й гарбуз:

Або віддай наш город якомусь іншому господарю!

Св.Миколай:

Ну, віддати я ваш город нікому не зможу, адже він Омелькин. А от поговорити з ним я поговорю. Стривайте... хто це там оно йде?

2-й гарбуз:

Хто-хто! Омелько! З'явився! Мабуть, зголоднів та згадав, що в нього десь гарбузи росли.

1-й гарбуз:

Ви йому скажіть, щоб коли він з нас насіння повибирає, трошки на той рік залишив,  щоб навесні посіяти!

Св.Миколай:

Гаразд, розберемося.

Дія п'ята

Гарбузи присідають так, що видно тільки їхні голови. На сцені з'являється Омелько.

Подарунки Святого Миколая. Сучасна гумористична вистава для лялькового театру

Омелько:

А, ось вони мої гарбузики! Ой, а ви хто такі?

Св.Миколай:

Здрастуй, Омелько! Мене звати Миколай, а оце - Маринка.

Маринка:

Здрастуйте!

Омелько:

Ну здрастуйте! А що це ви на моєму городі робите? Гарбузи мої хочете покрасти? Не віддам! У мене їх всього два виросло - літо було холодне, от і не вродило нічого!

Маринка:

Ха! Літо холодне! В усіх уродило, а в нього ні! Може, ти просто лінився городом займатися? Я взагалі дивуюся, як у тебе оті два виросли! Мабуть, випадково.

Омелько:

Що ти розумієш! Випадково!

Св.Миколай:

Годі, годі сваритися! Ну, скажи Омелько, чи подобається тобі, як ти живеш?

Омелько:

Та ні, чесно кажучи, не дуже. Он, вся їжа в мене дома закінчилася, от зараз принесу оці гарбузи додому та хоч насіннячка трохи поїм...

Св.Миколай:

То, може треба щось поміняти? На роботу влаштуватися?

Омелько:

Та я пробував... 2 рази...

Св.Миколай:

Ну то як?

Омелько:

Та... сказали, що я їм все щось не так роблю, та ще спізнююсь...

Св.Миколай:

То, може, треба не спізнюватися та навчитися як правильно робити? Ти десь вчився?

Омелько:

Та ходив трошки до школи... Нєєє, я вчитися не хочу, складно це...

Св.Миколай:

А років тобі скільки?

Омелько:

Двадцять...

Св.Миколай:

Великий вже парубок виріс. А чого б ти хотів, Омелько?

Омелько:

Я? Ги-ги! Одружитися хочу!

Маринка:

Що?! Та хто ж за тебе такого піде?

Св.Миколай:

Зачекай, Маринко.  А нащо тобі жінка, Омелько?

Омелько:

А вона мене буде вранці будити, щоб я на роботу не спізнювався.

Св.Миколай:

Схоже, тобі не дружина потрібна, тобі няньку треба. Гаразд, зараз подивлюся в базі, що там у нас є підходящого.

(Дістає з мішка планшет, гортає на ньому пальцем сторінки та тикає кнопочки)

Значить так, заповнюємо анкету... розумний - ні, роботящий - ні, спортивний... (дивиться на Омелька) - ні, красивий... Ану, повернись до мене обличчям, я подивлюсь... ну, таке собі... багатий - ні... Тепер вимоги... я думаю, тобі обов'язково потрібна розумна дівчина, інакше ви пропадете. Ось! Одна єдина підходяща кандидатура для тебе знайшлася (показує Омельку планшет). Чогось без фотографії. Звуть - Софія. Мудрість з грецької. Це добре!

Ну, Софіє, приходь до нас!

Дія шоста

На сцені з'являється сова.

Подарунки Святого Миколая. Сучасна гумористична вистава для лялькового театру

Сова:

Ух-ух! Здрастуйте всі! Дозвольте відрекомендуватися - Соф'я Миколаївна, вчена сова, закінчила Києво-Могилянську академію, Гарвард та Сорбону, мрію приносити користь людям.

Маринка:

Нічого собі, оце наречена!

