Горобці про літо мріють

Корова червона,
І кінь голубий,
І біла ворона,
І кіт золотий.
Корова співає,
Кінь слуха її.
Ворона сідає
На руки мої.
А кіт, посміхаючись,
Лапку дає.
Чи все це здається,
Чи так воно є?

Вже на березі смеркається.
В морі сонечко гойдається.
А Петрусь купатись хоче.
Мати каже: – Змерзнеш, хлопче.

Та синочок усміхається
Й мамі так відповідає:
– В морі ж сонечко купається
І чомусь не замерзає.

Ходять вранці невеличкі
Червоненькі черевички,
Залишаючи сліди
Біля синьої води.

Хто це біля моря зранку?
Це малесенька Оксанка.

Ходить, пісеньку співає
Із відерцем у руці
І на березі шукає
Кольорові камінці.

Йде болотом чапля-тато,
А за татом чапля-мати,
А за ними п'ять малят –
Довгоногих чапленят.

Йде сімеєчка уся
До бабусі й дідуся.
Чапля-бабця й чапля-дід
Запросили на обід.

Я зустрів біля гайка
На стежині їжака.
– Їжачок, їжачок,
Скільки в тебе голочок?
Ну, скажи ти, не мовчи! –
А їжак мені бурмоче:
– Ач, розумник, знати хочеш –
От візьми та й полічи!
– Ой, – кажу йому, – лічити
Треба ще мене навчити!

Сніг мете, кущі біліють.
Горобці про літо мріють,
Змерзли, та куди ж подітись?
Краще б їм на сонці грітись,
Десь на лаві в парку сісти,
Хлібних крихіт попоїсти,
Дощик весело зустріти,
Із калюжі воду пити,
На асфальті пострибати,
Поцвірінькать-поспівати.

Сніг мете, кущі біліють,
Горобці про літо мріють.