Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Віталій Біанкі

Як муравлик додому поспішав

Як муравлик додому поспішав

Переклад українською – Іван Буше
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – М.Чурілов

Виліз Муравлик на березу. Доліз до вершечка, подивився вниз, а там, на землі, його рідний мурашник ледве видно.

Муравлик сів на листочок і думає: «Відпочину трошки – і додому».

Як муравлик додому поспішав

Адже в мурашок суворо: тільки сонечко на заході – всі додому біжать. Зайде сонце,– мурашки всі ходи й виходи затулять – і спати. А хто спізнився, той хоч на вулиці ночуй.

Сонце вже до лісу сідало.

Як муравлик додому поспішав

Муравлик сидить на листочку і думає:

«Байдуже, встигну: адже донизу швидше».

Як муравлик додому поспішав

А листочок був поганий: жовтий, сухий. Дунув вітер і зірвав його з гілки. Летить листочок через ліс, через ріку, через село.

Летить Муравлик на листочку, хитається – ледве живий від страху.

Як муравлик додому поспішав

Заніс вітер листочок на луку за селом та там і кинув. Листочок упав на камінь, Муравлик
ноги собі забив. Лежить і думає:

«Бідна моя голівонька. Не добратися мені тепер додому. Місце навколо рівне. Був би здоровий – ураз би добіг, та от біда: ноги болять. Прикро, хоч землю кусай».

Як муравлик додому поспішав

Дивиться Муравлик: поряд Гусінь-Землемір лежить. Черв'як черв'яком, тільки спереду –
ніжки і ззаду – ніжки.

Муравлик говорить Землемірові:

– Землеміре, Землеміре, віднеси мене додому! В мене ніжки болять!

Як муравлик додому поспішав

– А кусатися не будеш?

– Кусатися не буду.

– Ну, сідай, підвезу.

Муравлик видряпався на спину до Землеміра.

Той зігнувся дугою, задні ноги до передніх приставив, хвіст – до голови. Потім ураз звівся на зріст, та так і ліг на землю палицею. Відміряв на землі, скільки в ньому росту, і знову в дугу скарлючився. Та й і давай, та й давай землю міряти.

Муравлик то до землі летить, то до неба, то вниз головою, то догори.

– Не можу більше! – кричить. – Стій! А то вкушу!

Як муравлик додому поспішав

Зупинився Землемір, простягся по землі. Муравлик зліз, ледве віддихався.

Глянув навкруг, бачить: лука спереду, на луці трава скошена лежить. А по луці Павук-Сінокосець крокує: ноги немов ходулі, між ногами голова хитається.

– Павуче, Павуче, віднеси мене додому! У мене ніжки болять.

– Ну що ж, сідай, підвезу.

Як муравлик додому поспішав

Довелося Муравлику по павуковій нозі вгору лізти до колін, а з колін униз спускатися на спину: коліна в Сінокосця стирчать вище спини.

Почав Павук свої ходулі переставляти, – одна нога тут, друга там; усі вісім ніг, наче шпиці, в очах у Муравлика замиготіли. А йде Павук не швидко, черевом по землі черкає. Набридла Муравликові така їзда. Мало не вкусив він Павука, та тут, на щастя, вийшли вони на гладеньку стежку.

Як муравлик додому поспішав

Зупинився Павук.

– Злазь, – каже. – Ось Попелиця біжить, вона жвавіша за мене.

Зліз Муравлик.

Як муравлик додому поспішав

– Попелице, Попелице, віднеси мене додому! В мене ніжки болять.

– Сідай, прокатаю.

Як муравлик додому поспішав

Тільки встиг Муравлик видряпатися Попелиці на спину, вона як кинеться бігти! Ноги в неї стрункі, немов у коня. Біжить шестиногий кінь, біжить, не трясе, неначе в повітрі летить.
Умить домчали до картопляного поля.

Як муравлик додому поспішав

– А тепер злазь, – каже Попелиця. – Не з моїми ногами по картопляних грядках стрибати. Іншого коня бери.

Як муравлик додому поспішав

Довелося злізти. Картоплиння для Муравлика – ліс густий. Тут і зі здоровими ногами –
цілий день бігти. А сонце вже низько.

Раптом чує Муравлик, пищить хтось:

– Ану, Муравлику, лізь до мене на спину, поскачемо.

Обернувся Муравлик – стоїть поряд Жучок-Блошачок, ледве від землі видно.

– Та ти маленький! Тобі мене й не підняти.

– А ти великий! Лізь, кажу.

Як муравлик додому поспішав

Сяк-так умостився Муравлик на спині у Блошака. Ледве-ледве ніжки поставив.

– Виліз?

– Ну, виліз.

– А виліз, так тримайся.

Як муравлик додому поспішав

Блошачок підібгав під себе товсті задні ніжки, – а вони в нього – як пружинки складні, – і клац! – випростав їх. Зирк, уже він на грядці сидить. Клац! – на другій, клац! – на третій.

Так увесь город і відклацав аж до тину.

Муравлик питає:

– А через тин можеш?

– Через тин не можу: високий дуже. Ти Коника попроси: він може.

Як муравлик додому поспішав

– Конику, Конику, віднеси мене додому! В мене ніжки болять.

– Сідай на загривок.

Як муравлик додому поспішав

Сів Муравлик Коникові на загривок.

Коник склав свої довгі задні ноги навпіл, потім разом випростав їх і підскочив високо в повітря, як Блошачок. Але тут з тріском розгорнулися в нього за спиною крила, перенесли Коника через тин і тихенько опустили на землю.

Як муравлик додому поспішав

– Стоп! – сказав Коник. – Приїхали.