Св.Миколай:

Оце так поворот сюжету! Як ти змогла потрапити в базу? Ти ж не людина?
Сова:
Для розумної істоти немає нічого неможливого.

Омелько:

А, я знаю, мені її треба поцілувати, і тоді вона стане красивою дівчиною, я таке в мультику дивився, тільки там жаба була. Зараз! (Намагається підійти до сови)

Сова:

Не підходь! Стій там, де стояв! Не треба мене цілувати, я не з тієї казки. Я - сова і нею залишуся!

Омелько:

То що, мені оце за жінку брати?

Св.Миколай:

Я ж кажу, Омелько, тобі не жінку треба, тобі нянька потрібна, щоб ти спочатку людиною став, а потім можна і одружуватися. А це тобі буде гарна .... гувернантка! Ну що, згоден ти взяти її до себе і в усьому слухатися?

Омелько:

Ееее...

Маринка:

Зачекайте! Я щось не розумію, Соф'є Миколаївно, поясніть мені, навіщо вам, такій розумній сові, оцей Омелько?

Сова:

Я завжди мріяла приносити користь людям, багато вчилася, багато читала, хотіла до президента піти, радником, та, розумієш, дівчинко, не сприймають мене люди серйозно, не вірять у казки, ви - перші, хто повірив.

Омелько:

До президента? А тепер ти хочеш до мене? Ну тоді я згоден, гаразд, обіцяю тебе слухатися. (Бере гарбузи) Пішли зі мною, я тебе гарбузовим насінням пригощу.

Сова:

Обов'язково треба трошки насіння залишити, щоб посіяти навесні!

(Омелько з гарбузами та сова уходять)

Св.Миколай:

Здається, Омелько розумнішає. Він зробив свій перший розумний вчинок! Ну що ж, пішли далі, он, я бачу, хтось там біжить...

Дія сьома

Через сцену кілька разів з криками пробігає Заєць, за яким женеться Вовк.

Подарунки Святого Миколая. Сучасна гумористична вистава для лялькового театру

Маринка:

Що це таке?

Св.Миколай:

Здається, я знаю, що це таке. Ану стій, раз-два!

(Вовк та Заєць зупиняються. Заєць ховається за Маринку)

Вовк:  

Ага! Ти від мене не втечеш! Зараз я тебе з'їм!

Заєць:

Рятуйте!

Св.Миколай:

Тихо-тихо! Стій! (звертається до Вовка) Голодний? На ось, поїж поки (дістає з мішка ковбасу та вішає її Вовкові на шию).

Вовк:

О! Вельми дякую! (Їсть)

Св.Миколай:

Хлопці, ви мені про свої проблеми навіть не розказуйте, я і так все знаю. Отже, (звертається до вовка) ти хочеш його спіймати та з'їсти, а ти (звертається до зайця) - від нього втекти. Так?

Вовк та Заєць:  

Так, так!

Св.Миколай:

Ну, що я вам скажу. Питання дуже старе, болюче і допомагати я вам у ваших справах не буду, адже це не в моїх силах. Поки цей світ стоїть, будуть вовки за зайцями бігати, щоб вони не розслаблялися, та свої м'язи тренувати, а зайці  будуть від вовків тікати та ховатися, свою спритність розвивати.

Та знайте, не завжди так буде. Настануть часи, і цей світ зміниться, і будуть дружити вовк та заєць, і будуть жити разом лев та маленьке ягня, і не буде в світі зла та насильства... Але поки все не так, то наберіться терпіння й чекайте.

На от, зайчику (дає йому морквину, Заєць кланяється), а то я вовка пригостив, а про тебе забув. Зробіть перерву у ваших перегонах, хоч недовго відпочиньте.

Вовк:

Дякую тобі, Святий Миколаю за гостинець, пішли, вуханю, не бійся, мені цієї ковбаси надовго вистачить, давай хоч трохи уявимо собі, як це воно буде, коли мені не треба буде більше за тобою бігати.

(обіймаються та уходять)

Маринка:

Невже дійсно таке колись буде? А коли?

Св.Миколай:

Так, буде, тільки ніхто, навіть я, не знає, коли. І тому всім нам треба просто терпляче чекати на це.

А дивись, он іще хтось іде.

Дія восьма

На сцені з'являється красуня, за нею йде відьма.

Подарунки Святого Миколая. Сучасна гумористична вистава для лялькового театру

Св.Миколай:

Здрастуй, дівчино-краса! Хто ти така і чого бажаєш?

Красуня:

Я - королева краси, найкрасивіша, найгарніша, найкраща у світі!

Відьма:

Найкраща! Прямо як я! (ходить навколо Красуні)

Маринка:

Яка гарна! А яка в тебе корона красива!

Красуня:

Подобається? Це мій приз у найголовнішому конкурсі краси! Правда вона мені дуже пасує?

Відьма:

Ти моя гарна! (ходить навколо Красуні)

Маринка:

О, так! От би мені таку! Хоч би приміряти!

Красуня:

Тобі? Та ти подивись на себе! Куди тобі корону, вона ж на тобі як на корові сідло буде!

Відьма:

Правильно! Правильно! (ходить навколо Красуні)

Маринка:

Нащо ти мене ображаєш? Я тобі нічого поганого не зробила!

Красуня:

Хто ти така, щоб я тебе ображала? Нікчемо! Я й уваги на таких як ти не звертаю! Я вища за це!

Відьма:

Так їй! Так! Молодець! (ходить навколо Красуні)

Св.Миколай:

Ну, я так зрозумів, що в тебе, Красуню, все гаразд, і я тобі не потрібен, так?

Красуня:

О, ні! У мене є одне прохання! За мною постійно ходить оця відьма і бурмоче всяку гидоту. Вона мене дуже нервує та лякає.

Відьма:

Ти ж моя красунечко, от постривай, будеш така як я! Будеш така як я! (ходить навколо Красуні)

Красуня:

От, чуєте? Які дурниці каже! Як це я буду такою як вона, ви подивіться на неї, яка вона страшна і бридка! Хіба можна нас навіть порівняти?

Св.Миколай:

Але ж вона правду каже, Красуню, пройде час, і твоя краса зів'яне, а оскільки, я бачу, дівчина ти не дуже добра, егоїстична, то і станеш ти такою, як оця відьма, адже з віком душу людини стає видно через тіло, вона ніби просвічує крізь нього, якщо душа гарна, то й людина стає красивою, а якщо душа зла та чорна, то стає людина як оця відьма. Тож, красуню, подивись уважно, он яке майбутнє на тебе чекає з твоїм характером.

Красуня:

Ні! Я не хочу! Не хочу! Не хочу!

Відьма:

Будеш! Будеш! Обов'язково будеш!

Красуня:

Не хочу! Не хочу! Заберіть її від мене! Що мені робити? Навчіть мене! Я все зроблю!

Св.Миколай:

Ну гаразд, заспокойся. Я тобі допоможу. Це складно, переробити свій характер, перестати думати тільки про себе, перестати вважати себе кращою за інших, намагатися робити людям добро... Але, нема нічого неможливого для того, хто прагне.

А для початку... спробуй зробити щось гарне ну, хоча б для Маринки. Мабуть, спершу треба вибачитись за те, що ти її так образила.

Красуня:

(звертається до Маринки) Мммм... Чуєш... Я трохи не те сказала... Я була не права, вибач.

Маринка:

Добре, вибачаю...

Св.Миколай:

А тепер давай ще щось!

Красуня:

Ну, я не знаю... (до Маринки) Хочеш, дам тобі поміряти мою корону?

Маринка:

Корону? Хочу! Дякую!

Св.Миколай:

О! Це вже прогрес! Давайте, дівчата, я вам допоможу. (Знімає корону з Красуні, одягає її на Маринку)

Маринка:

Вау! Ну як?

Красуня:

Ну, хм... наче нічого так...

Св.Миколай:

Корона, звичайно, гарна, але, чесно кажучи, Мариночко, не твій стиль. Я тобі, краще, ось такого віночка подарую. (Дістає з мішка вінок, одягає його на Маринку).

