|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Італійська народна казка
Фанта-Гіро
Переклад українською – Ілля Корунець
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В. Кубаст
Був собі в давнину король. І мав він три дочки. Найстаршу звали Кароліна, середульшу – Ассунтіна. А найменша звалась незвичайно – Фанта-Гіро. Як королівна тільки народилась і розплющила свої карі блискучі оченята, всі аж у долоні сплеснули – така вона була гарнесенька. В цілому королівстві ще ніколи не бачено такої вроди. Тому-то й ім'я їй дали таке, якого доти не мала жодна дівчина у світі, – Фанта-Гіро. А тронів цей король мав не один – аж три: синій, чорний і червоний. На синьому троні король сидів, коли був веселий, на чорному – коли сумував, а на червоному – коли йшлося до війни.
Якось прибігли до нього в тронну залу всі три дочки, щоб сказати батькові: "Доброго ранку!", а він сидить на червоному троні.
– Що сталося, тату? – запитали його дочки.
– Сусідній король іде на нас війною, а я хворий і не знаю, що робити. Кого поставити на чолі мого війська? От якби у вас був брат, він оце став би генералом, полководцем.
– Якщо дозволите, – озвалася старша дочка, – я буду генералом. Гадаєте, я не зумію командувати солдатами?
– Е, не жіноча це річ, – зітхнув король.
– А ви все ж таки доручіть мені очолити військо, – сказала Кароліна.
– Це, зрештою, можна було б, – згодився король. – Але пам'ятай: тільки-но почнеш у поході базікати про всілякі жіночі дрібнички – ти вже не генерал. Тоді відразу повертайся додому!
Так і зробили. Король наказав своєму вірному зброєносцеві Тоніно сідлати коня й супроводити королівну на війну, а якщо Кароліна хоч обізветься про якийсь жіночий дріб'язок, то негайно везти її назад.
Отож королівна й зброєносець скочили на коней і на чолі війська вирушили назустріч ворогові. Ось уже проїхали чимало й дістались до річки. Берег її поріс очеретом.
– Ох, який чудовий очерет! – вигукнула раптом Кароліна. – Якби це він ріс у нас удома, скільки б можна було наробити веретен!
– Стривайте, королівно, – промовив Тоніно. – З наказу короля я змушений відвезти вас додому, бо ви заговорили не як воїн, а як жінка.
І все військо зробило ліворуч кругом, і вони рушили назад.
– Ану ж я поведу військо! – звернулася до короля Ассунтіна.
– Але з тією ж таки умовою, що й Кароліна, – відповів король.
Знову вирушило військо в похід. Цього разу на чолі з Ассунтіною і вірним зброєносцем короля Тоніно.
Довго-довго вони їхали. Переїхали вже й ту річку. Ассунтіна ні пари з вуст. Та тільки-но дісталися до молодого каштанового гаю, Ассунтіна й каже:
– Які крислаті каштани! Скільки веретен можна було б наробити з їхнього гілля!
– Постривайте, королівно, – наказав Тоніно. – Це вже говорить не генерал, а жінка. Вертаймо додому!
І все військо з усім спорядженням рушило назад.
Король трохи з розуму не спав.
Прибігла тоді до нього найменша дочка – красуня Фанта-Гіро.
– Ні-ні, – сказав король, – ти ще дитя, куди тобі до війська!
– Любий таточку, – мовила дівчина. – Невже ви мене любите менше, ніж моїх старших сестер?
Що мав діяти король? Узяв він та й призначив генералом найменшу свою дочку.
Вона надягла бойові лати, підібгала довгі коси під високий шолом, узяла меч і два пістолі й наказала звати себе генералом Фанта-Гіро.
От вирушили в похід утретє. Зброєносець їхав поруч з королівною. Довго вони мчали мовчки. Переїхали річку в очеретах – Фанта-Гіро мовчить. Минули й каштановий гай – Фанта-Гіро ні пари з вуст. Ось уже й кордон а за ним вороже військо.
Фанта-Гіро й каже до Тоніно:
– Перше, ніж розпочати битву, я хочу переговорити з королем, моїм супротивником.
Королем виявився вродливий юнак. Тільки-но він побачив Фанта-Гіро, йому відразу здалося, що це дівчина, а не генерал. Він запросив її до свого палацу, щоб перед початком битви з'ясувати, з якої причини почалася війна. Коли вони приїхали до палацу, юний король побіг до своєї королеви-матері.