Муравлик дивиться вперед, а там широка річка: рік пливи – не перепливеш.
А сонце чимраз нижче. Коник каже:

– Через ріку й мені не перескочити: надто вже широка. Стривай-но, я Водомірку гукну: буде тобі перевізник.

Як муравлик додому поспішав

Зацокотів по-своєму, зирк – біжить по воді човник на ніжках.

Підбіг. Ні, не човник, а Водомїрка-Клоп.

– Водоміре, Водоміре, віднеси мене додому! У мене ніжки болять.

– Гаразд, сідай, перевезу.

Як муравлик додому поспішав

Сів Муравлик. Водомір підстрибнув і пішов по воді, немов по суходолу.

А сонце вже зовсім низько.

– Любенький, швидше! – просить Муравлик. – Мене додому не пустять.

– Можна й швидше, – каже Водомір.

Та як припустить! Відштовхнеться, відштовхнеться ніжками – і котить-ковзає по воді, немов по льоду. Швидко на тому березі опинився.

Як муравлик додому поспішав

– А по землі не можеш? – питає Муравлик.

– По землі мені важко, ноги не ковзають. Та й попереду ж ліс. Шукай собі іншого коня.

Як муравлик додому поспішав

Подивився Муравлик вперед і бачить: стоїть над рікою ліс високий, аж до неба. І сонце за ним уже сховалося. Ні, не потрапити Муравликові додому!

– Дивись, – каже Водомір,– он до тебе й кінь повзе.

Бачить Муравлик: повзе поблизу Хрущ – важкий жук, незграбний жук. Хіба на такому коні далеко заїдеш?

Все-таки послухався Водоміра.

– Хруще, Хруще, віднеси мене додому! В мене ніжки болять.

– А де ти живеш?

– У мурашнику за лісом.

– Далеченько. Ну що з тобою робити? Довезу.

Як муравлик додому поспішав

Поліз Муравлик по жорсткому хрущевому боці.

– Сів, чи що?

– Сів.

– А куди сів?

– На спину.

– Ех, недотепо! Лізь на голову.

Виліз Муравлик Хрущеві на голову. І добре, що не залишився на спині: розламав Хрущ спину надвоє, двоє жорстких крилець трохи підняв. Крила в Хруща – неначе двоє перевернутих ночов, а з-під них інші крильця лізуть, розгортаються: тоненькі, прозорі, ширші й довші за верхні.

Як муравлик додому поспішав

Почав Жук пихкати, надиматися :

– Ух, ух, ух!

– Дядечку, – просить Муравлик, – швидше! Не відповідає Хрущ, тільки пихкає:

– Ух, ух, ух!

Раптом затріпотіли крильця, запрацювали.

– Жжж! Тут-тук-тук! – знявся Хрущ у повітря. Як корок, викинуло його вітром догори – вище від лісу. Муравлик зверху бачить: сонечко вже краєм землю зачепило. Як помчав Хрущ – у Муравлика навіть дух захопило.

Як муравлик додому поспішав

– Жжж! Тут-тук-тук! – летить Жук, свердлить повітря, мов куля.

Промайнув під ним ліс – ї зник. А ось і береза знайома, і мурашник під нею. А над самим вершечком берези вимкнув Хрущ мотор – і геп! – сів на гілку.

– Дядечку, любесенький! – почав благати Муравлик. – А додолу ж мені як? Адже в мене ніжки болять, я собі в'язи скручу.

Склав Жук тоненькі крильця вподовж спини. Зверху жорсткими ночовками прикрив. Кінчики тоненьких крилець дбайливо під ночовки підібрав. Подумав і каже:

– А вже як тобі додолу спуститися – не знаю. Я на мурашник не полечу: надто вже боляче ви кусаєтесь. Добирайся сам як знаєш.

Як муравлик додому поспішав

Глянув Муравлик вниз: а там під самою березою його дім рідний. Глянув на сонечко: сонечко вже до половини в землю увійшло. А навколо: гілки та листя, листя та гілки.

Не потрапити Муравликові, хоч униз головою кидайся! Раптом бачить: поряд на листочку Гусінь-Листоїдка сидить, шовкову нитку з себе тягне, тягне і на сучок намотує.

– Гусінь, Гусінь, спусти мене додому! Остання мені хвилинка залишилась, – не пустять мене додому ночувати.

– Відчепися! Бачиш, діло маю: пряжу пряду.

Як муравлик додому поспішав

– Всі мене жаліли, ніхто не проганяв, ти перша!

Не втримався Муравлик, кинувся на неї та як кусне!

Як муравлик додому поспішав

З переляку Гусінь лапки підібрала та беркиць з листочка – і полетіла додолу. А Муравлик на ній висить – міцно вчепився.

Тільки недовго вони падали: щось їх згори – смик! І загойдалися вони обоє на шовковій ниточці: ниточка ж на сучок була намотана.

Гойдається Муравлик на Листоїдці, як на гойдалці. А ниточка чимраз довшає: вимотується у Листоїдки з черевця, тягнеться, не рветься.

Як муравлик додому поспішав

Муравлик з Листоїдкою чимраз нижче опускаються. А внизу, в мурашнику, мурахи пораються, поспішають, входи-виходи затуляють.

Як муравлик додому поспішав

Усі затулили – один, останній, вхід залишився.

Муравлик з гусені беркиць – і додому!

Як муравлик додому поспішав

Тут і сонечко зайшло.

Як муравлик додому поспішав



Автор: Біанкі В.; ілюстратор: Чурілов М.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



У моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2018 Валерія Воробйова