Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Іван Франко

Лис Микита

За редакцією Максима Рильского
Ілюстрації – С.Артюшенко

Зміст

Пісня перша
Пісня друга
Пісня третя
Пісня четверта
Пісня п'ята
Пісня шоста
Пісня сьома
Пісня восьма
Пісня дев'ята
Пісня десята
Пісня одинадцята
Пісня дванадцята

Пісня шоста

Слухайте ж, як Лис Микита
Зразу, наче кінь з копита,
Нісенітниці поплів.
Смертю зляканий страшною,
Навіть батька він ганьбою,
Не соромлячись, покрив.

Лис Микита

Так він Левові говорить:
– Превелике, люте горе
По заслузі б'є мене!
За гріхи віддам я душу,
Та одно злочинство мушу
Розказати вам страшне.

Літ минуло вже багато,
Як небіжчик Лис, мій тато,
В лісі темному напав
Славний скарб царя Гороха.
Та добра йому нітрохи
Скарб той клятий не додав.

Батько мій був добра штука.
А фінансова наука –
То його був любий фах.
Сам не дуже-то багатий,
Скарбником у тебе стати,
Царю, мав він у думках.

Та думки оті лукаві
Відгадав ти, царю правий,
Скарбником призначив Рись.
І пішов мій батько в пущу,
І поніс він думу злющу –
Відомстить тобі колись.

В пущі скарб знайшов заклятий
І почав він міркувати,
Щоб великий бунт піднять,
Щоб царя зіпхнути з трону,
Славну ж царськую корону
Щоб Медведеві оддать.

Спілку він зібрав велику.
Шле з листом Кота Мурлику
До Бурмила: – Так і так:
Лева скинемо ми з трону, –
А як ти його корону
Хочеш взять, пришли нам знак.

Ну, на вість таку Бурмило,
Начеб що його вкусило,
Сам прибіг з-поміж дерев.
«Браття, – каже, – всі за мною!
Хоч умрем на полі бою,
Хоч царем не буде Лев!»

Батько мій і Кіт Мурлика,
Вовк, Бурмило і велика
Їх рідня – усі зійшлись
І без жодного вагання
Розпочать страшне повстання
Проти тебе присяглись.

Із околиць чужоземних
Мали військ вони наємних
За Горохів скарб набрать.
Я підслухав ту їх змову,
Про страшну її основу
Став я пильно міркувать.

Лис Микита

Я Бурмила хитру злобу
Добре знав, його особу,
І нечесну, і смішну,
Став рівнять з тобою, пане,
І кажу: «Цей дурень стане
Нам царем? Ну, батьку, ну!

Вмів ти скарб знайти великий,
Та біда, коли владики
Кращого знайти не вмів!
Де Бурмило – цар народу,
Там утрачено свободу,
Голос правди занімів».

І неначе голос з неба
Тут мені промовив: «Треба
Зав'язати зраді рот!
Мусиш Левові служити
Незрадливо ти, Микито,
Як незламний патріот!»

Тут відразу постанова
В голові була готова, –
І пішов я в темний гай,
Скоро батько мій хвостатий
Ті війська пішов наймати
У сусідній з нашим край.

Перед тим іще, мій пане,
Місце я знайшов незнане,
Де мій батько скарб сховав;
Цього ж то для мене досить!
Я почав той скарб виносить
І дочиста все забрав.

Невеликий час минає, –
Аж мій батько повертає,
Вже готове військо жде!
Тільки гроші заплатити,
Генералів назначити –
Хоч в огонь воно піде!

Лис Микита

Не вітав рідню, домівку
Батько мій, лиш у криївку
Просто шасть – і обімлів!
Спорожніла та комора,
Що була ще повна вчора!
Скарб увесь мов хто замів.

Що він біга, шкряба, нюха, –
Скарбу ні сліда, ні духа!
Збожеволів мій старий!
З того горя, з того ляку,
Він знайшов товсту гілляку
Та й повісився на ній.

А Неситий і Бурмило,
Як побачили те діло
В мить до двору подались.
Дуже вірні поробились
І служить тобі пустились,
Зрадником зостався – Лис.

От вони – підпори трону,
Я ж, хто врятував корону,
Батька свого погубив, –
Я стою тут під вербою,
Смерть я бачу над собою...
Ну, повісьте! Я скінчив!

Так-то Лис брехав уміло.
Всі присутні остовпіли,
А сам Лев аж затремтів:
– Ось де правду всю розкрито!
Дякую тобі, Микито!
А… той скарб… ти де подів?

– На високій Чорногорі,
Де Черемош води скорі
Вниз між скелями жене,
Де лишень орли літають,
Де метелиці гуляють,
Є міжгір'я кам'яне.

Там лежить той скарб забутий…
Царю, твій він мусить бути,
Я тобі його зберіг!
Тільки жаль, що  я нікого
Не водив до місця того,
Щоб коли умру я, міг…

Лев не дав йому скінчити:
– Хто насміє говорити
Ще про смерть мені в цю мить?
Царське право є – прощати.
Вирок суду – скасувати!
Гей, Микиту відпустить!

Більше маєш ти заслуги
Між звірами, ніж хто другий!
А провини всі твої –
То одна балаканина,
Я люблю тебе, як сина,
Друга нашої сім'ї.

Тільки слухай: в добру пору
Ти мене на Чорногору
Завтра мусиш повести.
Я один лиш буду знати,
Де Горохів скарб шукати
І яким шляхом іти.

– Царю, – каже Лис журливо. –
Це зробити неможливо:
Я поклявся сам собі
У предсмертную годину,
Що коли тепер не згину,
На страшній оцій вербі,

То пішком піду до Риму,
Відти – до Єрусалиму
По святих монастирях.
Як вернусь – на Чорногору
Я з тобою рушу скоро,
Покажу до скарбу шлях!

– Що ж, – Лев мовив, – річ побожна!
Присягу ламать не можна,
Тож іди й здоровий будь! –
Далі кличе вірні слуги,
Щоб народу раз і вдруге
Об'явити царський суд:

– Всім звірам у царстві цьому
Нині буде хай відомо –
Цар по силі царських прав
Лиса, славного Микиту
Зволив цього дня простити
І до ласки знов прийняв.

Хто б смів Лиса попрікнути,
Лапою його торкнути
Чи недобре говорить
На такого патріота,
Тому цар язик із рота
Вирізати повелить.

Як почув оце Бурмило,
Вовк та Кіт – сказать несила,
Що за злість їх узяла!
Зараз почали бурчати,
Далі рушили кричати,
Аж діброва загула.

Але вже було запізно!
Лев із трону крикнув грізно:
– Хто там сміє ще бурчать?
Га, то ви, поганці кляті,
Що мене у власній хаті
Присяглись замордувать?

Бач, які святі та божі,
А в душі думки ворожі!
Лис вам на заваді став!
Годі брехні розпускати!
Ми зумієм показати
Справедливість наших прав!

Гей, беріть Бурмила-пана
І закуйте у кайдани!
Вовка шнуром прикрутіть,
А Кота зв'яжіть і прямо
У тюремну темну яму,
У найглибшу посадіть!

Так-то доля грає з нами!
Хто близенько був до ями, –
На верхів'я знісся!.. Ох!
А хто гордий був, пишався –
У кайдани враз попався
І пішов у темний льох!

Пісня перша
Пісня друга
Пісня третя
Пісня четверта
Пісня п'ята
Пісня шоста
Пісня сьома
Пісня восьма
Пісня дев'ята
Пісня десята
Пісня одинадцята
Пісня дванадцята



Автор: ; ілюстратор:


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



У моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2018 Валерія Воробйова