– Люба матінко, – сказав він їй, – я привіз з собою в гості ворожого генерала. Та аби ти його тільки побачила! Його карі очі, його рожеві уста!.. А його ніжний голос!
|
Фанта-Гіро, цей генерал ворожий, |
– А ти поведи його до збройної палати, – порадила королева, – Якщо цей генерал таки дівчина, то зброя його не зацікавить.
Молодий король так і зробив. Але не встиг генерал Фанта-Гіро переступити поріг збройної палати, він аж скрикнув від захоплення. Молодий воїн здіймав із стін мечі, шпаги, торкав їхні вістря пальцем, пробував, чи зручні в них руків'я. Потім перейшов до рушниць і став їх пильно розглядати...
Король знов кинувся до матері.
– Любо матінко, цей генерал поводився, як справжній чоловік. Але що більше я на нього дивлюся, то дужче мені здається, що це дівчина.
|
Фанта-Гіро, цей генерал ворожий, |
– Знаєш що, сину, – сказала королева. – Поведи тепер генерала в сад. Якщо це дівчина, вона зірве троянду та фіалку й приколе їх на груди, а якщо це чоловік, він відламає гілочку жасмину й застромить її за вухо.
Запросив молодий король генерала в сад, а Фанта-Гіро й не глянула на троянди та ніжні фіалки. Зате, коли підійшли до куща жасмину, вона байдуже зірвала гілочку й застромила собі за вухо.
Спантеличений король знов побіг до королеви-матері.
– Любо матінко, – сказав він. – Цей генерал знов повівся як чоловік, але серце моє каже, що це таки дівчина.
|
Фанта-Гіро, цей генерал ворожий, |
Тоді королева зрозуміла, що син її закохався.
– Остання моя тобі порада, – сказала вона. – Запроси генерала опівдні скупатися в озері. Якщо це дівчина, то вона не прийде.
Король запросив Фанта-Гіро піти з ним скупатися. Але вона і тут розгадала його хитрість і відповіла:
– Так, це мені не завадить. Але сьогодні вода вже прохолодна, краще підемо до озера завтра.
А сама покликала до себе вірного слугу і наказала негайно сідлати коня і відвезти листа її батькові. У листі вона просила короля терміново надіслати повідомлення, ніби він смертельно занедужав і перед смертю хоче побачити Фанта-Гіро.
На другий день король чекав Фанта-Гіро в саду біля озера. Тільки-но вона з'явилася, він зняв одяг і стрибнув у воду. А Фанта-Гіро, підійшовши до озера, сказала:
– Я ще почекаю купатися, хочу спочатку трохи охолонути.
Насправді Фанта-Гіро чекала гінця з листом від батька.
Через деякий час король знову покликав Фанта Гіро скупатися, але в той самий момент пролунав тупіт копит і у ворота в'їхав вершник і подав Фанта-Гіро листа.
Вона поспіхом відкрила його, прочитала і звернулася до короля:
– Мені дуже шкода, але я отримав погану звістку. Мій батько при смерті і хоче
мене бачити. Я маю негайно вирушати в дорогу. Король, мій батько, хотів би
укласти мир між нашими країнами, тож якщо ви не проти, приїжджайте до нас.
Що залишалося робити юному королю? Він змушений був відпустити генерала, так і не дізнавшись напевно, чи це була принцеса, і не сказавши їй, що він її покохав і хоче на ній одружитися.
Після від'їзду генерала Фанта-Гіро юний король засумував. Він блукав по замку, і, нарешті, зайшов до кімнати, де вона зупинялася. Тут він побачив, що на столі лежить лист, а в листі було написано.
|
Любий король! |
Король вибіг з кімнати і підстрибом побіг до матері:
– Матінко, я знав, що Фанта-Гіро – дівчина. Вона сама зізналася в цьому.
Молодий король негайно велів подати карету й помчав до ворожого королівства.
А тим часом Фанта-Гіро, повернувшися додому, в сльозах обіймала свого батька, який сидів на синьому троні.
– Любий таточку, – промовила вона, вмиваючись слізьми, – я поїхала на війну, а привезла вам мир.
– То чому ж ти так гірко плачеш, моя доню? – спитав батько.
– Бо я там загубила своє серце, – відповіла дівчина й заплакала ще дужче.
Коли враз під вікнами палацу затупотіли коні, а за якусь мить у тронну залу вбіг засапаний молодий король. Він просто підійшов до Фанта-Гіро й сказав:
– Генерале, прошу вас стати моєю дружиною.
Королі уклали мир.
Невдовзі справили весілля. А коли старий король помер, то залишив усе своє королівство зятеві, і красуня Фанта-Гіро стала королевою обох держав.
Автор: Італійська народна казка; ілюстратор: Кубаст В.Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова