|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Антуан де Сент-Екзюпері
Маленький принц
Переклад українською – Анатолій Жаловський
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Антуан де Сент-Екзюпері
XV
Шоста планета була в десять разів більша за попередню. На ній жив дідуган, який писав товстенні книги.
– Ти ба! – вигукнув він, помітивши маленького принца. – Мандрівник!
Маленький принц сів на стіл і перевів дух. Він уже стільки промандрував!
– Відкіля ти прибув? – запитав його дідуган.
– Що це за товста книга? – поцікавився маленький принц. – Що ви тут робите?
– Я – географ, – відповів дідуган.
– Що таке географ?
– Це вчений, який знає, де розташовані моря, ріки, міста, гори й пустелі.
– Дуже цікаво! – сказав маленький принц. – Оце вже справжня професія! – І він обвів поглядом планету географа. Ще ніколи маленький принц не бачив такої величної планети.
– Ваша планета дуже гарна. А океани тут є?
– Цього я не можу знати, – сказав географ.
– А-а! – розчаровано протягнув маленький принц. – А гори?
– Цього я не можу знати, – відповів географ.
– А міста, і ріки, й пустелі?
– Цього я теж не можу знати, – мовив географ.
– Але ж ви географ!
– Саме так, – сказав дідуган. – Я географ, а не мандрівник. У мене зовсім немає мандрівників. Не географи ж ведуть облік міст, рік, гір, морів, океанів і пустель. Географ – надто поважна особа, щоб тинятися по світу. Він не виходить із свого кабінету. Але він приймає у себе мандрівників. Розпитує їх, записує їхні спогади. І якщо спогади когось із них зацікавлять географа, він з'ясовує, чи порядна людина цей мандрівник.
– Навіщо?
– Бо мандрівник, який бреше, викликав би справжню катастрофу в географічних книгах. Так само, як і той мандрівник, що забагато п'є.
– Чому?
– Бо у п'яниць двоїться в очах. І там, де стоїть одна гора, такий географ позначив би дві.
– Я знаю одного такого, – сказав маленький принц. – 3 нього був би поганий мандрівник.
– Можливо. Отож, коли виявиться, що мандрівник – людина порядна, тоді перевіряють його відкриття.
– Ідуть дивитися?
– Ні. Це надто складно. Вимагають, щоб мандрівник дав докази. Якщо йдеться про те, що мандрівник відкрив, наприклад, велику гору, він має принести з неї велике каміння.
Раптом географ захвилювався:
– Але ж ти й сам прибув здалеку? Ти мандрівник! Опиши мені свою планету!
І географ розкрив книгу записів, підстругав олівець. Розповіді мандрівників спочатку записують олівцем. Потім ждуть, коли мандрівник подасть докази, тоді вже його розповіді можна записати чорнилом.
– Ну, прошу, – сказав географ.
– О, в мене там не дуже цікаво, – мовив маленький принц, – усе маленьке. У мене є три вулкани. Два діють, а один погас. Але хто знає, – все може бути.
– Все може бути, – потвердив географ.
– І ще у мене є квітка.
– Квітів ми не записуємо, – сказав географ.
– Чому?! Це ж найкрасивіше, що є на світі!
– Тому, що квіти ефемерні.
– Що означає – «ефемерні»?
– Книги з географії – найцінніші серед усіх книг, – сказав географ. – Вони ніколи не старіють. Дуже рідко трапляється, щоб гора зрушила з місця. Дуже рідко буває, щоб океан спорожнів. Ми пишемо про те, що вічне.
– Але згаслий вулкан може прокинутись, – перебив маленький принц. – А що таке «ефемерний»?
– Погаслі ті вулкани, чи вони діють – нам це байдуже, – сказав географ. – Для нас має значення гора. Вона не міняється.
– А що означає «ефемерний»? – повторив маленький принц, який, спитавши про щось, ніколи не відступав, доки не діставав відповіді.
– Ефемерне – це недовговічне, те, що скоро зникає.
– І моя квітка скоро зникне?
– Ну звісно.
«Моя квітка недовговічна, – сказав до себе маленький принц, – їй нічим боронитись, окрім тих чотирьох колючок. А я залишив її вдома зовсім одну!»
Це вперше його взяв жаль. Але він знову набрався духу і спитав:
– Де ви порадите мені побувати?
– Відвідай планету Земля, – відповів географ. – У неї гарна репутація...
І маленький принц вирушив у дорогу, думаючи про свою квітку.
XVI
Отже, сьомою планетою була Земля.
Земля – планета непроста! На ній сто одинадцять королів (включаючи, звісно, і негритянських), сім тисяч географів, дев'ятсот тисяч бізнесменів, сім з половиною мільйонів пияків, триста одинадцять мільйонів честолюбців, тобто близько двох мільярдів дорослих людей.
Щоб дати вам уявлення про розміри Землі, скажу, що до винайдення електрики на всіх шістьох континентах доводилось держати цілу армію – чотириста шістдесят дві тисячі п'ятсот одинадцять чоловік – ліхтарників.
