Андрій Бондарчук

Перший сніг

Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Людмила Постних

Гавчик і Мурчик з перших днів подружили. Їдять і сплять разом.

Коли Гавчик лежить у халабуді, то Мурчика звідти і за хвіст не витягнеш. Забереться ото собачці на пухку шубу і спить, мов на теплій лежанці. Гавчик лише загарчить легенько, але не проганяє Мурчика. Спи, мовляв, та тільки не дряпайся!

А Мурчик згорнеться калачиком і мурчить свою нескінченну казку.

Песик любить слухати його музику-мурликання.

Часом Гавчик десь бігає з своїм господарем Ваньком. Тоді Мурчик один спить, чекає на друга.

Та якось осінньої ночі Гавчик заночував у сінях. А Мурчик не дочекався його і заснув один у халабуді.

Вранці Гавчик вибіг на подвір'я і потонув у пухкому першому снігові.

«Гав, гав, гав!» – ледве виборсався до порога. Сів біля дверей і голосно заскавчав, наче кликав Ванька: «Поглянь, поглянь, мою хатку завіяло снігом...»

– Почекай, ось візьму лопату і відкидаю, – зразу відгадав Ванько, чого хоче Гавчик.

Та Гавчикові не терпілося. Він сам уже почав відгрібати сніг. Засуне у сніг носа, понюхає, настовбурчить вуха і знову гребе. Тоді благально гляне на Ванька, наче хоче сказати: «Та швидше, швидше! Там хтось є!..»

«Няв, няв...» – почулося з-під снігу.

А від Гавчика тільки снігова курява здіймається.

Ванько відступив з лопатою вбік, і Гавчик сам вигріб останній сніг від халабуди. Заглянув у свою хатку.

Звідти світилися Мурчикові очі.