А ти, Красуню, тримай назад свою корону. А цю відьму я від тебе не заберу, вона сама забереться, коли ти змінишся. Отже, щойно побачиш її біля себе, знай, що щось ти не так робиш, треба тобі мінятися. Ну, йдіть з Богом!

(Красуня та Відьма уходять)

Маринка:

Невже і я можу стати такою, як оця відьма? Страх який!

Св.Миколай:

Сподіваюсь, що ні, будь доброю дівчинкою, і ніколи не зустрінешся з цією відьмою.

Дія дев'ята

Звучить музика "Пінгвіни Мадагаскару". На сцені з'являються пінгвіни.

1-й Пінгвін:

Вітаю вас на нашій історичній батьківщині - Антарктиді!

Св.Миколай:

Ой, знову ви! Агов, хлопці, це ще досі Україна! Ви не туди йдете!

1-й Пінгвін:

Ковальський! Ми знову збились с курсу, негайно вирушаємо у напрямку Антарктиди!

Св.Миколай:

Стривайте! Знов не туди заблукаєте! Нате вам компас і карту! Вам треба на південь.

(Він вішає 1-му пінгвіну на шию компас, дає їм карту)

1-й Пінгвін:

Дякуємо за допомогу! Ковальський, вирушаємо! (звучить музика "Пінгвіни Мадагаскару", і пінгвіни зникають).

Св.Миколай:

Фух! Хоч встиг їм компаса дати, може, тепер знайдуть дорогу.

Дивись, ще хтось іде.

Дія десята

На сцені з'являються Дід Мороз та Снігурка.

Подарунки Святого Миколая. Сучасна гумористична вистава для лялькового театру

Дід Мороз:

Здоровенькі були!

Снігурка:

Ха-ха-ха!
Св.Миколай:
Вітаю, вітаю! Старі знайомі!

Маринка:

Як це так? Вас двоє?
Св.Миколай:
Ні, Мариночко, це не нас двоє, це моя копія, трошки перероблена. Колись, сто років тому прийшли до влади більшовики та заборонили дітям святкувати Різдво та згадувати про мене. Але ж діти не можуть без подарунків, от і прийшлось щось вигадувати, взяли мене, назвали іншим ім'ям - Дідом Морозом, та й сказали, щоб слухав я віршики, що їх дітки розповідають під ялинкою, а за це давав їм подарунки. Отаке. А ще дали мені на додаток онучку - Снігурочку.

Снігурка:

Так, Снігурочка - це я! Хі-хі-хі! (Маше рукою) Дуже приємно!
Дід Мороз:

Отож, так усе і було. Скільки я за ці сто років віршиків наслухався...
Св.Миколай:
Ну, що діду, чого ти бажаєш?

Дід Мороз:
Стомився я, спокою хочу, та от, не можу онучку покинути. Бач, не дуже вона в мене розумна, пропаде...

Св.Миколай:
Ясно. А ти, Снігуронько, чого хочеш?

Снігурка:

Я? Ха-ха-ха! Я хочу нову сукню! Ця вже набридла. Сто років її ношу. А ще хочу заміж, хочу сім'ю мати.

Св.Миколай:
Заміж? А це ідея! А давайте подивимось, як там наш Омелько поживає! Омелько! Де ти є?

Дія одинадцята

На сцені з'являються Омелько та Сова.

Омелько:
Заберіть від мене цю кляту сову! Бачити її більше не можу!

Св.Миколай:
Що таке? Що сталося?

Омелько:
Вона! Вона! Вона, знаєте, що зробила? Вона з мого планшету усі ігри повидаляла! Уууу, клята. Як ще змогла, в неї ж рук немає, тільки крила!

Сова:
Клювом...

Омелько:
Та хоч лапами! Нащо було видаляти? Хто тебе просив?

Св.Миколай:
Стривайте, стривайте! Я щось пропустив. Скажи, Омелько, звідки в тебе планшет?

Омелько:
Ха! Я ж на роботу влаштувався. На фермі працюю, де страуси, курси спеціальні закінчив. Ось, с першої получки купив планшета собі.

