|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Монгольська народна казка
Як заєць розумним став
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Х.Аврутіс
Сидів якось зайчик під кущем, а повз нього йшла отара овець. Попереду – козел. Затремтів зайчик:
– О-о, які ж у козла роги страшні...
Отару гнав пастух на рудому коні. Побачив заєць коня, ще дужче затремтів:
– О-о, які ж у коня копита міцні...
За отарою бігли вівчарки.
– О-о, які ж у собак ікла жахливі!!!
Заплакав заєць:
– А в мене немає ні іклів, ні копит, ні рогів... Як же жити тепер? Будь-хто мене може образити... Що робити?!
Почула його мишка і каже:
– Іди до старої мудрої тітоньки барсучихи, попроси в неї розуму хоч трішки, він тебе й врятує.
Прийшов заєць, поплакався... А тітонька й каже:
– Розуму просиш? Спочатку принеси мені живу білку, тоді й поговоримо.
– Та як же я її спіймаю? Адже білки по деревах стрибають, а я по землі... – заплакав заєць.
– А це вже твій клопіт.
Пішов заєць до лісу. Раптом – геп! Горіхова шкаралупка зайця по голові стукнула. Геп! Геп! Іще, іще...
Подивився заєць вгору – бачить, білка горіхи гризе та в нього шкаралупки кидає.
Зітхнув зайчик, задумався... Подумав-подумав, узяв мішок і побіг до річки. Набрав дрібних круглих камінчиків...
Поклав мішок собі на плечі й пішов. Іде лісом, а камінчики один об одного труться, постукують.
Аж тут білка:
– Зайчику, а що в тебе в мішку?
– Горішки, стиглі, смачні!
– Пригости й мене.
– Я по деревах лазити не вмію, – каже заєць, – іди ти сюди.
Білка зіскочила на землю, сунулася в мішок, а зайчик одразу ж зав'язав мотузку...
... закинув мішок на плечі й пішов до барсучихи.
– Тітонько барсучиха, я приніс вам живу білочку. Ви обіцяли дати мені за це свого розуму хоч трішечки.
– Добре, але принеси мені два пера з орлиного крила. Тоді поговоримо.
Зайчик знову в сльози.
– Тітонько, адже орел вище за всіх птахів літає, а я не те що літати, я й стрибати як слід ще не вмію. Як же я пір'я здобуду?
– А це вже твій клопіт...
Вийшов заєць у степ, глянув угору, високо в небі ширяє могутній орел. Як його дістанеш?
Подумав-подумав заєць, а тоді впав на землю, наче він мертвий. Мишка побачила й закричала:
– Гей, ви! Усі, хто бігає, плаває, літає! Ідіть, пливіть, летіть сюди! Будемо зайця ховати!
Прибігли, припливли, прилетіли звірі, риби, птахи... І орел теж не втерпів, спустився.
А заєць як підскочить! Вихопив два пера з орлиного крила і мерщій тікати!
– Ось, тітонько, я добув два пера з орлиного крила! Тепер дайте мені хоч трошки розуму.
– Спочатку виконай моє третє завдання: висмикни у змії отруйні зуби.
– Як же я полізу змії в пащу? Адже вона мене проковтне. – Задумався бідний зайчик, мало в дерево головою не врізався. Подивився, а по стовбуру смола жовтими краплями тече.
Набрав заєць смоли, зліпив з неї пташку. Зібрав пташине пір'ячко і наліпив його на смоляну пташку.
Поставив заєць пташку біля дупла, де змія спала, а сам сховався.
Виповзла змія з дупла, роззявила пащу і встромила в смоляну пташку свої отруйні зуби. Загрузли зуби в смолі... Ні проковтнути, ні виплюнути!
Тут заєць вискочив і каже:
– Я можу вам допомогти, шановна. Тільки доведеться видерти отруйні зуби з вашої пащі!
Прийшов заєць до барсучихи.
– Ось вам, тітонько, отруйні зуби з пащі змії. Чи дасте ви мені тепер вашого розуму хоч трішки?!
– А навіщо тобі чужий розум, синку? Адже ти свого розуму набрався, таким розумним став. Своїм розумом тепер і проживеш.
Зрадів заєць: адже сама тітонька барсучиха сказала, що він вже великий і розумний став!
А тут і зима прийшла... Вийшов зайчик погуляти, раптом де не взявсь – мисливський собака: гав-гав-гав. Зайченятко бігти, а собака за ним!
Що робити? Як врятуватися? Здогадався заєць: треба свій слід сплутати! Побіг по колу, потім стрибнув убік, ще стрибок, і знову в бік. А тепер по своєму ж сліду, тільки у зворотний бік...
А собака як біг прямо, так і біжить. Але що ж це таке? Зайця немає, і сліду немає?
А заєць сидить під кущем і сміється:
– Немає в мене ні копит, ні пазурів, ні іклів, а все ж таки я від собаки врятувався!
З того часу, як зайчик розумним став, усі зайці від ворогів так рятуються – плутають свій слід. Подивіться на сліди: бачите, які заплутані.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова