Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Французька народна казка

Пастушок

Пастушок

Переклад українською – Лариса Копань та Жанна Посохова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Т.Сільваші

У короля і королеви була єдина донечка – принцеса Анн. Росла вона дуже пещеною дитиною. Батьки палко любили доню і в усьому їй потурали.

Пастушок

Одного разу принцеса разом з батьками пішла в поле прогулятися. Раптом обіч дороги на лужку побачила вона отару овець, які скубли траву, їй упало в око маленьке кучеряве ягнятко, що бавилося трохи збоку.

Принцеса підійшла до нього і погладила своїми білими ручками. І одразу ж їй захотілося доглядати ягнятко.

Пастушок

Батьки не перечили і купили те ягнятко, заплативши пастухові два золотих екю.

Безмежно щаслива принцеса повела своє ягнятко в палац.

Пастушок

Наступного дня вона сама вирішила вести його на пашу. Батькам не сподобалася нова доньчина забаганка, але, як завжди, вони не перечили.

Минуло кілька місяців, і ягнятко стало гарною овечкою, яка невдовзі окотилася.

Наступного літа овечка привела ще одне ягнятко, а за кілька років у принцеси Анн була вже чимала отара.

Принцеса невсипуще доглядала своїх овець. Обличчя її засмагло і обвітрилось, як у селянки. Батьки дуже цим журилися, бо хотіли, щоб личко у доньки було біле, мов молоко, і рожеве, наче травнева вишня.

Пастушок

– Нам потрібен пастух, – сказав якось король.

Невдовзі він пішов у село. По дорозі зустрівся йому гарний юнак, з вигляду добрий та лагідний.

– Куди прямуєш, друже – спитав король.

– Шукаю роботи. Мене звати Жан-Луї.

– А чи не хочеш піти до мене? Я – король. Ти будеш пасти отару овець моєї доньки – принцеси Анн.

– А скільки ви мені платитимете?

Король запропонував двадцять луїдорів, і юнак погодився.

Пастушок

– Тепер тобі вже не треба пасти отару, – сказав король принцесі.

Та вона відповіла:

– Батьку, дозволь мені самій виганяти овець на пашу рано-вранці й заганяти їх увечері до кошари.

– Гаразд, – сказав король. – Вранці й увечері в полі прохолодно, й сонце не палитиме тобі обличчя.

І вже з наступного ранку пастушок пас принцесиних овець. Король давав йому торбину з хлібом, м'ясом і пляшкою вина.

Минув час. Одного чудового липневого ранку принцеса Анн привела юного пастуха у велику долину, яка межувала з густим дубовим лісом.

– Не ходіть до того лісу, – сказала вона. – Бо в ньому живуть три злих велетні.

– Гаразд, – відповів Жан-Луї.

Пастушок

Але тільки-но принцеса пішла, як юнака потягло до лісу. Він вийняв з кишені невеличку дудочку і почав весело награвати.

Пастушок

Коли це бачить – стоїть перед ним велетень, закутий у залізо. Як гримне велетень на Жана-Луї страшним голосом:

– Ти що тут робиш, негіднику?

– Я тут гуляю, а взагалі пасу овець принцеси Анн, – відповів Жан-Луї, тремтячи від страху.

Пастушок

Велетень пильно на нього подивився і спитав:

– А що в тебе на спині?

– Торбинка, – відповів пастушок. – А в ній хліб, м'ясо, вино. Хочеш?

Велетень з'їв усе, що було в торбинці. Одним ковтком вихилив пляшку.

Та пастушок знав, що велетні незвиклі до вина. І справді, за якусь хвилину той простягся на землі й заснув глибоким сном.

Пастушок

Жанові-Луі захотілося приміряти блискучий обладунок велетня, і він обережненько роздяг його. І в ту ж мить побачив: велетень змалів, став мурахою, а тоді й зовсім щез.

Пастушок

Здивований і збентежений пастух пішов далі лісом. Невдовзі він побачив на галявині великий будинок, весь із заліза, й зайшов туди. На кухні, в кімнатах – усе виблискувало стільці, столи, ліжка, тарілки. А в стайні стояв чудовий кінь, покритий залізною попоною.

Це був будинок велетня.

Пастушок

Увечері, коли принцеса вийшла зустрічати свою отару, пастух був спокійний, ніби й не сталося дивовижної пригоди.

– Ви ходили до лісу? – спитала вона.

– Ні, моя принцесо.

– То й добре, бо я так хвилювалася!

– Моя принцесо, – сказав пастух, – сьогодні дуже жарко. Я страшенно хочу пити.

– Якщо однієї пляшки вина вам було мало, завтра я дам дві. Тільки нічого не кажіть батькові.

Пастушок

Наступного дня принцеса зробила, як обіцяла, й провела Жана-Луї в ту саму долину. Повертаючись додому, знову попросила, щоб пастух не заходив у ліс. Та тільки-но вона зникла за обрієм, його знову потягло до лісу, і цього разу він зайшов далі.

Зненацька побачив перед собою велетня, страшнішого, ніж учорашній, з ніг до голови закутого в срібло.

– Ти що тут робиш? – спитав велетень грубим голосом.

– Я прогулююся і пасу овець принцеси Анн, – відповів пастух, цього разу й трішки не злякавшись.

Пастушок

Велетня розлютила незворушність Жана-Луї, і він нахилився до нього, ніби хотів з'їсти.

– Що ото ти носиш на спині?

– Це торбинка з харчами на день, там хліб, м'ясо, вино. Ти голодний?

– Так, я дуже голодний!

Пастух вийняв з торбинки свій обід, і велетень з'їв усе так жадібно, ніби голодував цілий тиждень.

– А чи нема в тебе чогось випити? – спитав він.

Пастух подав йому пляшку вина – велетень випив її одним духом. Другу випив так само й одразу ж заснув.

Пастушок

Пастух зняв із нього срібний обладунок, а сам пішов у глиб лісу і невдовзі натрапив на будинок із срібла. Кінь, стайня – все тут було оздоблене сріблом.

Пастушок

Увечері принцеса знову спитала пастуха:

– Чи не ходили ви часом у ліс?

– О ні, моя принцесо! Але сьогодні була ще сильніша спека, ніж учора.

– Я давала вам дві пляшки вина, – сказала вона, – завтра дам три. Але батькові – ні слова.

Пастушок

Другого дня принцеса знов повела отару в ту саму долину. І знову благала Жана-Луї не ходити в ліс. Пастух пообіцяв, та тільки-но принцеса пішла, він подався до лісу.

Пастушок

Цього разу він зустрів велетня, всього закутого в золото. Жан-Луї віддав йому свій обід і три пляшки вина. Велетень заснув міцним сном.

Пастушок

Жан-Луї роздяг його, позбавивши тим тіла і сили, й одразу ж кинувся шукати будинок. Знайшов його дуже швидко, бо, осяяний сонцем, будинок виблискував золотом посеред великої поляни. Юний пастух завмер, побачивши там позолочені меблі. І кінь у золотій збруї, навіть підкови мав золоті.

Пастушок

Минуло небагато часу, і король, задумавши видати заміж свою доньку, влаштував турнір, який мав тривати три дні. Щодня переможцеві турніру мали вручати квітку. Лицар, який здобуде три квітки, стане чоловіком принцеси Анн.

Пастушок

Пізно увечері принцеса прийшла до юного пастуха і сказала йому:

– Приходьте завтра вранці й постарайтеся виграти квітку.

Пастушок

У призначений день на арені зібралося багато сеньйорів. Юний пастух прибув у залізному обладунку і вбраний був так гарно, що ніхто його не пізнав.

Король замилувався вбранням незнайомця і його конем. «Який прекрасний лицар! – подумав він. – Я радо віддав би йому свою доньку».

Пастушок

Жан-Луї тішився своїм успіхом. Тільки принцеса була нещасна.

– О! Мій пастушок уже не прийде, – зітхала вона.

Пастушок

Під кінець першого дня турніру Жан-Луї одержав першу квітку.

Пастушок

Увечері, побачивши пастуха, засмучена принцеса спитала:

– Чому ви не прийшли?

– Я був дуже хворий. Спека мене замучила. Але завтра я постараюся прийти.

Пастушок

Наступного дня він одяг срібний обладунок і гордо пройшовся перед усім королівським почтом.

«Який благородний сеньйор! – подумав король. – Сьогодні він вбраний ще краще, ніж учора. Тільки йому я віддам свою доньку».

Пастушок

Жан-Луї знову переміг усіх суперників і одержав другу квітку.

Пастушок

Принцеса Анн бентежилася дужче й дужче і, зустрівши юного пастуха, дорікнула йому.

– Я не наважуюсь з'явитися серед цих лицарів, – сказав Жан-Луї, – я бідний хлопець...

– То я принесу вам одіж, – мовила принцеса.

– Дякую, ви дуже добра. Але мені її не треба. Я таки спробую завтра прийти.

Пастушок

Другого ранку він з'явився в замку одягнутий у золото. Вгледівши його, король був вражений. «Ніколи я ще не зустрічав такого благородного сеньйора! Я дуже хочу віддати за нього свою доньку».

Одначе принцеса, не побачивши пастушка, попросила батька відкласти змагання. Чекали годину, другу, третю. Нарешті терпець урвався, і король запросив учасників турніру на арену. Юний пастух і цього разу одержав квітку.

Пастушок

Увечері принцеса Анн прийшла до пастушка в сльозах і сказала:

– Ви так і не з'явилися в замок. А я мріяла вийти за вас заміж. Тепер батько віддасть мене за іншого.

– Завтра я все вам поясню, – сказав пастушок, попросивши принцесу супроводити його вранці, як завжди.

Пастушок

Наступного дня, коли вони прийшли в долину, Жан-Луї запропонував принцесі піти з ним у ліс. Повагавшися трохи, вона погодилась. Пастушок завів її до будинку першого велетня і показав три горщики з квітками, які він виграв.

Пастушок

Потім показав їй ще два будинки – один срібний, другий золотий.

Принцеса не вірила власним очам.

– Друже, – зітхнула вона, – ви куди багатший, ніж я.

Пастушок

Разом вони поспішили до короля. Вислухав той розповідь про незвичайні пригоди юнака і радо віддав йому свою доньку.

Ось так чарівна принцеса Анн вийшла заміж за юного пастуха.

Пастушок



Автор: Французька народна казка; ілюстратор: Сільваші Т.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



У моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2018 Валерія Воробйова