З деякої відстані то було чудове видовисько. Дії цієї армії були чіткі, як у балеті. Починали ліхтарники Нової Зеландії і Австралії. Засвітивши свої вогні, вони йшли спати. Тоді виступали ліхтарники Китаю і Сибіру. Виконавши свою партію, вони зникали за кулісами. Потім надходила черга ліхтарників у Росії та Індії. Далі – в Африці і Європі. За ними – у Південній Америці. А тоді в Північній Америці. І всі вони дотримувались того порядку виходу на сцену й ніколи не помилялися. То було грандіозно.
Тільки тому ліхтарникові, що запалював єдиний ліхтар на Північному полюсі, та ще його співбратові коло єдиного ліхтаря на Південному полюсі – тільки цим двом жилося легко й безтурботно: вони працювали двічі на рік.
XVII
Коли хочеться сказати щось дотепне, трапляється, іноді трошки й прибрешеш. Розповідаючи про ліхтарників, я не дуже дотримувався правди. Боюся, що в тих, хто не знає нашої планети, від цього може скластися помилкова думка про неї. Люди займають на Землі дуже мало місця. Якщо б два мільярди її мешканців зійшлися й стали тісно один біля одного, як на мітингу, вони легко вмістилися б на площі двадцять миль довжиною і двадцять шириною. Все людство можна було б звалити в купу на найменшому острівці в Тихому океані.
Дорослі, певна річ, вам не повірять. Вони думають, що займають багато місця. Їм, як баобабам, здається, що вони великі й важні. А ви порадьте їм підрахувати, вони страшенно люблять цифри, і їм це сподобається. Але ви не тратьте часу на цю нудну роботу. Це ні до чого, ви й так мені вірите.
Отже, опинившись на Землі, маленький принц дуже здивувався, не побачивши жодної живої душі. Він уже злякався, що помилково попав на якусь іншу планету, коли це в піску ворухнулося якесь кільце такого кольору, наче місяць.
– Добрий вечір, – сказав на всякий випадок маленький принц.
– Добрий вечір, – відповіла змія.
– На яку це планету я попав? – запитав маленький принц.
– На Землю, – відказала змія. – В Африку.
– А-а!.. Виходить, на Землі нікого нема?
– Це пустеля. В пустелях ніхто не живе. Земля велика, – мовила змія.
Маленький принц сів на камінь і звів очі до неба.
– От цікаво – для чого зірки світяться, – мовив він. – Певно, для того, щоб кожен зміг колись відшукати свою зірку. Дивись, он моя планета. Вона якраз над нами... Але як далеко до неї!
– Гарна планета, – озвалася змія. – А чого ти прибув сюди?
– Я посварився з однією квіткою, – зітхнув маленький принц.
– А-а, – сказала змія.
І вони замовкли.
– Де ж люди? – нарешті знову заговорив маленький принц. – У пустелі трохи одиноко...
– З людьми теж одиноко, – мовила змія.
Маленький принц пильно подивився на неї.
– Дивна ти істота, – сказав він. – Тонша ніж палець...
– Зате сили у мене більше, як у пальці короля, – зауважила змія.
Маленький принц усміхнувся.
– Не така вже ти сильна... У тебе навіть лап немає... Ти не можеш мандрувати.
– Я можу занести тебе далі, ніж будь-який корабель, – сказала змія.
І обвила біля кісточки ногу маленького принца, мов золотий браслет.
– Торкнувшись когось, я повертаю його землі, з якої він вийшов, – сказала ще вона. – Але ти невинний і прибув із зірки...
Маленький принц нічого не відповів.
– Мені шкода тебе, ти такий слабий на цій кам'яній Землі. Я можу тобі допомогти, якщо ти дуже шкодуєш за своєю планетою. Я можу...
– О! Я чудово зрозумів, – озвався маленький принц, – але чого ти весь час говориш загадками?
– Я розв'язую всі загадки, – сказала змія.
І вони замовкли.
XVIII
Маленький принц перейшов пустелю і нікого не зустрів, тільки одну квітку. Маленьку непримітну квітку з трьома пелюстками.
– Добрий день, – сказав маленький принц.
– Добрий день, – відповіла квітка.
– А де люди? – чемно спитав маленький принц.
Одного разу квітка бачила, як повз неї пройшов караван.
– Люди? Їх, здається, тільки шестеро чи семеро. Я бачила їх багато років тому. Але хто його знає, де їх шукати, їх носить вітром. У них нема коріння, це дуже незручно.
– Прощай, – мовив маленький принц.
– Прощай, – сказала квітка.
XIX
Маленький принц піднявся на високу гору. Єдині гори, які він доти знав, то були три вулкани, що сягали йому до колін. Згаслий вулкан був у нього за табурет. Отож маленький принц подумав: «З такої високої гори я зразу побачу всю планету і всіх людей...» Але побачив тільки гострі шпилі скель.
– Добрий день, – сказав він на всякий випадок.
– Добрий день... добрий день... добрий день... – відгукнулася луна.
– Хто ви? – спитав маленький принц.
– Хто ви... хто ви... хто ви... – озвалася луна.
Будьте моїми друзями, – сказав він, – я зовсім один.
Зовсім один... зовсім один... зовсім один... – відповіла луна.
«Яка дивна планета! – подумав тоді маленький принц. – Зовсім суха, уся в гострих
шпичках, солона. А людям не вистачає уяви. Вони тільки повторюють те, що їм
кажуть... Квітка, яка була у мене дома, завжди говорила перша».
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова