Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Елеонор Фарджон

Папужки

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Н.Салієнко

У кінці вулиці стояла школа. Стара циганка Дайна, яка тримала двох папужок у клітці, сиділа на кутку праворуч від школи, а на куті ліворуч від школи сиділа Сьюзан Браун, що продавала шнурки для черевиків. Сьюзан думала, що їй дев'ять років, але точно вона не знала. Що стосується віку старої Дайни, то вона його давно забула, він був надто великий, щоб його пам'ятати.

Кожного дня о півпершої, коли закінчувалися уроки, маленькі хлопчики та дівчата вибігали з воріт школи, і Сьюзан згадувала про обід та діставала хліб зі шкварками. Перекусуючи, вона розглядала стрічки в косах у дівчат і міцні черевики хлопців. Особливо її цікавили черевики, дуже часто їхні розірвані шнурки були зав'язані вузликами, адже відомо, що таке ці шнурки, але Сьюзан насправді й не сподівалася, що хлопці підійдуть до неї аби купити нову пару шнурків за пенс.

Мами купували їм шнурки у магазині, і хлопці витрачали свої пенси зовсім на інше - на цукерки, дзиги або кульки. А дівчатка купували за свої пенси бісер, підвіски "сльозкою" або букетик фіалок. Але майже кожного дня чи то хлопчик, чи то дівчинка, а то й по двоє-троє зупинялися перед папужками старої Дайни, віддавали їй свої пенси і говорили: "Будь ласка, витягніть мені щастя".

Папужки Дайни були чудовими пташками, і не тільки на вигляд - гладенькі, зелені наче трава, із довгим блакитним пір'ям на хвості, вони були чудові тому, що могли витягти щастя за пенні; а вже дешевше ви щастя ніде не знайдете.

Щойно якийсь малюк підходив зі своїм пенні, стара Дайна казала:

- Просунь палець у клітку, любий!

І коли малюк просовував палець у розчинені дверцята клітки, один з двох папужок стрибав йому на палець, а потім, махаючи крильцями, виходив назовні. Стара Дайна підсовувала папужці спеціальний мішечок, що завжди висів на клітці, із блакитними, зеленими, рожевими, жовтими, бузковими цидулками, кожна з яких обіцяла якесь щастя, дивна пташка діставала один папірець своїм зігнутим дзьобом, і віддавала малюку. Але як же папужка вгадував, кому яке щастя потрібно: яке потрібно Маріон, Сірілу, Хелен або Х'ю? Усі діти, зсунувши голови, схилялися над маленькими кольоровими аркушиками паперу і дивувалися.

- Яке в тебе щастя, Маріон?

- Я вийду заміж за короля. У мене бузкове. А у тебе, Сіріл?

- У мене зелене. На мене чекають подорожі. А у тебе, Хелен?

- У мене жовте, - говорила Хелен. - У мене буде семеро дітей! А яке щастя в тебе, Х'ю?

- Мені щастить у всіх моїх справах. У мене блакитне, - говорив Х'ю.

А потім вони бігли додому обідати.

Сьюзан Браун сиділа і, затамувавши подих, слухала. Як добре мати щастя! Якби у неї був один зайвий пенс! Але у Сьюзан Браун ніколи не було зайвого пенса. І взагалі пенс бував у неї нечасто.

Але одного разу, коли всі діти розійшлися, а стара Дайна задрімала на сонечку, сталося щось дивне. Дверцята клітки випадково виявилися прочиненими, і один папужка вилетів. Стара Дайна дрімала на своєму кутку і не бачила цього, а Сьюзан побачила. Вона бачила, як зелена пташка зістрибнула з жердинки і спурхнула на тротуар. Вона бачила, як пташка подріботіла по тротуару, і бачила, як у стічній канаві худа кішка підібралася для стрибка. Сердечко у Сьюзан так підскочило, що підкинуло її на ноги. Вона зірвалася з місця раніше, ніж кішка, і кинулася через дорогу з криком: "Кш-шшш!".

Кішка звернула в інший бік, ніби згадала про якісь важливі справи, а Сьюзан підставила руку, і пташка відразу скочила їй на палець. Папужка, що всівся на твоєму пальці, - найкращий подарунок нудного літнього дня. Взагалі, це було найкраще, що трапилося зі Сьюзан Браун за все її життя. Але це було ще не все. Щойно вона піднесла папужку до клітки, той відразу засунув свій дзьоб у мішечок, витягнув рожеве щастя і дав його Сьюзан. Вона не повірила, що таке можливе, але так воно було. Вона посадила папужку до клітки і пішла на свій кут, тримаючи в руках своє щастя.

Минув час, і Маріон, і Сіріл, і Хелен, і Х'ю перестали ходити до школи. Вони давно загубили своє щастя і взагалі забули про це. Маріон вийшла заміж за учня аптекаря, Сіріл сиднем сидів у конторі, Хелен взагалі не вийшла заміж, а Х'ю ніколи не займався ніякими справами.

А Сьюзан Браун зберігала своє щастя все життя. Вдень вона носила його в кишені, а вночі клала його під подушку. Вона не знала, що там було написано, бо не вміла читати. Але це було ніжно-рожеве щастя, і вона не купила його - воно їй було дано.

Автор: Фарджон Е.; ілюстратор: Салієнко Н.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова