|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Антуан де Сент-Екзюпері
Маленький принц
Переклад українською – Анатолій Жаловський
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Антуан де Сент-Екзюпері
XIII
Четверта планета належала бізнесменові. Цей чоловік був так зайнятий, що коли прийшов маленький принц, він навіть голови не підвів.
– Добрий день, – сказав маленький принц. – У вас погасла сигарета.
– Три і два – п'ять. П'ять і сім – дванадцять. Дванадцять і три – п'ятнадцять. Добрий день. П'ятнадцять і сім – двадцять два. Двадцять два і шість – двадцять вісім. Немає часу прикурити. Двадцять шість і п'ять – тридцять один. Ху! Отже, разом п'ятсот один мільйон шістсот двадцять дві тисячі сімсот тридцять один.
– П'ятсот мільйонів чого?
– Га? Ти ще тут? П'ятсот мільйонів... я вже не знаю чого... У мене стільки роботи! Я людина серйозна, мені нема коли розважатися теревенями! Два і п'ять – сім...
– П'ятсот мільйонів чого? – повторив маленький принц, який ніколи, спитавши про щось, не відступав, доки не діставав відповіді.
Бізнесмен підвів голову:
– За п'ятдесят чотири роки, що я живу на цій планеті, було тільки три випадки, коли мене щось турбувало. Перший раз це сталося двадцять два роки тому – сюди бозна-звідки залетів хрущ. Він так жахливо гудів, що я зробив чотири помилки в підрахунках. Другого разу – одинадцять років тому – в мене був приступ ревматизму. Мало фізичних вправ. Мені нема коли тинятися. Я людина серйозна. Третій раз... оце зараз! Отже, я казав, п'ятсот один мільйон!..
– Чого?
Бізнесмен зрозумів, що йому не дадуть спокою.
– Отих маленьких штучок, які інколи можна побачити в повітрі.
– Що ж то – мухи?
– Та ні, такі маленькі, блискучі.
– Бджоли?
– Та ні ж. Маленькі золоті штучки, які викликають мрії у ледарів. Але я людина серйозна. Мені нема коли мріяти.
– А-а! Це зірки?
– Так, так... Зірки.
– П'ятсот мільйонів зірок – що ж ти з ними робиш?
– П'ятсот один мільйон шістсот двадцять дві тисячі сімсот тридцять одна. Я людина серйозна, я люблю точність.
– То що ж ти робиш з тими зірками?
– Що роблю?
– Так.
– Нічого. Я ними володію.
– Володієш зірками?
– Так.
– Але я вже бачив короля, який...
– Королі нічим не володіють. Вони тільки правлять. Це велика різниця.
– А навіщо тобі володіти зірками?
– Щоб бути багатим.
– А нащо бути багатим?
– Щоб купувати нові зірки, якщо їх хтось відкриє.
«Цей, – подумав маленький принц, – міркує майже так, як той пияк».
Одначе розпитував далі:
– Як можна володіти зірками?
– А чиї вони, зірки? – буркотливо запитав бізнесмен.
– Не знаю. Нічиї.
– Отже, вони мої, бо я перший про це подумав.
– І цього досить?
– Ну певно. Коли ти знаходиш десь діамант, який нікому не належить, то він твій. Коли ти знаходиш десь острів, який нікому не належить, то він твій. Коли в тебе першого виникає якась ідея, ти береш на неї патент: вона твоя. Я володію зірками тому, що до мене ніхто не додумався ними заволодіти.
– Оце правда, – сказав маленький принц. – І що ж ти з ними робиш?
– Завідую ними, – відповів бізнесмен. – Лічу їх і перелічую. Це важко. Але я людина серйозна.
Це ще не вдовольнило маленького принца.
– Якщо у мене є шовкова хустина, я можу пов'язати її на шию і взяти з собою, – сказав він. – Якщо у мене є квітка, я можу її зірвати і взяти з собою. А ти ж не можеш забрати зірок!
– Ні, зате можу покласти їх у банк.
– Як це розуміти?
– А так: я пишу на папірці, скільки у мене зірок. Потім кладу той папірець у шухляду і замикаю її на ключ.
– І все?
– Цього досить.
«Цікаво! – подумав маленький принц. – І навіть поетично. Але це не дуже серйозно!»
Маленький принц по-своєму розумів, що таке серйозні речі, – зовсім не так, як дорослі.