Маринка:

Ти - курси? Працюєш? Страуси? Неймовірно!
Омелько:
О, так! Це все вона, вона від мене не відставала, щоб я ходив та вчився, допомагала з усім розбиратися, а тепер ще й на роботу кожного дня будить, і постійно щось мені підказує, то я й не спізнююсь і помилок не роблю.

Св.Миколай:
То, виходить, не така вже вона й клята, ця сова?

Омелько:
Та, мабуть, так... Тільки ж нащо ігри було видаляти? Я ж їх назад не поставлю, не розбираюся!

Сова:
А тому, щоб ти поменше в оцей планшет тупився, а побільше справами займався.

Св.Миколай:
Соф'є Миколаївно! Мої вітання! Чудові успіхи! Тільки для чого ви йому дозволили купити оцього гаджета?

Сова:
Ох! Є речі, над якими уся мудрість світу безсильна....

Св.Миколай:
Ну, то таке. Я ж чого вас погукав, бач, Омелько наче взявся за ум, справи в нього йдуть добре. А чи ще хочеш ти, Омелько, одружитися?

Омелько:
Ги-ги! Ну, то можна...

Св.Миколай:
Дивись, Снігуронько, який парубок! Чи подобається він тобі?

Снігурка:
Хі-хі! Так, подобається. Хі-хі.

Св.Миколай:
А ти, Омелько, чи захочеш бути вірним чоловіком оцій дівчині?

Омелько:
Гиии! Ну, тіпа того...

Св.Миколай:
Що ж, Соф'є Миколаївно, чи не будете ви проти взяти під опіку ще одну людину, та допомагати їм в усьому добрими порадами? А допомагати багатенько доведеться!

Сова:
Так, це, навіть цікавіше!

Св.Миколай:
Тож ідіть, та слухайте в усьому цю мудру сову, не біда, якщо свого розуму немає, всього можна навчитися, було б тільки прагнення, та вірність своєму слову.

(Омелько, Снігурка та Сова уходять)

(Звертається до Діда Мороза) Ну, що, діду, тепер ти можеш іти спочивати, а роздавати дітям подарунки, то вже моя турбота.

(Дід Мороз кланяється та уходить)

Ну як, Мариночко, сподобалось тобі зі мною подорожувати? Чи зрозуміла ти щось для себе?

Маринка:
Так, я багато чого зрозуміла. Можна просити у тебе сукню, або новий телефон, але важливіше за все доброта, а ще терпіння,   мудрість і вірність. Ось, чого я насправді хочу! Дякую тобі!

Дія дванадцята

Звучить музика "Пінгвіни Мадагаскару". На сцені з'являються пінгвіни з картою та компасом.

1-й Пінгвін:

Вітаю вас на нашій історичній батьківщині - Антарктиді!

Св.Миколай:

Хлопці! Та скільки ж можна! Ви карту догори ногами тримаєте!

1-й Пінгвін: Ковальский! Ти знову нас не туди завів! (б'є його компасом по голові, той дає йому здачі картою, пінгвіни починають битися).
Св.Миколай: Стривайте! Припиніть! Ех, бувають такі істоти, яким ані подарунки, ані поради не йдуть на користь. Пішли, я вас відведу до вашої Антарктиди!

(уходить, за ним уходять Пінгвіни та Маринка)

Звучить фінальна музика. Усі актори виходять на майданчик перед сценою з ляльками в руках та вклоняються.

Подарунки Святого Миколая. Сучасна гумористична вистава для лялькового театру

© Валерія Воробйова. У разі використання матеріалів цієї сторінки, посилання на сайт Казка.укр – обов'язкове.

  

Скачати великі зображення ляльок (аркуш формата А-4):



Автор: Воробйова В.; ілюстратор: Воробйова В.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



В моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати й розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились в моїй душі. Я б хотіла, щоб в україномовному дитинстві й моїх дітей також знайшлось місце цим дивовижним книжками. Саме для цього і була зроблена ця сторінка.

Більшість книг в цій збірці - унікальні, майже усі книги перекладені мною особисто, окремі переклади знайдені в букіністичних виданнях.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2017 Валерія Воробйова