– У мене, – сказав він, – є квітка, я щоранку її поливаю. У мене є три вулкани, я щотижня їх прочищаю. Усі прочищаю – і діючі, і той, що погас. Хто знає, як воно буде. І моїм вулканам, і моїй квітці корисно, що я ними володію. А зіркам од тебе нема ніякої користі....
Бізнесмен відкрив рота, але так і не знайшов, що відповісти, і маленький принц пішов собі.
«Ці дорослі таки незвичайні люди», – простодушно думав він, мандруючи далі.
XIV
П'ята планета була дуже цікава. З усіх вона була найменша. На ній якраз вистачало місця для ліхтаря і ліхтарника. Маленький принц ніяк не міг зрозуміти, навіщо серед неба, на планетці, де нема ні будинку, ні населення, потрібні ліхтар і ліхтарник. Одначе він сказав про себе: «Можливо, цей чоловік тут і недоречний. А проте він не так недоречний, як король, честолюбець, бізнесмен і пияк. В його роботі принаймні є сенс. Коли він засвічує свій ліхтар – то ніби народжується ще одна зірка або квітка. Коли гасить ліхтар – то присипляє ту зірку чи квітку. Дуже гарне заняття. Це справді корисно, бо красиво».
І, наблизившись до планети, він шанобливо вклонився ліхтарникові:
– Добрий день. Навіщо ти оце зараз погасив свій ліхтар?
– Такий наказ, – відповів ліхтарник. – Добрий день.
– А що то за наказ?
– Щоб я гасив свій ліхтар. Добрий вечір. І він знову його засвітив.
– А нащо ти знову його засвітив?
– Такий наказ, – відповів ліхтарник.
– Не розумію, – мовив маленький принц.
– Тут нічого розуміти, – сказав ліхтарник. – Наказ є наказ. Добрий день.
І погасив ліхтар.
Потім картатою червоною хустинкою витер з лиця піт і сказав:
– Жахлива у мене робота. Колись у цьому був сенс. Вранці я гасив ліхтар, а ввечері світив. Решту дня я міг відпочивати, а решту ночі – спати...
– А потім наказ перемінився?
– Наказ не перемінився, – сказав ліхтарник. – У тому й лихо! Планета з кожним роком обертається швидше й швидше, а наказ лишився той самий.
– А як же тепер? – спитав маленький принц.
– Тепер планета повністю обертається за одну хвилину, і я не маю ні секунди відпочинку. Щохвилини я засвічую ліхтар і гашу.
– От цікаво! День у тебе триває одну хвилину!
– Нічого цікавого, – сказав ліхтарник. – Уже місяць як ми з тобою розмовляємо.
– Місяць?!
– Так. Тридцять хвилин. Тридцять днів. Добрий вечір.
І він знову засвітив ліхтар.
Маленький принц подивився на ліхтарника – йому подобався цей чоловік, який так вірно виконував наказ. Маленький принц згадав, як колись, переставляючи свій стілець, він шукав місце, звідки було б видно захід сонця. І йому захотілося допомогти приятелеві:
– Слухай... я знаю, як зробити, щоб ти відпочивав, коли тільки захочеш...
– Я весь час хочу, – зітхнув ліхтарник.
Бо людина може бути водночас і вірна обов'язку і ледача.
І маленький принц вів далі:
– Твоя планетка така крихітна, що ступиш три кроки і вже обійдеш її. Досить тобі йти не поспішаючи, і ти весь час будеш на сонці. Коли надумаєш відпочити, – починай ходити... і день триватиме доти, доки тобі схочеться.
– Ну, це мало що дає, – сказав ліхтарник. – Найбільше в світі я люблю спати.
Тоді кепсько, – поспівчував маленький принц.
– Кепсько, – згодився ліхтарник. – Добрий день.
І погасив ліхтар.
«Цього чоловіка, – сказав собі маленький принц, уже мандруючи далі, – цього чоловіка зневажали б усі інші – і король, і честолюбець, і пияк, і бізнесмен. А тим часом тільки він, здається мені, не смішний. Мабуть, тому, що він не думає про себе».
Маленький принц зітхнув із жалем:
«Він єдиний, хто міг би стати моїм другом. Але його планета надто маленька. На двох там немає місця...»
Він не наважувався признатися собі, що жалкував за цією благословенною планетою
головним чином тому, що на ній за двадцять чотири години можна було тисячу
чотириста сорок разів бачити захід сонця!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова